30 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 161/4605/22 пров. № А/857/7592/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Шавеля Р.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 - адвоката Спас Юлії Олександрівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року, ухвалене суддею Ковтуненко В.В. у м. Луцьку Волинської області о 11:14, повний текст якого складений 22 квітня 2022 року, у справі №161/4605/22 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання для забезпечення примусового видворення за межі території України, -
19 квітня 2022 позивач - Управління Державної міграційної служби України у Волинській області звернувся до суду з позовом до відповідача - громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилось у невиконанні рішення УДМС у Волинській області про примусове повернення, повторного затримання після закінчення строків, встановлених згаданим рішенням, перебування на території України без відповідних документів дозвільного характеру, станом на звернення з позовом дані щодо звернення відповідача до підрозділів ДМС України у Волинській області та інших областей України щодо продовження терміну перебування чи з інших питань перебування на території України відсутні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додткового захисту не звертався, відтак, відповідач підлягає затриманню з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Затримано громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 з поміщенням до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, за юридичною адресою: с. Журавичі Ківерцівського району Волинської області, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України терміном на шість місяців. Строк затримання рахувати з 10.04.2022 з кінцевим терміном перебування у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, по 10.10.2022 включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача - адвокат Спас Юлія Олександрівна оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності підстав, які б свідчили про неможливість забезпечення примусового видворення відповідача. На думку скаржника, самого лише факту перебування іноземця або особи без громадянства без належних правових підстав на території України або з порушенням міграційного законодавства відповідно до ст. 289 КАС України не є достатнім для затримання відповідача.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді з урахуванням особливостей, визначених ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 13 квітня 2022 року в місті Луцьк, Волинської області працівниками УДМС України у Волинській області було виявлено громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування на території України іноземних громадян.
Так, громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно прибув на територію України, шляхом перетинання державного кордону України, з території Республіки Білорусь, поза межами пункту пропуску. В результаті незаконного перетинання державного кордону України був виявлений співробітниками ДПС України в селі Ріпки, Чернігівської області.
10 квітня 2022 року громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП, у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 13).
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Так, 13 квітня 2022 року головним спеціалістом УДМС України у Волинській області Кропивою Д.А. за погодженням з першим заступником начальника УДМС України у Волинській області Пахолюком О.М. було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства щодо громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається із змісту рішення, що громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусово повернуто до країни походження або третьої країни (так у документі) та зобов'язано його покинути територію України до 17 квітня 2022 року (а.с. 7).
18 квітня 2022 року працівниками УДМС України у Волинській області повторно виявлено в місті Луцьку, Волинської області та затримано громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не виконав рішення від 13 квітня 2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
Судом достовірно встановлено та відповідачем не заперечується, що він, громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , намагався залишити територію України шляхом перетинання державного кордону України та Республіки Польща. Однак, жодних дій для повернення в країну походження - Республіку Куба відповідачем не вчинялось.
18 квітня 2022 року громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП, у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 21 квітня 2022 року відповідач після незаконного перетинання державного кордону України незаконно перебуває в Україні без постійного місця проживання, грошового забезпечення, а також без відповідних документів для перебування в Україні. Громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав рішення від 13 квітня 2022 року про примусове повернення до країни походження. Згідно наданих письмових пояснень відповідача, самостійно залишати територію України він не буде (а.с. 11), та перешкоджатиме проведенню процедури видворення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до положень статей 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Згідно з статтею 2 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 №3773-VI (далі Закон - № 3773-VI) правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Частиною третьою статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені положеннями статті 289 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно з пунктом 1 Розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012, № 353/271/150; зареєстрованої в Мін'юсті 21.05.2012 за № 806/21119, якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Відповідно до пункту 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно з частиною одинадцятою статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено можливість затримання іноземця або особи без громадянства та продовження строку такого затримання за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент затримання відповідача у зв'язку з порушенням ним законодавства України з прикордонних питань, у нього були відсутні документи, які посвідчують його законне перебування на території України.
Отже, оскільки відповідач порушив законодавство України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: не виконав рішення УДМС у Волинській області про примусове повернення у визначений рішенням строк, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України у Республіку Польща і не надав суду доказів про своє законне перебування на території України, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк шість місяців.
Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз сукупності зазначених обставин вказує на те, що затримання відповідача є необхідним та виправданим за наведених умов, таке дозволить компетентним органам в установленому порядку здійснити відповідні процедури видворення чи реадмісії щодо відповідача.
Як наслідок, зібраними у справі доказами та положеннями законодавства підтверджується правомірність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав, визначених статтею 289 КАС України, для затримання відповідача з метою ідентифікації, забезпечення його видворення за межі території України в межах визначеного частиною 11 статтею 289 КАС України строку - шість місяців.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 289, 271, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 - адвоката Спас Юлії Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року у справі № 161/4605/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Р. М. Шавель
В. З. Улицький