01 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/2331/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області /далі - відповідач, ТУ ДСА України в Луганській області/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України /далі - третя особа, ДСА України/ про:
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Попаснянського районного суду Луганської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року, вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, компенсації за невикористану щорічну відпустку із застосуванням розміру прожиткового мінімуму в сумі 2102,00 грн;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди, вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, компенсації за невикористану щорічну відпустку судді Попаснянського районного суду Луганської області ОСОБА_1 на підставі частин другої та третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року, а саме: 2270,00 грн, за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року включно, за вирахуванням раніше сплачених сум та утриманням передбаченими законом податків та обов'язкових платежів /а.с. 1-9/.
Позов обґрунтований тим, що позивача з 2004 року призначено на посаду судді, з 2011 року переведено на посаду судді Попаснянського районного суду Луганської області, а з 02 листопада 2021 року її відраховано зі штату Попаснянського районного суду Луганської області у зв'язку зі звільненням у відставку. За період з 01 січня 2021 року по 02 листопада 2021 року ТУ ДСА України в Луганській області при нарахуванні суддівської винагороди застосовано розмір «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» - 2102,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», тоді як відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з розміру «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року», що станом на 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн. Запровадження в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» нової величини в розмірі 2102 гривні під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не відповідає нормам Конституції України та положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому не може бути застосовано під час визначення позивачу розміру суддівської винагороди за спірний період.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 54-57/ зазначив, що відповідно до положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Водночас будь-які бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються з бюджету лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про державний бюджет України на відповідний рік. Згідно зі статтями 7 та 26 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн. Таким чином, дії відповідача щодо застосування прожиткового мінімуму - 2102,00 грн ґрунтуються на законі та є правомірними, а тому не порушують права позивача.
В письмових пояснень /а.с. 81-83/ третя особа зазначила, що частина третя статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З огляду на це, застосуванню підлягає норма статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", якою визначено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня становить 2102 грн. Таким чином, у відповідача не було жодних правових підстав для обрахунку розміру суддівської винагороди без врахування положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання /а.с. 76-79/.
Від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про проведення розгляду справи без їх участі /а.с.54-57, 63/.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною першою статті 205 згаданого Кодексу передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом першим частини третьої цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що позивач та представник відповідача заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, а третя особа явку уповноваженого представника до суду не забезпечила та про причини неявки суд не повідомила, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання та у судове засідання не з'явилися, суд визнав за можливе розглядати справу у письмовому провадженні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Указом Президента України "Про призначення суддів" № 1367/2004 від 04 листопада 2004 року /а.с.15-17/ ОСОБА_1 призначена на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області, а постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" № 2512-VI від 09 вересня 2010 року /а.с. 18-20/ ОСОБА_1 обрана на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області безстроково.
Указом Президента України "Про переведення суддів" №644/2011 від 06 червня 2011 року /а.с. 21-22/ відповідно до статті 73 та частини першої статті 80 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постановлено перевести суддю Лисичанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Попаснянського районного суду Луганської області.
Наказом голови Попаснянського районного суду Луганської області №02-05-2/4 від 23 жовтня 2018 року /а.с. 27/ встановлено судді Попаснянського районного суду Луганської області ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 % посадового окладу як такій, стаж роботи якої на посаді судді становить 15 років, а згідно із наказом голови Попаснянського районного суду Луганської області ОСОБА_1 №02-04/4 від 28 січня 2021 року /а.с. 28/ вона приступила до здійснення повноважень голови Попаснянського районного суду Луганської області терміном на три роки з 28 січня 2021 року по 26 січня 2024 року включно.
