30 червня 2022 р. Справа № 400/10681/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Буцефал», вул. Потьомкінська, 114, м. Миколаїв, 54001,
до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,
про:визнання протиправною та скасування постанови від 13.10.2021 № 306499,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Буцефал» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (у Миколаївській області) (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306499 від 13.10.2021 року.
Свій позов обґрунтовує наступним.
Позивач зазначає, що згідно з товарно-транспортною накладною № 894299 від 16.08.2021 року автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН». А сідловий тягач марки VOLVO з реєстраційним номером НОМЕР_1 та напівпричіп марки SCHMITZ з реєстраційним номером НОМЕР_2 були передані ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН» за Договором оренди транспортних засобів № 01/07 від 01.07.2021 року.
Враховуючи вище зазначене ТОВ «БУЦЕФАЛ» на момент перевірки не було перевізником транспортного засобу марки VOLVO з реєстраційним номером НОМЕР_1 та напівпричепа марки SCHMITZ з реєстраційним номером НОМЕР_2 тому не повинно нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт та сплачувані адміністративно-господарський штраф визначений Постановою № 306499 від 13.10.2021 року.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 10.11.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та який обґрунтовано наступним:
Відповідач зазначає, що згідно № 894299 від 16.08.2021 року, наданої під час перевірки, «Автомобільним перевізником» зазначено ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН». Під час рейдової перевірки не було надано ні договору оренди ні тимчасовий реєстраційний талон на право користування транспортним засобом.
У розумінні вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Посилаючись на абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1998 року № 1388, п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379 та статтю 800 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Таким чином, посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, при розгляді справи, за наявними матеріалами, виявили підстави для винесення постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
16.08.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Одеська область), на а/д М-28 «Одеса - Южний» 40 км + 639 м на підставі направлення на перевірку від 10.08.2021 року № 026501 було проведено ваговий контроль транспортного засобу VOLVO з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в сі. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення вагових норм на строєну вісь від 5% до 10% включно, чим порушено абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №306886 від 16.08.2021 року, що в подальшому став підставою для винесення постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу № 306499 від 13.10.2021 року.
Судом встановлено, що за результатами вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.08.2021 року № 0055535, якою встановлено:
- повна маса транспортного засобу 40,67 тон.
- навантаження на осі: 6,81/10,75/8,15/7,34/7,62 тон.
За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 306886 від 16.08.2021 року. Із аналізу вказаного акту вбачається, що відповідачем виявлено порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажів без відповідного дозволу.
У матеріалах справи також наявний розрахунок плати за проїзд великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 16.08.2021 року, на суму 34,80 євро, який виставлено позивачу.
Судом досліджено запрошення від відповідача адресоване позивачу про розгляд справи за актом 306886, з проханням прибути 07.10.2021 року для участі у розгляді справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610395463.
За результатами розгляду справи відповідачем винесено: постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306499 від 13.10.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 8500,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажів без відповідного дозволу Вольво держ.номер НОМЕР_1 (акт № 306886).
Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Також, судом досліджено наявний у матеріалах справи Договір оренди транспортних засобів № 01/07 від 01.07.2021 року та Акт приймання-передачі транспортних засобів від 01.07.2021 року. Предметом цього Договору, який укладений між позивачем та ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН» є оренда транспортних засобів - спеціалізований сідловий тягач марки VOLVO FM з реєстраційним номером НОМЕР_1 та напівпричіп марки SCHMITZ з реєстраційним номером НОМЕР_2 .
Згідно з наявною у матеріалах справи ТТН № 894299 від 16.08.2021 року автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН», найменування вантажу - ячмінь.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до абз. 4. п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 422 «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті»; утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) та Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Вінницька область).
Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.
Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
На підставі п. 25 - 27 Порядку № 1567 передбачено: що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначене висновується, що відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Перевіряючи правомірність дій та рішень посадових осіб Укртрансбезпеки, з урахування підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Крім того, відповідно до ст. 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.
У матеріалах справи наявний Договір оренди транспортних засобів № 01/07 від 01.07.2021 року та Акт приймання-передачі транспортних засобів від 01.07.2021 року на підставі якого позивачем передано в оренду ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН» спеціалізований сідловий тягач марки VOLVO FM з реєстраційним номером НОМЕР_1 та напівпричіп марки SCHMITZ з реєстраційним номером НОМЕР_2 .
Із аналізу вищевказаних норм законодавства та зазначеного Договору вбачається, що позивач у встановленому законодавством порядку передав право користування транспортним засобом ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН» оформивши відповідний договір, тому позивач не може виступати автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, так як автомобільним перевізником визнає себе орендар ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 400/3267/21 - на час складання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вищезазначений транспортний засіб був переданий позивачем в оренду - ТОВ «Мостгрей», а тому ФОП ОСОБА_1 у даних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника та не може бути суб'єктом відповідальності.
