справа № 380/8300/22
з питань вжиття заходів забезпечення позову
30 червня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Оскар-Захід” про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оскар-Захід” про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Встановив:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Оскар-Захід” з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області “Про анулювання ліцензій” №309-РЛ від 20.05.2022 року в частині анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ТОВ “ОСКАР-ЗАХІД” реєстраційний номер №990211202100017, з терміном дії з 11.08.2021 року по 11.08.2026 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області видалити запис про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ТОВ “ОСКАР-ЗАХІД” реєстраційний номер №990211202100017 з відповідного Ліцензійного реєстру.
Ухвалою від 13.06.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
29.06.2022 позивач повторно подав заяву вх.№44029 про забезпечення позову шляхом:
- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області “Про анулювання ліцензій” №309-РЛ від 20.05.2022 в частині анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ТОВ “ОСКАР-ЗАХІД” реєстраційний номер №990211202100017 до набрання рішенням суду законної сили;
- зобов'язати ГУ ДПС у Львівській області видалити запис про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ТОВ “ОСКАР-ЗАХІД” реєстраційний номер №990211202100017 з відповідного Ліцензійного реєстру до набрання рішенням суду законної сили.
Заява мотивована тим, що очевидними є ознаки протиправності дій суб'єкта владних повноважень. Зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД», що визначений в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Код КВЕД - 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами (основний). Саме для здійснення господарської діяльності ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД» 11.08.2021 року отримано Ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами з реєстраційним номером №990211202100017. Місце зберігання тютюнових виробів зареєстровано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська с/р, вулиця Стара Люстдорфська дорога, будинок 7 (1 поверх) приміщення площею 550 M2, що підтверджується довідкою про внесення місць зберігання тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру ТОВ «ОСКАР- ЗАХІД» серія АП №198323. Всі придбані ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД» тютюнові вироби пройшли відповідну сертифікацію. У відповідності до ст. 10 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації. Відповідність тютюнових виробів підтверджується наявністю у їх виробника або імпортера сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності. Реєстраційні номери сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності, виданих на тютюнові вироби, зазначаються у документах, згідно з якими передається відповідна продукція. Отже, як приклад, в підтвердження сертифікації надає видаткові накладні, в яких зазначається реєстраційні номери сертифікатів відповідності. Вказує, що 02.06.2022 засобами телефонного зв'язку ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД» стало відомо про наявність розпорядження про анулювання ліцензії підприємства на право оптової торгівлі тютюновими виробами з реєстраційним номером №990211202100017, про що відповідно було зроблено запис в Ліцензійному реєстрі діючих ліцензій на оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Копію розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2022 №309-РЛ з витягом з додатку до цього розпорядження отримано представником позивача 08.06.2022 на адресу електронної пошти у відповідь на адвокатський запит. Ліцензія видана 11.08.2021 і відповідачем було прийнято позитивне рішення про видачу ліцензії. На теперішній час минуло майже 10 місяців з моменту видачі ліцензії. За цей період запитів або суперечностей стосовно підстав для анулювання ліцензій відносно ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД» не надходило. З витягу з додатку до розпорядження ГУ ДПС у Львівській області від 20.05.2022 №309-РЛ вбачається, що підставою для анулювання ліцензії стало нібито «встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії, як передбачено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Однак зазначає, що така підстава для анулювання ліцензії підприємству позивачу не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД» фактично знаходиться за адресою, яка вказана в ліцензії. Можливість здійснення ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД» господарської діяльності, у тому числі за місцем її фактичної прив'язки, залежить від наявності відповідної ліцензії, анулювання якої призведе до повного зупинення господарської діяльності позивача, що матиме невідворотні наслідки, насамперед, у вигляді неможливості виплати заробітної плати та невідворотності вивільнення працівників, втрати прибутку, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, неможливості відновити господарську діяльність за місцем її фактичної прив'язки у зв'язку з причинами, які з часом не залежатимуть від волі позивача. Отже вважає, що на даний час існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Суд при вирішенні заяви про забезпечення адміністративного позову виходив з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову згідно ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСКАР-ЗАХІД» здійснює діяльність в сфері оптової торгівлі тютюновими виробами, у зв'язку з чим останнім у вересні 2021 року отримано у податкового органу ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами з реєстраційним номером 990211202100017 від 11.08.2021 з терміном дії до 11.08.2026.
