справа№380/2249/22
30 червня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/2249/22 за ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ГУ ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 січня 2022 року ОСОБА_1 , отримав повідомлення від AT «Райффайзен Банк Аваль» про арешт рахунку згідно постанови. Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, позивач дізнався, що виконавче провадження №62474404 відкрите 06.07.2020 Голосіївським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), де стягувачем зазначено - ГУ ДПС у м. Києві, а боржником - ОСОБА_1 .
Згідно із постанови про відкриття виконавчого провадження, таке відкрите на підставі вимоги №Ф-261760-17-у виданої 15.05.2019 року ГУ ДПС у м. Києві про стягнення з позивача боргу у розмірі 21030,90 грн.
Вимога ГУ ДПС у м. Києві №Ф-261760-17-у видана 15.05.2019 стосується лише заборгованості із сплати єдиного внеску, як фізичної особи-підприємця, яким був позивач до 05.07.2021.
Як фізична особа-підприємець, позивач був зареєстрований з 06.12.2007 року з основним видом діяльності - роздрібна торгівля непродовольчими товарами (КВЕД 52.48.9), однак з 2011 року не займався підприємницькою діяльністю у зв'язку із відсутністю попиту і відповідно доходу від такої діяльності. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивачем не було приведено у відповідність до чинного законодавства код виду основної діяльності, оскільки діяльність справді не велася.
Згідно відомостей з трудової книжки позивача, з 2011 року він почав працювати інспектором служби безпеки ТОВ «Ріксос-Прикарпатгя», з 2013 року по 2020 рік працював в Дрогобицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 на посаді лаборанта, згодом прибиральника.
Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ПФУ (форма ОК-5), єдиним доходом позивача з 2011 року була заробітна плата на вказаних підприємствах та установах. Інших доходів позивач не отримував, підприємницькою діяльністю не займався.
Як вбачається із вказаних відомостей ПФУ з 2017 року по 2020 рік страхувальником застрахованої особи ( ОСОБА_1 ), яким сплачувався єдиний внесок є Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області (ЄДРПОУ: 02144660).
На думку позивача, відповідачем незаконно була нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн, оскільки єдиним доходом була заробітна плата як найманого працівника за основним місцем роботи, на яку було нараховано та сплачено роботодавцем єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказана вимога свідчить про подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. На підставі наведеного, позивач вважає, що вимога Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-261760-17-у від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню.
Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 16.02.2022 року, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 31.01.2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Судом з матеріалів справи встановлені наступні обставини:
15.05.2019 року ГУ ДПС у м. Києві позивачу надіслано вимогу №Ф-261760-17-у про стягнення з позивача боргу у розмірі 21030,90 грн.
Також матеріалами справи встановлено, що спірна вимогами стосується заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну вимогу протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам Закону.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної вимоги з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Відповідно до п.п. 14.1.226. п. 14.1. ст. 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Підпункт 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із п.п. 3 і 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно із абзацом 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно із п.п. 6, 7 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Згідно із ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» та п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Аналіз наведених норм права вказує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Позивач при обґрунтуванні позовних вимоги зазначив, що фактично як фізична особа-підприємець, був зареєстрований з 06.12.2007 року, однак з 2011 року не здійснював підприємницьку діяльність. З 2011 року почав працювати інспектором служби безпеки ТОВ «Ріксос-Прикарпатгя», з 2013 року по 2020 рік працював в Дрогобицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 на посаді лаборанта, згодом прибиральника. Згідно із індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ПФУ (форма ОК-5), єдиним доходом позивача з 2011 року була заробітна плата на вказаних підприємствах та установах. З 2017 року по 2020 рік страхувальником застрахованої особи ( ОСОБА_1 ), яким сплачувався єдиний внесок є Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області (ЄДРПОУ: 02144660).
В справі відсутні будь які належні та допустимі докази того, що позивач отримував інших доходів в тому числі від підприємницької діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено правомірність спірної вимоги №Ф-261760-17-у від 15.05.2019 про сплату позивачем боргу (недоїмки), а відтак так є протиправною і підлягає скасуванню.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, - задоволити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу у розмірі 21030,90 грн. від 15.05.2019 року №Ф-261760-17-у.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 30.06.2022 року.
Суддя Гавдик З.В.