До того ж, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Пунктом 11.1. Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Дослідженням ТТН № 894299 від 16.08.2021 року, наданої під час перевірки, «Автомобільним перевізником» зазначено ТОВ «ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН», що також підтверджує відсутність у позивача статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах.
У відзиві на позов відповідач, базуючись на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16, зазначає про необхідність, у випадку передачі транспортного засобу в оренду, мати тимчасовий реєстраційний талон.
Однак, тимчасовий реєстраційний документ, що підтверджує право користування транспортним засобом, про який йдеться у цьому спорі, у матеріалах справи відсутній.
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, утому числі:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб.
Відповідно до абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
За правилами п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379 (далі - Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.
Також, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 року № 3565-VI, який набрав чинності з 13.08.2011 року, та яким підкориговано низку «дорожніх» законодавчих актів, у відповідність до таких змін було приведено і Правила дорожнього руху, у п. 2.1 розд. 2 яких сьогодні передбачається, що водій повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (тобто права) та реєстраційний документ на транспортний засіб (тобто свідоцтво про реєстрацію техпаспорт). При цьому, як уточнюється далі в п. 2.2 розд. 2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу може передавати керування транспортним засобом іншій особі, яка має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передаючи також при цьому реєстраційний документ на такий транспортний засіб.
Таким чином, передаючи автомобіль у керування іншій (яка має права) особі, власнику автотранспорту на сьогодні досить передати разом із ним лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт). А от тимчасовий реєстраційний талон оформляти в такому разі не обов'язково. (аналогічна правова позиція викладена у справі № 400/3267/21).
Таким чином, із системного аналізу вищевикладених норм та судової практики суд виходить з того, що вищезазначені норми: по-перше, не зобов'язують саме власника забезпечити оформлення тимчасового реєстраційного документа, а передбачають можливість вчинення цих дій користувачем (автомобільним перевізником), а по-друге, вказують, що такий документ видається «за бажанням» власника або користувача, тому не можуть трактуватися як імперативний припис взагалі, та зокрема для власника транспортного засобу (позивача).
Щодо необхідності дозволу при перевезенні подільного вантажу та відповідальності за його відсутність, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (пп. 3 п. 2 Порядку № 879).
За змістом п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки заходів державного контролю, на а/д М-28 «Одеса - Южний» 40 км + 639 м на підставі направлення на перевірку від 10.08.2021 року №026501 було проведено ваговий контроль транспортного засобу VOLVO з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
В ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Так, зокрема в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0057645 від 16.08.2021 року встановлена нормативно допустима маса: 44,00 тони та фактична 40,67 тон. Осьові навантаження: нормативно допустиме 11/11/24 тон, фактичне 6,81/10,75/8,15/7,34/7,62 тон.
Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі № 400/5308/21.
наведене свідчить про те, що головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.
Так, суд зазначає, що в даному випадку, позивач перевозив вантаж «ячмінь», який є подільним вантажем, а отже з урахуванням вищевикладених норм права перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.
Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.
Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз вказаної норми абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.
Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.
Отже перевезення вантажу «ячмінь» з перевищенням вказаного нормативу забороняється, а видача дозволу на перевезення вантажу, який є подільним, чинним законодавством не передбачена, тому порушення позивачем приписів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» як підстава для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до ч. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутня, що обумовлює протиправність оскарженої постанови.
При цьому, суд зазначає, що до позивача має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879, що власне і було зроблено відповідачем.
Висновки суду щодо неможливості отримання дозволу на перевезення подільного вантажу, який перевищує габаритно-вагові норми та відсутності підстав для відповідальності перевізника за неотримання такого дозволу відповідають позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 29.01.2020 року у справі № 814/1460/16.
При цьому, суд враховує, що з 01.10.2021 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», яким внесено зміни до абз. 14 - 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт” та який саме з цієї дати передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників та застосування адміністративно-господарських штрафів за перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні, як неподільного вантажу без відповідного дозволу, так і подільного вантажу, що підтверджує вищевказані висновки суду.
За таких умов, суд вважає, що відсутня потреба у з'ясуванні обґрунтованості інших доводів сторін, оскільки, на підставі встановлених обставин справи та викладених правових норм, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак оскаржувану постанову слід визнати протиправною та скасувати.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті як розпорядника бюджетних коштів.
Щодо вимог стягнути судові витрати на правничу допомогу, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази понесених витрат та їх розміру.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Буцефал» (вул. Потьомкінська, 114, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 36270579) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845) - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306499 від 13.10.2021 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буцефал» (вул. Потьомкінська, 114, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 36270579) судові витрати у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.06.2022 року.
Суддя О.В. Малих