Судом встановлено, що згідно видаткової накладної №53316 від 24.05.2022 ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД» підготовано на відправку партію товару по договору купівлі продажу №ОД-1195/2021 від 30.09.2021 до покупця ПП «ОДЕОН ПЛЮС».
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту - Закон №481/95-ВР).
Положеннями статті 1 Закону №481/95-ВР визначено, зокрема, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.
Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Відтак, без наявності дозвільних документів, а саме ліцензії передбачено стягнення в розмірі 200 відсотків вартості партії товару, але не менше 17000 гривень.
Відповідно до відмітки на видатковій накладні №53316 від 24.05.2022, ТОВ «ОСКАР-ЗАХІД» відмовилось від поставки та покупець - ПП «ОДЕОН ПЛЮС» відмовився отримувати підакцизний товар від підприємства.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дія розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області «Про анулювання ліцензій» №309-РЛ від 20.05.2022 в частині анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ТОВ «ОСКАР- ЗАХІД» реєстраційний номер №990211202100017, перешкоджає здійсненню господарської діяльності платника податків з контрагентами.
Суд враховує, що правомірність розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області «Про анулювання ліцензій» №309-РЛ від 20.05.2022 встановлюється судом в межах справи №380/8300/22 (в даному судовому провадженні).
Суд вважає, що дія оскаржуваного розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області «Про анулювання ліцензій» №309-РЛ від 20.05.2022 до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову. Водночас у випадку безпідставності позовних вимог ТОВ «ОСКАР- ЗАХІД» вжиття заходів забезпечення позову не перешкодить анулюванню Ліцензії.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно ч. 4 ст. 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).
Згідно приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у справі "Мікалефф проти Мальти" визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші проти Мальти").
Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза спричинення значної шкоди, відшкодування якої неминуче буде пов'язано з труднощами ефективного захисту та можливості поновлення порушених прав.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що анулювання ліцензій має наслідком: - припинення господарської діяльності; - неможливість сплати позивачем податків, виплати заробітної плати, орендної плати, тощо; - втручання в господарську діяльність позивача до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку; - руйнування ділової репутації перед контрагентами.
Тим самим будуть істотно порушені права позивача, фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку.
Судом враховано співмірність співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно ч.6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом на підставі поданих позивачем доказів фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача позов має бути забезпечено шляхом :
- зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області “Про анулювання ліцензій” №309-РЛ від 20.05.2022 в частині анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ТОВ “ОСКАР-ЗАХІД” реєстраційний номер №990211202100017 до набрання рішенням суду законної сили.
Разом з тим, вимога про зобов'язання ГУ ДПС у Львівській області видалити запис про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ТОВ “ОСКАР-ЗАХІД” реєстраційний номер №990211202100017 з відповідного Ліцензійного реєстру до набрання рішенням суду законної сили, на переконання суду задоволенню не підлягає, як така, що суперечить способу забезпечення позову відповідно до ст. 151 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд, -
постановив:
1. Заяву ТОВ “ОСКАР-ЗАХІД” про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Застосувати заходи забезпечення позову у справі №380/8300/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оскар-Захід” про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
3. До набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/8300/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оскар-Захід” про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області та зобов'язання вчинити дії, зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області “Про анулювання ліцензій” №309-РЛ від 20.05.2022 в частині анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами ТОВ “ОСКАР-ЗАХІД” реєстраційний номер №990211202100017.
Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч.2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд відповідно до п.4 ч.2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Повний текст ухвали складений 30.06.2022.
Суддя Коморний О.І.