Відповідно до розрахункових листів за січень - липень 2021 року /а.с. 58-60/ ОСОБА_1 нараховано:
за січень 2021 року за 14 днів роботи: оклад в сумі 46465,26 грн, доплата до окладу на оздоровлення - 63060,00 грн, індексація прибутку - 63,56 грн, доплата за вислугу років - 18586,10 грн, доплата за адмінпосаду - 663,79 грн, а за 5 днів відпустки - 23232,65 грн;
за лютий 2021 року за 20 днів роботи: оклад в сумі 63060,00 грн, доплата за адмінпосаду - 6306,00 грн, індексація прибутку - 86,26 грн, доплата за вислугу років - 25224,00 грн;
за березень 2021 року за 22 днів роботи: оклад в сумі 60193,64 грн (63060,00 грн - 2866,36 грн), доплата за адмінпосаду - 6019,36 грн (6306,00 грн- 286,64 грн), індексація прибутку - 82,34 грн (86,26 грн - 3,92 грн), доплата за вислугу років - 24077,46 грн (25224,00 грн - 1146,54 грн), оплата за дні відряджень (1 день)- 4303,29 грн;
за квітень 2021 року за 17 днів роботи: оклад в сумі 48728,18 грн, доплата за адмінпосаду - 4872,82 грн, індексація прибутку - 124,54 грн, доплата за вислугу років - 19491,27 грн, а за 5 днів відпустки - 21497,75 грн;
за травень 2021 року за 8 днів роботи: оклад в сумі 28026,67 грн, доплата за адмінпосаду - 2802,67 грн, індексація прибутку - 71,63 грн, доплата за вислугу років - 11210,67 грн, а за 10 днів відпустки - 52550,00 грн;
за червень 2021 року за 20 днів роботи: оклад в сумі 63060,00 грн, доплата за адмінпосаду - 6306,00 грн, індексація прибутку - 161,17 грн, доплата за вислугу років - 25224,00 грн;
за липень 2021 року за 22 дні роботи: оклад в сумі 63060,00 грн, доплата за адмінпосаду - 6306,00 грн, індексація прибутку - 264,07 грн, доплата за вислугу років - 25224,00 грн;
за серпень 2021 року за 21 день відпустки - 94590,09 грн;
за вересень 2021 року за 19 днів роботи: оклад в сумі 54460,91 грн, доплата за адмінпосаду - 5446,09 грн, оплата за дні відряджень (3 дні) - 12934,65 грн, індексація прибутку - 228,06 грн, доплата за вислугу років - 21784,36 грн;
за жовтень 2021 року за 15 днів роботи: оклад в сумі -47295,00 грн, доплата за адмінпосаду - 4729,50 грн, оплата за дні відряджень (5 днів) - 23697,00 грн, індексація прибутку - 198,05 грн, доплата за вислугу років - 18918,00 грн;
за листопад 2021 року за 2 дні роботи: оклад в сумі - 5732,73 грн, доплата за адмінпосаду - 573,27 грн, індексація прибутку - 2,18 грн, доплата за вислугу років - 2293,09 грн, вихідна допомога - 283770,00 грн, компенсація відпустки за 31 день 97284,20 грн.
Рішенням Вищої ради правосуддя №2118/0/15-21 від 26 жовтня 2021 року /а.с. 23-25/ звільнено ОСОБА_1 з посади судді Попаснянського районного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, а наказом Попаснянського районного суду Луганської області №02-05-1/2 від 02 листопада 2021 року /а.с. 26/ суддю Попаснянського районного суду Луганської області ОСОБА_1 відраховано зі штату Попаснянського районного суду Луганської області у зв'язку із звільненням у відставку з 02 листопада 2021 року.
Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 02 листопада 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року, в розмірі 2102,00 грн, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аргументам учасників справи, викладеним у заявах по суті та які мають значення для вирішення спору, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Таким чином, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII /далі - Закон № 1402-VIII/.
Згідно зі статтею 4 Закону 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень;
працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.
Відповідно до матеріалів справи суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 02 листопада 2021 року позивачу обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
В постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21 Верховний Суд виклав наступні правові висновки, які відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом:
"...однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
...Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Верховний Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
При цьому судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII...
Колегія суддів уважає за потрібне указати, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Верховний Суд зауважує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним".
Враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, що регулюють визначення розміру суддівської винагороди, є підстави стверджувати, що дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 02 листопада 2021 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, що встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" є протиправними, оскільки при визначенні розміру суддівської винагороди позивача відповідач зобов'язаний був діяти відповідно до норм Закону №1402-VIII, а не Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік".
Також слід зазначити, що у відповідності до вимог частити четвертої статті 148 Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Зважаючи на положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).
Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, мав першочергово забезпечити виплату позивачу суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державного бюджету України на 2021 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя та під час розрахунку річного фонду суддівської винагороди судів Луганської області (зокрема позивача) визначити необхідний та достатній розмір річного фонду суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2270 грн.
Таким чином, у спірному випадку права позивача порушені саме Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області, яке розраховуючи суддівську винагороду позивача та запитуючи в ДСА України відповідні кошти на її виплату, керувалося нормами Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" щодо застосування розміру прожиткового мінімуму - 2102,00 грн.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року, вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, компенсації за невикористану щорічну відпустку у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити.
Стосовно клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Отже, стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким присуджено виплату заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби, тобто задоволено вимогу позивача про стягнення конкретно визначеної суми заробітної плати, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що питання про стягнення суми суддівської винагороди судом не вирішувалось, натомість, належним способом відновлення порушеного права визначено зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди, підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.
Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов'язання на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
За відсутності належних обґрунтувань у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятися від вчинення дій на виконання цього судового рішення.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не понесла та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (вул. Миру, буд. 34, м. Рубіжне, Луганська область, 93010, ідентифікаційний код 26297948), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, Київська область, 01021, ідентифікаційний код 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року, вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, компенсації за невикористану щорічну відпустку, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року, вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, компенсації за невикористану щорічну відпустку у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
У задоволенні клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць відмовити.
У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк