справа № 1.380.2019.002126
29 червня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді Сподарик Наталії Іванівни, судді Москаля Ростислава Миколайовича, судді Сидор Наталії Теодозіївни,
за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,
представника позивача Фостяк А.Я.,
представника відповідача Барнич Т.В.,
представника третьої особи 1 - Жидєляєва Ю.Г.,
представника третьої особи 2 - Самоніна О.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі,-
25.04.2019 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Кабінету Міністрів України (далі - відповідіач-1, КМ України) (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Міністерства екології та природних ресурсів України (відповідач-2) (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35), Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, Новопечерський провулок 3, корпус 2), в якій позивач просив:
- визнати позивача таким, що в період з 14.09.2015 по 31.03.2019 перебував у вимушеному прогулі у зв'язку з затримкою виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015;
- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 у розмірі 832063,68 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14.09.2015 позивач перебував у вимушеному прогулі у зв'язку із затримкою виконання судового рішення суду про поновлення на роботі. Викладені у позовній заяві обставини свідчать про те, що невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015 відбувається саме з вини роботодавця, а відтак за правилами ст. 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) у Державної екологічної інспекції України існує обов'язок оплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
Оскільки з позиції позивача та наданих ним розрахунків в сукупності, його середній заробіток за час затримки виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015 по 31.03.2019 становить 832063,68 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, позов задоволено частково: стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 в розмірі 176126 (сто сімдесят тисяч сто двадцять шість) грн 55 коп; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, позивач та відповідач-3 звернулися із касаційними скаргами до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної екологічної інспекції України задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про порушення норм процесуального права та недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, визначення суб'єктного складу сторін, а так само під час оцінки наведених аргументів учасників справи унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
22.12.2021 справа надіслана Верховним Судом до Львівського окружного адміністративного суду.
19.01.2021 за вх. №5098 справа надійшла суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.01.2022 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя Сподарик Н.І., судді Сидор Н.Т., Москаль Р.М.
Ухвалою суду від 24.01.2022 прийнято до розгляду вказану адміністративну справу, призначено підготовче засідання на 01.03.2022 о 11.00 год.
18.02.2022 за вх. №15743 від позивача надійшло письмове обґрунтування до позовної заяви з врахуванням позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 по даній справі. Зазначив, що в ході розгляду справи судом першої інстанції не було досліджено структуру його заробітної плати як державного службовця, не враховано збільшення посадових окладів державних службовців одночасно зі зміною структури заробітної плати, не застосовано коефіцієнт коригування заробітної плати у відповідності до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Поза увагою також залишився запропонований позивачем розрахунок суми, яка підлягає стягненню. Вважає, що для правильного розрахунку суми, що підлягає стягненню при затримці виконання рішення про поновлення на роботі необхідно враховувати, чи мало місце збільшення посадових окладів державних службовців одночасно зі зміною структури заробітної плати за вказаний період. З урахуванням усіх вказаних обставин, на переконання позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/889/15 від 14.09.2015 за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 становить 832063,68 грн. Щодо доводів Державної екологічної інспекції України на те, що судами не досліджено питання отриманням позивачем доходу за час вимушеного прогулу, який підлягає відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначив, що виходячи із приписів частин першої та другої статті 235 КЗпП України, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. На думку позивача, заробіток при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 підлягає стягнення в повному обсязі без відрахування заробітку за новим місцем роботи, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. З огляду на наведене просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
01.03.2022 надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. У зв'язку із перебуванням одного із членів колегії, а саме судді Сидор Н.Т. у відпустці розгляд справи перенесено на 29.03.2022.
29.03.2022 у зв'язку із неявкою сторін колегія суддів ухвалила відкласти розгляд справи на 12.04.2022 на 14.00 год.
29.03.2022 за вх. №23378 від представника Державної екологічної інспекції України надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що боржником у зобов'язанні виконати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі №813/889/18, якою позивача поновлено на посаді Голови Державної екологічної інспекції України є КМ України. Враховуючи зазначене, саме КМ України має виконати рішення суду. Вказав, що відповідно до пункту 10 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМ України від 19.03.2017 №275, Держекоінспекцію очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади КМ України відповідно до законодавства про державну службу. Держекоінспекція не наділена повноваженням щодо призначення, звільнення, а також поновлення осіб на посаду Голови Держекоінспекції. Тому, Держекоінспекція не є органом, який уповноважений виконувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі №813/889/15. З огляду на вказане, вимога про стягнення з Держекоінспекції середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про його поновлення на посаді є безпідставною. На переконання представника Держекоінспекції, оскільки КМ України є відповідальною особою за поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, саме КМ України має понести відповідальність у вигляді виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної екологічної інспекції України.
