Справа № 580/10045/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
30 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплаті пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки від 06.05.2021 №33/44/1-Г-49/08-1637, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" у розмірі 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки від 06.05.2021 №33/44/1-Г-49/08-1637, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" у розмірі 90% сум грошового забезпечення.
В обґрунтуванням позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач всупереч вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" протиправно зменшив розмір його пенсії з 90% до 70% від основного розміру грошового забезпечення, оскільки рішеннями судів йому було встановлено розмір пенсії 90% (справи №580/3544/21, №580/1674/19).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення з 01.12.2019 розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення на підставі довідки від 06.05.2021 №33/44/1-Г-49/08-1637, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) здійснити перерахунок з 01.12.2019 пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) виходячи з 90% сум грошового забезпечення на підставі довідки від 06.05.2021 №33/44/1-Г-49/08-1637, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум з 01.12.2019.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, перерахунок проведено у відповідності до чинного законодавства та після 2018 року збільшення грошового забезпечення не відбувалося, по-друге, хоча рішення суду у справі №826/12704/18 набрало законної сили 19.11.2019, із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до ГУ ПФ в Черкаській області лише у грудні 2021 року, що згідно практики Верховного Суду по справі №521/21851/16-а свідчить про пропуск останнім шестимісячного строку звернення до суду без поважних причин.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області як особа, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яка була обчислена з дати призначення у розмірі 90% грошового забезпечення.
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року на підставі довідки від 06.05.2021 року №33/44/1-Г-49/08-1637, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" із зменшенням розміру його пенсії з 90% до 70% від основного розміру грошового забезпечення.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Черкаській області із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії з 01.12.2019 року в розмірі 90% від основного розміру грошового забезпечення.
Відповідач листом від 25.10.2021 року №7655-7796/Г-03/8-2300/21 відповідач повідомив позивача, що перерахунок його пенсії проведено із зменшенням розміру його пенсії з 90% до 70% на виконання вимог ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Вважаючи такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують права позивача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом №2262-ХІІ так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку. З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні позивачу перерахунку пенсії, протиправно зменшено розмір пенсії з 85% на 70% грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.
Відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачу призначена пенсія за вислугу років з дати її призначення у розмірі 90% сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-17), який набрав чинності з 01.10.2011, та п.23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри " 90" замінено цифрами " 80" та цифри " 80" замінено цифрами " 70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Колегія суддів звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року по справі № 200/7786/19-а зроблено висновок, що органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій; до їх функцій належать виключно питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій; розмір складових грошового забезпечення визначається уповноваженим органом, у цьому випадку Донецьким ОВК. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що орган ПФУ має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не наділений.
Колегія суддів звертає увагу, що зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Аналогічний правовий висновок також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року по справі №240/5401/18.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ч. 3 ст. 11 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, як Законом №2262-ХІІ так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні позивачу перерахунку пенсії, протиправно зменшено розмір пенсії з 85% на 70% грошового забезпечення.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при проведенні позивачу перерахунку пенсії, протиправно зменшено розмір пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення.
Щодо посилання апелянта на пропуск строку звернення позивача до суду, колегія суддів критично ставиться до даних тверджень, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, що позивач з 2019 року судиться з відповідачем щодо перерахунку пенсії (справи №580/3544/21, №580/1674/19), проте Пенсійний фонд кожного разу здійснює перерахунок без урахування всіх складових.
Отже, в даному випадку саме зі сторони Пенсійного фонду вчиняються протиправні дії, чим змушує позивача протягом тривалого часу оскарження рішень суб'єкта владних повноважень до суду.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан