30 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/457/22 пров. № А/857/6044/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, ухвалене суддею Подлісною І.М. у м. Тернопіль за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 500/457/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача виходячи з розрахунку 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.12.2019 року, виходячи із розрахунку 88% грошового забезпечення для обчислення розміру пенсії, без обмеження пенсії максимальним розміром, відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року № 500/2662/18.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не проведення з 01.12.2019 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» № 2021/0793 від 09.06.2021 року, виходячи з розрахунку 88% від суми щомісячного грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" № 2021/0793 від 09.06.2021 року, виходячи з розрахунку 88% від суми щомісячного грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, із врахуванням проведених виплат.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 992 гривні 40 коп. сплаченого судового збору.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення розміру основної пенсії у відсотках є протиправним, оскільки, відсоткове значення розміру пенсії, встановлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосовується до призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що обмеження пенсії максимальним розміром не застосовується до військовослужбовців, оскільки відповідне положення закону визнане неконституційним.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що діяв, виключно, в межах чинного законодавства України, оскільки, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року, виходячи із 70 % грошового забезпечення, керувався чинною на цю дату нормою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач зауважив, що перерахунок пенсії позивача здійснив на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року № 500/2662/18, яка не містила зобов'язань щодо відсоткового розміру для перерахунку пенсії позивача. Щодо обмеження пенсії максимальним розміром зазначив, що нормами Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які неконституційними не визнавались, передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, для осіб, яким пенсія призначена на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Тому, відповідач застосував ці норми при призначенні пенсії позивачу та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами доходів громадян.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка призначена з 31.12.2010 року у розмірі 88% грошового забезпечення.
З 01.01.2018 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача та застосував основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року у справі № 500/2662/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести з 01.01.2018 року перерахунок пенсії позивачу виходячи із 88% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року у справі № 500/4746/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» № 2021/0793 від 09.06.2021 року з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання цього рішення суду, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення. Окрім того, відповідачем застосовано максимальний розмір пенсії - 19 340,00 грн.
Не погодившись із таким перерахунком, позивач 16.12.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії.
Листом від 30.12.2021 року відповідач повідомив позивача про проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року у справі № 500/4746/21, яким зобов'язань стосовно проведення перерахунку пенсії в розмірі 88% не приймалось. Роз'яснив, що відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Також відповідач зазначив, що, відповідно до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на належний рівень пенсійного забезпечення.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Що стосується зменшення розміру пенсії у відсотковому відношенні до грошового забезпечення з 88 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Апеляційний суд встановив те, що позивачу пенсія призначена 31.12.2010 року у розмірі 88% грошового забезпечення.
У подальшому, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин вказана вище стаття передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що застосування 70 відсоткового показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що такий застосовується під час призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і тому, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи № 240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Отже, для перерахунку пенсії позивача, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Це стосується і випадків перерахунку пенсії на виконання судового рішення, у якому не вказано розміру відсоткового значення пенсії.
Пенсійний орган не може його самостійно змінювати і встановлювати відсотковий розмір пенсії від грошового забезпечення відмінний від того, який був при призначенні пенсії.
Таким чином, відповідач, при перерахунку пенсії позивача, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року № 500/2662/18, у якому не вирішувалося питання про відсотковий розмір пенсії позивача, неправомірно, самостійно, зменшив відсоток грошового забезпечення, який застосовується при обчисленні розміру пенсії з 88 до 70.
Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то апеляційний суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію 01.10.2011 року змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 09 квітня 1992 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI).
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Тому, на переконання апеляційного суду, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на отримання якої, без обмежень, встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Зважаючи на наведене, адміністративний позов необхідно задовольнити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року в справі № 500/457/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Постанова складена 30.06.2022 року