08.04.2022 за вх. №26148 надійшло клопотання про заміну співвідповідача у справі Міністерства екології та природних ресурсів України на Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.
11.04.2022 за вх.№4737ел від представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12.04.2022 судом ухвалено відкласти розгляд справи у зв'язку з клопотанням представника позивача.
14.04.2022 за вх.№27418 від позивача надійшла уточнена позовна заява, визначено єдиним та належним відповідачем у справі - КМ України і відповідно просить суд стягнути з КМ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 у розмірі 832063 (вісімсот тридцять дві тисячі шістдесят три) грн 68 коп.
У підготовчому засіданні колегією суддів така прийнята до розгляду.
Зазначив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/889/15 від 14.09.2015 позивача поновлено на посаді Голови Державної екологічної інспекції України з 24.01.2015. Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/889/15 від 08.06.2016 було стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23334,91 грн з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів. За період з 24.01.2015 по 13.09.2015 позивач отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23334,91 грн. Однак станом на сьогоднішній день рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 в частині поновлення позивача на посаді не виконано. На переконання позивача, невиконання рішення від 14.09.2015 у справі №813/889/15 відбувається саме з вини КМ України, а відтак за правилами ст. 236 КЗпП України у КМ України наявний обов'язок виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. Враховуючи здійснені позивачем розрахунки в сукупності середній заробіток за час затримки виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/889/15 за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 становить 832063,68 грн. у тому числі 13079,42 грн - середній заробіток за період з 01.12.2015 по 30.04.2016; 151772,88 грн за період з 01.05.2016 по 31.12.2016; 229028,00 грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2017; 302619,02 грн - за період з 01.01.2018 по 31.12.2018; 98056,68 грн за період з 01.01.2019 по 31.03.2019. При здійснені розрахунку позивачем враховано підвищення посадових окладів, які відбулись у вказаному періоді, застосовано коефіцієнт коригування. З огляду на наведене просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
В засіданні суду 19.04.2022 суд відклав розгляд справи на 20 травня 2022 року для надання часу для ознайомлення представника відповідача з уточненою позовною заявою.
17.05.2022 за вх. № 6479ел надійшли письмові заперечення від представника КМУ на заяву позивача від 12.04.2022 (зареєстрована 14.04.2022 за вх.№27418). Твердження позивача, що належним відповідачем у справі є лише КМ України вважає безпідставним та таким, що ґрунтується на поверхневому аналізі обставин справи. Зазначив, що після надходження до відповідача виконавчого листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.12.2015 №643/20.1/10, Секретаріатом КМУ Міністерству екології та природних ресурсів України, Державній екологічній інспекції України (як працедавцю), листом від 05.01.2016 за №225/0/2-16 скеровані отримані матеріали для винесення пропозицій КМ України щодо забезпечення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі №813/889/15 про поновлення позивача на займаній посаді. З наведеного слідує, що відповідач, в даному випадку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законом. Проте, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною екологічною інспекцією України не виконано доручення КМ України. Також зазначив, що оскільки КМ України не вчиняв жодних дій щодо нарахування заробітної плати, обліку робочого часу, а лише виступав виключно як суб'єкт призначення позивача, тому трудові відносини між ними не виникали. У зв'язку з цим вважає доводи позивача про стягнення коштів за затримку виконання рішення суду з КМ України є помилковими та необґрунтованими.
18.05.2022 за вх. №6542ел від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Доводи викладені у відзиві є аналогічними тим, які містяться у письмових запереченнях представника КМ України зареєстрованих 17.05.202 за вх. №6479ел.
В підготовчому засіданні 20.05.2022, судом ухвалено відкласти розгляд справи на 07.06.2022 для надання часу для ознайомлення позивача з відзивом на позовну заяву.
25.05.2022 за вх.№7004ел від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon.
06.06.2022 за вх. №39173 від представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на поштову адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на таке. Час затримки виконання рішення суду слід розуміти як часовий період від винесення рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника до фактичного виконання цього рішення, а саме винесення наказу про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі. Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Виплата середнього заробітку позивача за рішенням суду є юридичним фактом, що носить саме разовий характер, і вичерпується виконанням рішення суду, котрим стягнуто кошти. Крім того, серед переліку об'єктів, що підлягають компенсації, визначеного Законом № 2050-III, відсутній такий об'єкт компенсації як виплата грошових коштів, призначених за рішенням суду.
06.06.2022 за вх. №39174 надійшло клопотання представника відповідача про участь в засіданні суду в режимі відеоконференції.
