30 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/8685/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Благовіщенської міської ради (код ЄДРПОУ 05402697; адреса: вул. Промислова, 23/54, м. Благовіщенське, Голованівський район, Кіровоградська область, 26400)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Благовіщенської міської ради Кіровоградської області (Код ЄДРПОУ 05402697) щодо неприйняття відповідного рішення на засіданні дев'ятої сесії восьмого скликання, яке відбулось 08 жовтня 2021 року на якому розглядалось клопотання ОСОБА_1 від 06.09.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою;
- зобов'язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області (Код ЄДРПОУ 05402697) включити до порядку денного найближчої сесії клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7033 га. по угіддя рілля для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01.03.) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території с. Петрівка Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської. області, в межах населеного пункту, яка була сформована та мала кадастровий номер 3525583600:52:000:0002 площею 5,1099 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правового висновку суду та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що маючи намір отримати земельну ділянку у власність, звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, долучивши до заяви передбачені законом документи. Відповідач натомість допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки відсутнє рішення як про задоволення цієї заяви або ж про вмотивовану відмову в задоволенні зазначеної заяви.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду 08 листопада 2011 року відкрите провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7033 га. по угіддя рілля для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01.03.) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території с. Петрівка Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, в межах населеного пункту, яка була сформована та мала кадастровий номер 3525583600:52:000:0002 площею 5,1099 га. цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства).
До заяви позивачем додане, зокрема, викопіювання із кадастрової карти (плану), на якому було зазначене місце розташування бажаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення за адресою: с. Петрівка Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, в межах населеного пункту, орієнтовною площею 1,7033 га., для ведення особистого селянського господарства.
08 жовтня 2021 року заява позивача була винесена на розгляд дев'ятої сесії восьмого скликання Благовіщенської міської ради Кіровоградської області.
18 жовтня 2021 року позивач отримав від відповідача листа про розгляд його заяви, в якому було зазначено, що проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою був винесений на розгляд засідання дев'ятої сесії восьмого скликання Благовіщенської міської ради, яке відбулося 08 жовтня 2021 року, та за результатами поіменного голосування депутати міської ради зазначену пропозицію не підтримали (п.2 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), відповідно рішення не прийнято.
Позивач, вважаючи, що таким чином відповідачем допущена бездіяльність в частині розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Статтею 14 Конституції України та статтею 373 Цивільного кодексу України земля визнається основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частинами першою, другою, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, зокрема, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Так, зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більш 2,0 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).
При цьому законом чітко та постадійно визначена процедура надання зацікавленим громадянам земельних ділянок у власність, зокрема, алгоритм дій уповноваженого на це органу.
Так, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Вказана норма містить застереження, за яким органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).
Суд зауважує, що у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативних варіанти правомірної поведінки органу у разі надходження клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: прийняття рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу (за наявності для цього законодавчо передбачених підстав).
Пунктами «а», «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
В силу вищевказаних положень, у спірних правовідносинах розпорядження землями сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, належить саме до повноважень відповідача.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною першою статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
На підставі частини четвертої 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Відповідно до частин прешої-третьої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Аналізуючи вказані норми у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таке рішення приймається на пленарних засіданнях.
З протоколу №9 пленарного засідання дев'ятої сесії Благовіщенської міської ради восьмого скликання від 08 жовтня 2021 року судом встановлено, що на розгляд Благовіщенської міської ради Кіровоградської області було винесено проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 . Вказаний проект підтримав 1 депутат, «проти» проголосувало 16 депутатів міської ради. Разом із тим, проект рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносився, не обговорювався і рішення з цього питання не приймалося.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду клопотання позивача.
Суд вважає, що у даній справі повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи мотивованої відмови регламентовано частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі визначено підстави для відмови у наданні дозволу. Однак, якщо такі підстави відсутні, орган зобов'язаний надати особі відповідний дозвіл.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що відповідачем за результатами розгляду клопотання на сесії Благовіщенської міської ради Кіровоградської області не прийнято жодного рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність стосовно неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №420/5288/19 (провадження №К/9901/15392/19)
Порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його клопотанням має бути відновлено у спосіб, зазначений ОСОБА_1 у позовній заяві - шляхом зобов'язання відповідача розглянути дане клопотання та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Суд також вважає за доцільне на підставі частини шостої статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов'язальній частині - клопотання позивача має бути розглянуте на найближчій сесії Благовіщенської міської ради.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду позивачем сплачено 908,00 грн судового збору, які в силу вимог частини першої статті 139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 7137,00 грн.
Вказана сума витрат на професійну правничу допомогу сплачена позивачем адвокату Терновенку Р.М. згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера №461 від 04.11.2021 року на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 18.10.2021 від 02 січня 2020 року, акту прийому - передачі виконаних робіт від 04.11.2021 року.
Так, у якості ставок адвокатського гонорару сторони погодили 40% прожиткового мінімуму (для працездатних осіб) рекомендованої (мінімальної) ставка адвокатського гонорару за годину роботи на підставі Постанови Кабінету Міністрів №590 від 27 квітня 2006 року - 951 грн.60 коп.
При цьому адвокатом на попереднє вивчення матеріалів та опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення останніх рішень судової практики правові позиції викладені в постановах ВС, складання позовної заяви - 3 та роздрукування позову для сторін та суду та виготовлення копій додатків до позову, направлення позову поштою до суду витрачено 7 год.30 хв.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поряд з цим, частинами п'ятою, шостою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, стаття 134 КАС України забезпечує право особи на правову допомогу, та, разом з тим, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд звертає увагу на те, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без участі адвоката в судових засіданнях та є справою незначної складності.
При цьому суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи (часу), а отже - розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому розумний та справедливий розмір винагороди за цю послугу для цілей включення її до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не може перевищувати 4000,00 грн.
З огляду на викладене, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню до 4000,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Благовіщенської міської ради (код ЄДРПОУ 05402697; адреса: вул. Промислова, 23/54, м. Благовіщенське, Голованівський район, Кіровоградська область, 26400) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Благовіщенської міської ради Кіровоградської області щодо неприйняття рішення стосовно клопотання ОСОБА_1 від 06.09.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Зобов'язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області (Код ЄДРПОУ 05402697) включити до порядку денного найближчої сесії клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7033 га. по угіддя рілля для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01.03.) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території с. Петрівка Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської. області, в межах населеного пункту, яка була сформована та мала кадастровий номер 3525583600:52:000:0002 площею 5,1099 га. цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правового висновку суду та прийняти відповідне рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 908,00 та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Благовіщенської міської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 05402697).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд (а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук