Справа № 620/15472/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
30 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період: проходження служби в лавах Радянської Армії з 31.03.1982 - 11.05.1984 (02 роки 01 місяць 10 днів); половини строку навчання в Харківському юридичному університеті з 01.09.1984-30.06.1988 (01 рік 11 місяців); роботи стажистом за посадою слідчого прокуратури Ріпкинського району з 29.07.1988-12.04.1989 (08 місяців 15 днів); роботи стажистом за посадою слідчого прокуратури Новгород-Сіверського району з 12.04.1989 - 31.07.1989 (03 міс. 19 днів); роботи на посаді слідчого прокуратури Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 31.07.1989-27.08.1990 (01 рік 26 днів);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період: проходження служби в лавах Радянської Армії з 31.03.1982 - 11.05.1984 (02 роки 01 місяць 10 днів); половини строку навчання в Харківському юридичному університеті з 01.09.1984-30.06.1988 (01 рік 11 місяців); роботи стажистом за посадою слідчого прокуратури Ріпкинського району з 29.07.1988-12.04.1989 (08 місяців 15 днів); роботи стажистом за посадою слідчого прокуратури Новгород-Сіверського району з 12.04.1989 - 31.07.1989 (03 міс. 19 днів); роботи на посаді слідчого прокуратури Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 31.07.1989-27.08.1990 (01 рік 26 днів);
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо здійснення ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 № 7-09/21 перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 № 7-09/2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії Трудової книжки позивач: 13.01.1993 обраний народним суддею Менського райнарсуду; 13.06.2005 звільнений за переведенням до Апеляційного суду Чернігівської області; 14.06.2005 зарахований на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області; 14.12.2016 звільнений з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області. З 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі № 620/2289/20, яке 22.09.2020 набрало законної сили, судом, зокрема, вирішено зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 № 7-09/21, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Копіями Трудової книжки, Військового квитка від 16.11.1992 серії ГР № 079240, Диплому про освіту підтверджується факт:
- проходження позивачем служби в лавах Радянської Армії з 31.03.1982 - 11.05.1984 (02 роки 01 місяць 10 днів);
- навчання позивача в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984-30.06.1988 (половина строку - 01 рік 11 місяців);
- роботи позивача стажистом за посадою слідчого прокуратури Ріпкинського району з 29.07.1988-12.04.1989 (08 місяців 15 днів);
- роботи позивача стажистом за посадою слідчого прокуратури Новгород-Сіверського району з 12.04.1989 - 31.07.1989 (03 міс. 19 днів);
- роботи позивача на посаді слідчого прокуратури Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 31.07.1989-27.08.1990 (01 рік 26 днів).
31.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, з приводу, як він вважає, протиправного зменшення йому відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці до 56 %.
У відповідь листом від 30.09.2021 відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що судове рішення від 21.08.2020 у справі № 620/2289/20 виконано Головним управлінням в межах покладених зобов'язань з дотриманням вимог чинного законодавства: з 19.02.2020 проведено перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого обчислено з урахуванням норм статті 142 Закону № 1402 в розмірі 56% (за 23 роки роботи на посаді судді) суддівської винагороди 202317,50 грн, зазначеної в довідці Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 № 7-09/21.
Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України.
В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.
У відповідності до пункту 8 частини п'ятої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (далі - в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Згідно частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
З матеріалів справи вбачається, що рішеннямння Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі № 620/2289/20 позивачу з 19.02.2020 було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 № 7-09/21, з урахуванням фактично виплачених сум, у розмірі 56 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зарахувавши, при цьому, позивачу до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці 23 роки.
Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Аналогічний порядок визначення стажу роботи на посаді судді передбачений пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010, згідно якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Судом встановлено, що позивач буа призначений на посаду судді до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону «Про прокуратуру СРСР» від 30.11.1979 слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах, віднесених законом до їхньої компетенції, а також за іншими справам, переданим їм прокурором. При Генеральному прокурорі СРСР, прокурорах союзних республік, Головному військовому прокурору складаються старші слідчі за особливо важливих справ та слідчі з особливо важливих справ; у Прокуратурі Союзу РСР та прокуратурах союзних республік можуть бути також старші слідчі; в прокуратурах автономних республік, країв, областей, міст, автономних областей є слідчі по особливо важливих справ та старші слідчі; у прокуратурах автономних округів, районних та міських прокуратурах - старші слідчі та слідчі.
Отже, узагальнюючою ознакою, яка дає підстави для віднесення посади до «слідчого» у розумінні статті 18 Закону «Про прокуратуру СРСР» - є попереднє слідство у справах, віднесених законом до їхньої компетенції, а також за іншими справам, переданим їм прокурором.
Частинами першою - третьою статті 20 Закону «Про прокуратуру СРСР» передбачено, що прокурорами та слідчими прокуратури призначаються громадяни СРСР, які мають вищу юридичну освіту та мають необхідні політичні, ділові та моральні якості.
Особи, які закінчили вищі юридичні навчальні заклади та не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органи прокуратури стажування протягом року.
Призначення на посади прокурорів та слідчих прокуратури осіб, які не мають закінченої вищої юридичної освіти, скорочення терміну стажування чи звільнення від стажування можуть мати місце лише в окремих випадках і виробляються у порядку, що встановлюється Генеральним прокурором СРСР.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що посада стажиста за посадою слідчого прокуратури за обсягом повноважень є прирівняною до посади слідчого. При цьому словом «стажист» у цьому словосполученні свідчить лише про те, що особа проходить обов'язкове стажування в органах прокуратури.
З огляду на викладене вище, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинні зараховуватися, в тому числі, періоди: проходження ним служби в лавах Радянської Армії з 31.03.1982 - 11.05.1984 (02 роки 01 місяць 10 днів); половина строку навчання в Харківському юридичному інституті в ім. Ф.Е. Дзержинського 01.09.1984-30.06.1988 (01 рік 11 місяців); робота стажистом за посадою слідчого прокуратури Ріпкинського району з 29.07.1988-12.04.1989 (08 місяців 15 днів); робота стажистом за посадою слідчого прокуратури Новгород-Сіверського району з 12.04.1989 - 31.07.1989 (03 міс. 19 днів); робота на посаді слідчого прокуратури Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 31.07.1989-27.08.1990 (01 рік 26 днів), що в загальному становить 6 років 1 місяць 12 днів.
З огляду на матеріали справи, відповідачем до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зараховано 23 роки. Із копії Трудової книжки позивача вбачається, що посаду судді він займав у період з 13.01.1993 по 14.12.2016, що становить 23 роки 11 місяців 3 дні.
Отже, стаж роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить більше 30 років.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як вбачається, з листа-відповіді пенсійного органу від 30.09.2021 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при здійсненні позивачу його перерахунку з 19.02.2020 проведено з урахуванням норм статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII в розмірі 56%, враховуючи 23 роки роботи позивача на посаді судді.
Однак, як встановлено судом стаж роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить більше 30 років.
Оскільки, позивач має 12 повних років роботи на посаді судді понад 20 років, тому відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII він має право на довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням на 20 % від суми довічного грошового утримання (10 років х 2 %).
Зважаючи на вказане, суд вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо: визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення позивачу з 19.02.2020 перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу з 19.02.2020 на підставі довідки Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 № 7-09/2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70 % (50 % + 20 %) від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
При розгляді даної справи судом враховано положення частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судом при розгляді даної справи були враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 14.05.2021 у справі № 463/1162/17, від 17.05.2021 у справі № 243/8281/17 та у справі № 592/3354/17.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КА
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова