01 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/11211/21 пров. № А/857/8691/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, ухвалене суддею Димарчук Т.М. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 140/11211/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0072894-2405-0315 від 12.03.2021 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0072894-2405-0315 від 12.03.2021 року в сумі 1610,54 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно, до розрахункової площі житлової та нежитлової нерухомості для оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, включив площу гаража, який, згідно із рішенням органу місцевого самоврядування, оподатковується за ставкою 0 відсотків.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що гараж не є окремим об'єктом будівлі, а входить до загальної площі будинку, яка оподатковується.
З цих підстав вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 174 кв.м.
12.03.2021 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0072894-2405-0315 на підставі якого визначив позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 2550,42 грн.
Не погодившись із цим рішення, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній па момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в чому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 квадратних метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 квадратних метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, із тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 квадратних метрів.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміре мінімальної заробітної плати, встановленої законом па 1 січня звітного (податкового) року, за і квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.2. пункту 266.4 стати 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується па відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості., встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Рішенням Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 22.06.2018 року № 26/23 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлені наступні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м, а саме:
- 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року) за «Будинки одноквартирні масової забудови».
- 0% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року за «Господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні».
Апеляційний суд встановив те, що позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 174 кв.м., серед яких житлова площа 91 кв. м., нежитлова площа 48,9 кв.м. та гараж 34.1 кв. м.
Зважаючи на те, що гаражі (допоміжні (нежитлові) приміщення, а не окремі будівлі) на території Зимнівської сільської ради оподатковуються за ставкою 0 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року, то площа гаража, який є нежитловим приміщенням будинку, що належить позивачу, не включається до загальної оподатковуваної площі, оскільки оподатковується за вищевказаною ставкою.
Наведена обставина свідчить про те, що відповідач неправильно розрахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, включивши до оподатковуваної площі, площу гаражу.
Таким чином суд першої інстанції зробив вірний висновок про часткове задоволення позову, шляхом скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині 1610,54 грн., виключивши із оподатковуваної площі площу гаражу.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року в справі № 140/11211/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Постанова складена 01.07.2022 року