Справа № 320/10269/21 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
29 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, викладену у листі № 7329-9641/Б-02/8-1000/21 від 01.07.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.09.2018 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як пенсіонер, якому пенсія призначена з 2010 року відповідно до Закону України № 796-XII від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 та вкладкою № НОМЕР_2 до цього посвідчення, які видані Київською обласною державною адміністрацією 04.12.2003.
Позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 21.01.2016 Броварським РУСЗН та довідкою МСЕК серії КИО-І № 189096 , що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі № 320/169/19 визнано протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року; зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонди України Київської області провести ОСОБА_1 з 01.09.2018 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5 х 3 723, 00), відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі № 320/169/19 суд роз'яснив, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 в адміністративній справі № 320/169/19 Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зобов'язане провести ОСОБА_1 з 01.09.2018 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5 х 3 723, 00 грн. = 18 615, 00 грн.), відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також, суд роз'яснив, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 набрала законної сили.
Ухвалою від 24.12.2019 у справі № 320/169/19 Київський окружний адміністративний суд роз'яснив, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі № 320/169/19 не підлягає застосуванню формула, визначена пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210. А також суд роз'яснив, що при зміні розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначеної пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без застосування формули, зазначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі 320/169/19 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 про роз'яснення судового рішення - без змін.
На виконання рішення суду у травні 2021 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.09.2018, розмір нарахованої пенсії становить 25 137, 00 грн.
Позивач, 28.05.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром.
Відповідач у своєму листі від 01.07.2021 № 7329-9641/Б-02/8-1000/21 вказав про відсутність підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки відповідно до ст. 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вказав, що з урахуванням ухвали про роз'яснення судового рішення від 24.12.2020, у справі № 320/169/19 від 26.02.2019 - рішення суду виконано в межах зобов'язань. Розмір пенсії з урахуванням судового рішення становить 25 137, 20 грн., до виплати становить 17 690, 00 грн.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки пенсія позивачу призначена до 01.10.2011, то обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право позивача, набуте до набрання чинності Законами № 3668-VI, № 911-VIII, № 1801-VIII та регламентоване їх нормами, а саме п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 3668-VI та п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, №1801-VIII, а тому дії пенсійного органу в даному випадку є протиправними.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що пенсійним органом правомірно було обмежено виплату пенсії позивача, оскільки відповідно до ст. 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а тому дії пенсійного органу є законними та обгрунтованими. Також, апелянт зазначає, що позивачем було пропущено передбачений законом строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (далі - Закон № 796-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Статтю 67 Закону № 796-XII доповнено частиною 3 згідно із Законом № 231-V від 05.10.2006 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016.
Стаття 67 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.
Частиною 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними згідно з Законом № 911 від 24.12.2015) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI та зі змінами, внесеними згідно Закону від 24.12.2015 № 911-VIII.
У пунктах 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 3668-VI (набрав чинності з 01.102011) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп зазначено, що ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Отже, вищевикладене дає підстави колегії суддів прийти до висновку про те, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом № 3668-VI, тобто після 01.10.2011, та Законом № 911-VIII, тобто з 01.01.2016, та Законом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена до 01.10.2011, а тому обмеження пенсійним органом виплати такої пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право позивача, набуте до набрання чинності положень вищевказаних Законів та регламентоване їх нормами, а саме п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 3668-VI та п. 2 Прикінцевих положень Законів № 911-VIII, 1801-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 та від 12.11.2019 у справі №360/1428/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апелянта стосовно того, що станом на звернення до суду першої інстанції розмір пенсії позивача складав 17 690 грн., тобто більше ніж останній отримував перед перерахунком, а отже здійснений перерахунок не призвів до зменшення розміру пенсії, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованим з огляду на те, що відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.07.2021 № 7329-9641/Б-02/8-1000/21, наданого на звернення позивача від 02.06.2021, розмір пенсії останнього, з урахуванням судового рішення, становить 25 137,20 грн., з урахуванням обмеженням максимального розміру - 17 690 грн. Отже, ОСОБА_1 внаслідок протиправного обмеження пенсії максимальним розміром недоотримує належну йому (на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі № 320/169/19) пенсію, що спростовує вищевикладені доводи відповідача в цій частині.
Щодо доводів апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначила, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У вищевказаній справі, Верховним Судом було наголошено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Разом з тим, звертаючись до суду у серпні 2021 року із даним позовом, позивач реалізовував своє право на виплату пенсії в належному розмірі на підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/169/19 та відповідного перерахунку, що був здійснений у 2021 році, як зазначено у позові та не заперечувалось відповідачем з травня 2021 року позивачу пенсія виплачується у розмірі 17 690 грн., тобто з обмеженням її максимальним розміром, в той час як рішенням суду було визначено право позивача на перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року), саме з 01.09.2018, у зв'язку з чим в межах спірних правовідносин позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, адже позивач в межах шестимісячного строку звернувся до суду для захисту своїх прав, оскільки строк, з якого пенсія підлягає виплаті в належному розмірі встановлено рішенням суду, що є обов'язковим до виконання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, викладену у листі № 7329-9641/Б-02/8-1000/21 від 01.07.2021 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.09.2018 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже проведених виплат.
При цьому, інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.