Справа № 640/23749/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
30 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління МВС України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в м. Києві про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправними дій відповідача стосовно невиплати заробітної платні;
- стягнути з ГУ МВС України в м. Києві на користь позивача невиплачену заробітної плати в період часу з 15.06.2019 по 22.10.2019 в сумі 27 703,28 грн (без урахування обов'язкових податків та зборів).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві стосовно невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.06.2019 по 22.10.2019.
Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 15.06.2019 по 22.10.2019 в сумі 27 703,28 грн за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та нарахування єдиного соціального внеску.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у зв'язку з відсутністю штатного розпису, структурних підрозділів ГУ МВС України в м. Києві (служб), працівників міліції - ГУ МВС України в м. Києві та Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві не фінансуються з Державного бюджету України з 2016 року. Асигнування на оплату праці працівників міліції відсутні.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та віро встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. Остання посада, яку він обіймав - начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві.
04.11.2015 позивач подав до ГУ МВС у м. Києві рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за підпунктом «з» пункту 64 (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом ГУ МВС у м. Києві від 06.11.2015 №1016 о/с підполковника міліції позивача звільнено з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» (через скорочення штатів) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік).
Не погодившись з зазначеним наказом, позивач оскаржив його у судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі №826/1584/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС у м. Києві від 06.11.2015 №1016 о/с в частині звільнення позивача з 06.11.2015 з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 06.11.2015, зобов'язано ГУ МВС України у м. Києві розглянути рапорт, поданий 04.11.2015 підполковником міліції ОСОБА_1 про звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з виявленням бажання проходити службу в Національній поліції України, зобов'язано ГУ МВС України у м. Києві розглянути кандидатуру ОСОБА_1 у відповідності до порядку, передбаченого розділом VІ та пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».
Постановою Верховного Суду від 15.05.2019 касаційну скаргу ГУ МВС України у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 у справі №826/1584/16 - без змін.
На виконання зазначеної постанови Київського апеляційного адміністративного суду ГУ МВС України у м. Києві видано наказ від 30.12.2016 №49 о/с, відповідно до якого позивача поновлено на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 06.11.2015.
В подальшому, наказом ГУ МВС України у м. Києві від 22.02.2017 №9 о/с ОСОБА_1 звільнено з займаної посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом «г» (через скорочення штатів) пункту 64 з 06.11.2015.
Не погодившись з вказаним наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, у справі №826/7971/17 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у м. Києві від 22.02.2017 №9 о/с про звільнення з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_1 , поновлено позивача на вказаній посаді з 06.11.2015, стягнуто з ГУ МВС України у м. Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.02.2017 по 26.03.2018 у розмірі 85 628 грн 32 коп. за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, а в решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ГУ МВС України у м. Києві на зазначені рішення та постанову.
На виконання зазначеного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 у справі №826/7971/17 ГУ МВС України у м. Києві видано наказ від 07.05.2018 №19 о/с, відповідно до якого позивача поновлено на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Наказом ГУ МВС України у м. Києві від 04.10.2018 №47 о/с звільнено позивача з 04.10.2018 з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).
Не погодившись з таким наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, у справі №640/18874/18 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві від 04.10.2018 №47 о/с в частині звільнення позивача з 04.10.2018, поновлено позивача на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та зараховано трудовий стаж з 04.10.2018, а також стягнуто з ГУ МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.10.2018 по 14.06.2019 у розмірі 54 462,13 грн за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом ГУ МВС України в м. Києві від 02.08.2019 №20 о/с, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 у справі №640/18874/18, поновлено позивача на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
В подальшому, наказом ГУ МВС України в м. Києві від 22.10.2019 №24 о/с позивача, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом «г» (через скорочення штатів) пункту 64 з 22.10.2019.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати позивачу в період часу з 15.06.2019 по 22.10.2019 заробітної плати протиправними, а свої права за охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечує тієї обставини, що за заявлений в позовних вимогах період не виплачувалось грошове забезпечення, що свідчить про протиправність дії останнього.
Поряд із цим, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.11.2017 у справі №299/967/15-ц, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до змісту пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, заробітна плата позивачу після неодноразового поновлення на посаді, з огляду на що заробіток за час вимушеного прогулу підлягає розрахунку виходячи з розміру грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передували першому звільненню, тобто за вересень та жовтень 2015 року.
У рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 у справі №826/7971/17 встановлено, що середньоденний заробіток позивача за вказаний період становив 12 592,52 грн/40 робочих днів = 314,81 грн.
Кількість робочих днів у період з 15.06.2019 по 22.10.2019 становить 88 днів.
Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, сума середнього заробітку за час невиплати за період з 15.06.2019 по 22.10.2019, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 27 703,28 грн (88 робочих днів * 314,81 грн).
Доводи апелянта в частині хибного розрахунку судом першої інстанції середнього заробітку за період з період з 15.06.2019 по 22.10.2019 є безпідставними, оскільки такий встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.
Приписами частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також безпідставними є доводи апелянта щодо відсутності бюджетних асигнувань та кошторису, як на підставу невиплати позивачу заробітної плати в період часу з 15.06.2019 по 22.10.2019 не можуть слугувати підставою для невиплати позивачу належної заробітної плати.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 30.06.22)