06.06.2022 за вх.№7608ел від представника Державної екологічної інспекції України надійшло клопотання про участь в засіданні суду в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні 07.06.2022 судом поставлено на обговорення питання щодо залучення до участі в розгляді справи третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства екології та природних ресурсів України та Державної екологічної інспекції України. Ухвалено залучити таких до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відповідно до ст. 49 КАС України.
Ухвалою суду від 07.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі. В засіданні суду стверджує, що при стягненні середнього заробітку за затримку виконання рішення суду варто обраховувати із застосуванням коефіцієнту коригування відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1994 №100 (далі - Порядок №100), також із врахуванням зміни посадових окладів у відповідності до Постанови КМУ від 06.04.2016 №292. На запитання суду надав пояснення, що структура заробітної плати визначена ЗУ «Про державну службу» ( Законом №3723-ХІІ та Законом №889-VIII) не змінилася, а лиш Постановою КМ України від 06.04.2016 №292 визначено порядок обрахунку і розміри надбавок й доплат.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. З огляду на викладене у відзиві зазначає, що не є роботодавцем і відповідно відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за невиконання рішення суду. КМ України вживав усіх заходів щодо відновлення порушеного права позивача з приводу поновлення такого на посаді Голови Державної екологічної інспекції України.
Представники третіх осіб щодо задоволення позовних вимог заперечили, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке:
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі №813/889/15 позов ОСОБА_1 задоволено повністю - визнано протиправним розпорядження Кабінету Міністрів України за №20-р від 21 січня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України); визнано протиправним наказ Державної екологічної інспекції України від 23 січня 2015 року №17-о «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України); поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної екологічної інспекції України з 24 січня 2015 р.; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24450,23 ( двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят грн. 23 коп); постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3195,63 грн (три тисячі сто дев'яносто п'ять грн. 63 коп) звернуто до негайного виконання.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України - залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року по справі № 813/889/15 - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України задоволено частково - постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року в частині позовних вимог про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року залишено без змін.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі №813/889/15 позов ОСОБА_1 задоволено повністю - стягнуто з Державної екологічної інспекції України в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23334 (двадцять три тисячі триста тридцять чотири) гривні 91 коп з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3195 (три тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 63 коп допущено до негайного виконання.
18.09.2015 державним виконавцем за виконавчим документом відкрито виконавче провадження №48791375. У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду 14.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про накладення на КМ України штрафу у розмірі 680,00 грн та спрямовано останньому вимогу щодо негайного виконання рішення суду.
21.01.2016 державний виконавець відповідно до статті 36 Закону України “Про виконавче провадження” звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду.
Виконавче провадження закінчено постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.03.2016, про що відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України до правоохоронних органів скеровано подання (повідомлення) про притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
На виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2016 прокуратурою міста Києва 23.02.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000160 щодо невиконання службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства юстиції України - рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 Кримінального кодексу України.
Згідно повідомлення Солом'янського управління поліції ГУ НП в м. Києві від 01.03.2016 №К-770/125/3516 на підставі заяви позивача від 18.02.2016 слідчим Солом'янського управління поліції ГУ НП в м. Києві 20.02.2016 було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100090001956 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України.
На час розгляду справи, Постанову Львівського окружного адміністративного суду в справі №813/889/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано.
Позивач вважаючи, що з 14.09.2015 він перебуває у вимушеному прогулі, звернувся до суду із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 у розмірі 832063,68 грн.
При вирішення вказаного спору суд виходить з такого:
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14, 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
При цьому, відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Такий висновок зроблений Верховним Судом у рішенні від 30 квітня 2020 року у справі №260/1424/18.
Так, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Щодо належного відповідача у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник та заступники керівника центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 10 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою КМ України № 275 від 19.04.2017 року, Держекоінспекцію очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади КМ України. Відповідно до п.1 ч.2 ст.31 ЗУ «Про державну службу» рішення про призначення на посаду державної служби категорії «А» приймається суб'єктом призначення, визначеним Конституцією України та законами України. Згідно п.9-2 ст.116 Конституції України КМ України призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМ України.
Із змісту Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі №813/889/15 слідує, що із займаної посади позивача було звільнено КМ України. Відтак, саме протиправні дії КМ України стали підставою порушення прав позивача та пред'явлення позову про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.
Отож, з огляду на фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідача - КМ України, наявний обов'язок по поновленню позивача на посаді, адже саме за Розпорядженням КМ України звільнено позивача з посади, а судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження КМ України за №20-р від 21 січня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України)».
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі/посаді, є видання КМ України відповідного розпорядчого акту, що дає можливість позивачу приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
У свою чергу, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач на вказаній посаді не поновлений, що у свою чергу, свідчить про затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та тягне за собою відповідальність КМ України на підставі ст. 236 КЗпП України у розмірі середнього заробітку позивача за весь час затримки виконання рішення суду.
Відтак, саме КМ України є тим уповноваженим органом, який у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, виплачує середній заробіток у разі затримки виконання судового рішення.
Приписи ст. 236 КЗпП України не зобов'язують особу, щодо якої не виконується судове рішення про поновлення, чекати фактичного поновлення, а передбачає компенсацію (грошове вираження у вигляді санкції за невиконання рішення про поновлення на посаді) з моменту виникнення на те підстав, до обраної самою особою дати.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі №640/7825/19.
Відповідно, саме з КМ України підлягає до стягнення заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019.
Щодо розміру середньої заробітної плати суд зазначає таке.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1994 №100 (далі - Порядок №100).
У відповідності до абз.3 п.2 Порядку № 100 збереження заробітної плати у всіх інших випадках, до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №813/889/15 встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 станом на дату звільнення становив 3195,63 грн, середньоденний - 148,63 грн.
Кількість робочих днів відповідно до графіків робочого часу, затверджених листами Міністерства соціальної політики України за період з 13.09.2015 по 31.12.2018 становить:
- за 2015 рік: вересень -13, жовтень 21, листопад - 21, грудень -23;
- за 2016 рік: січень -19, лютий - 21, березень -22, квітень 21, травень - 19, червень - 19, липень - 22, серпень - 22, вересень - 22, жовтень - 20, листопад - 22, грудень - 22;
- за 2017 рік: січень -20, лютий - 20, березень - 22, квітень 19, травень - 20, червень - 20, липень - 21, серпень - 22, вересень - 21, жовтень - 21, листопад - 22, грудень - 20;
- за 2018 рік: січень - 21, лютий - 20, березень -21, квітень - 19, травень - 21, червень - 20, липень -22, серпень - 22, вересень - 20, жовтень - 22, листопад - 22, грудень - 20;
- за 2019 рік: січень - 21, лютий - 20, березень -22.
Період вимушеного прогулу з 14.09.2015 по 31.03.2019 складає 890 робочих днів.
Звідси, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 132280,7 грн (890 (кількість робочих днів) х 148,63 грн (середньоденний заробіток)=132280,7 грн).
Щодо доводів позивача про необхідність застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів у відповідності до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 №100 у редакції чинного на момент виникнення спірних правовідносин, то колегія суддів зазначає таке.
В п.5 ч.1 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права викладені в постановах Верховного Суду.
Суд при вирішенні цього спору застосовує хронологічно останню позицію Верховного суду викладеного у Постанові від 09.06.2022 у справі №380/7511/20.
Так пунктом 10 Порядку №100, на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Пункт 10 Порядку №100 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1213 від 09.12.2020.
Колегія суддів зауважує, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюється за процедурою/правилами, які встановлені на час застосування цього виду відповідальності. Позаяк на дату ухвалення рішення суду у даній справі Порядок № 100 не передбачає застосування коефіцієнта підвищення, а зміни, внесені згідно з Постановою № 1213 не містять застережень щодо ультраактивної дії пункту 10, який виключено згідно з цією постановою, підстави для застосування цього коефіцієнта під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у даній справі відсутні.
Щодо посилань позивача про зміну структури заробітної плати державних службовців, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» 3723-XII чинної на момент звільнення позивача, заробітна плата державних службовців складалася з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, відповідно до частини 2 ст. 50 якого на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення).
З огляду на що, суд приходить до переконання, що як Законом №3723-ХІІ так і Законом №889-VIII передбачено серед інших і такі складові заробітної плати як доплата за ранг і надбавка за вислугу років, на котрих наголошує позивач при проведені розрахунку, що такі не були враховані при обчисленні заробітної плати на момент звільнення позивача, однак таке не відповідає дійсним обставинам у справі. Посилання позивача на зміну структури заробітної плати є помилковим, оскільки надбавка за ранг та за вислугу ороків була передбачена Законом України «Про державну службу » (№3723-ХІІ і №889-VIII ), а Постановою КМУ №292 від 06.04.2016 передбачено порядок обчислення їх розміру. Оскільки структура заробітної плати державного службовця у 2016 році не змінилася, то відсутні підстави для застосування положень абзацу 7,8 п.2 Порядку №100 на які покликається позивач при визначенні розміру середньоденного заробітку.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297, 371, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі задоволити частково.
Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00031101) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 в розмірі 132280 (сто тридцять дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 70 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00031101) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1322 (одна тисяча триста двадцять дві) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.06.2022
Головуюча суддя Сподарик Н.І.
Суддя Москаль Р.М.
Суддя Сидор Н.Т.