Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 червня 2022 року Справа№200/16100/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 листопада 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач, з урахуванням уточненого позову, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо відмови позивачу у перерахунку пенсійного забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити позивачу відповідно до ст. ст. 50, 54, п. 4, 67 п. 3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , як інваліду третьої групи, основну пенсію з інвалідності із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію із розрахунку 50% мінімальної пенсії з дня порушеного права позивача відповідачем, а саме з 28.05.2013 року.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою відповідно до якої просив зробити перерахунок пенсійного забезпечення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Проте, зазначає позивач, відповідач у своєму листі зазначив, що розмір пенсії, перерахований згідно постанови КМУ № 543 станом на 01.07.2019 року, та зазначив, що станом на 01.06.2021 року розмір пенсії відповідно до пункту 9-1 Порядку № 1210 складає 4 723,19 грн.
Тобто, на думку позивача, відповідач відмовив йому у перерахунку пенсії.
Також позивач вказує, що він претендує на перерахунок пенсійного забезпечення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з дня порушеного такого права відповідачем.
У зв'язку із чим просить задовольнити його позов в повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у своєму відзиві на позов ОСОБА_1 позов не визнало повністю, зазначивши, що позивач отримує пенсію по третій групі інвалідності, як особа, з інвалідністю внаслідок захворювання отриманого у зв'язку з наслідками аварії на ЧАЕС, призначену відповідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «. Ступень втрати професійної працездатності - 30%. Має першу категорії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідач зазначає, що з 01.07.2019 за документами пенсійної справи проведено перерахунок пенсії з урахуванням вимог постанови № 543.
Також вказує, що станом на 01.06.2021 розмір пенсії відповідно до пункту 9-1 Порядку № 1210 складає 4 723,19 грн. (15 743,97х30%).
Зазначає, що до пенсії позивача встановлено підвищення, як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» станом на 01.03.2021в розмірі 530,70 грн. (1769,00 грн. х 30%).
Таким чином, вказує відповідач, розмір пенсії станом на 01.03.2021 складає 6 368, 40 грн., в тому числі: 4723,19 грн. - основний розмір пенсії від середнього заробітку;530,70 грн. - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 3 групи.
З 01.07.2021 року проведено масовий перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 26.06.2021 № 1584-IX «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій громадян».
Розмір пенсії позивача з 01.07.2021 року складає 6 674, 40 грн. в тому числі: 4 723, 19 грн.- основний розмір пенсії від середнього заробітку; 556, 20 грн. - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 3 групи; 50,00 грн. - цільова допомога інвалідам війни; 1345, 01 грн. - державна адресна допомога інваліду війни 3 групи.
Підсумовуючи відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено норм щодо обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50% від розміру мінімальної пенсії за віком ю(додаткова пенсія) для інвалідів ІІІ групи та у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія) для інвалідів ІІ групи, оскільки вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених КМУ у постанові № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв'язку із наведеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 22 листопада 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків.
Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 28 січня 2022 року суд, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, залишив без руху та надав позивачеві строк в 5 (п'ять) днів з дня вручення йому копії цієї ухвали для шляхом надання суду уточненої позовної заяви із конкретизованим викладом позовних вимог, зокрема в частині періоду за який саме треба зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Ухвалою від 24 травня 2022 року, у зв'язку з уточненням позовних вимог позивачем, суд поновив розгляд даної справи.
Ухвалою від 09 червня 2022 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, залишив без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними із зазначенням інших підстав для поновлення строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку.
Ухвалою від 30 червня 2022 року суд поновив розгляд даної справи.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України в формі ID-картки № НОМЕР_1 , що виданий 03 лютого 2020 року (а.с. 26, 73-74).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , що видане 04 липня 2013 року, позивач є пенсіонером за віком (а.с. 27).
Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 , що виданий 19 серпня 1982 року встановлено, що позивач з 21 серпня 1986 року по 16 серпня 1986 року перебував у складі в/ч НОМЕР_6 виконуючи завдання з ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС (а.с. 20-23).
Посвідченням серії НОМЕР_4 , що видане 03 квітня 2019 року Донецькою обласною державною адміністрацією України підтверджено перебування позивача в статусі учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (а.с. 28).
Як вбачається з довідок МСЕК серії 12 ААБ № 054402 та серії АБ № 0044474 позивачу встановлено 3 групу інвалідності безстроково, де причина інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 18-19, 76-79).
Довідкою від 16 вересня 1986 року підтверджено перебування позивача в період з 21 серпня 1986 року по 16 вересня 1986 року на учбових зборах (а.с. 70).
Розглянувши звернення ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області своїм листом від 05.10.2021 року № 14373-13614/М-15/8-0500/21 повідомило останнього про те, що він отримує пенсію по третій групі інвалідності, як особа, з інвалідністю внаслідок захворювання отриманого у зв'язку з наслідками аварії на ЧАЕС, призначену відповідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "Ступень втрати професійної працездатності - 30%". Має першу категорії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В листі також зазначено, що з 01.07.2019 за документами пенсійної справи проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням вимог постанови № 543.
Також вказано, що станом на 01.06.2021 розмір пенсії відповідно до пункту 9-1 Порядку № 1210 складає 4 723,19 грн. (15 743,97х30%).
Зазначено, що до пенсії позивача встановлено підвищення, як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» станом на 01.03.2021 в розмірі 530,70 грн. (1769,00 грн. х 30%).
Крім того вказано, що таким чином, розмір пенсії станом на 01.03.2021 складає 6 368, 40 грн., в тому числі: 4723,19 грн. - основний розмір пенсії від середнього заробітку;530,70 грн. - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 3 групи.
У листі також зміститься твердження про те, що з 01.07.2021 року проведено масовий перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 26.06.2021 № 1584-IX «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій громадян».
Розмір пенсії позивача з 01.07.2021 року складає 6 674, 40 грн. в тому числі: 4 723, 19 грн.- основний розмір пенсії від середнього заробітку; 556, 20 грн. - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 3 групи; 50,00 грн. - цільова допомога інвалідам війни; 1345, 01 грн. - державна адресна допомога інваліду війни 3 групи.
В листі також відзначено, що пенсія позивача обчислена та виплачується згідно чинного законодавства за документами наявними у матеріалах пенсійної справи (а.с. 24-25).
Будучи незгодним із відмовою відповідача провести перерахунок та виплату позивачу відповідно до ст. ст. 50, 54, п. 4, 67 п. 3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду третьої групи, основну пенсію з інвалідності із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію із розрахунку 50% мінімальної пенсії з моменту призначення йому пенсії, а саме з 28.05.2013 року позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
Відповідно до ст.49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ч.4 ст.54 Закону №796 (в редакції від 09.07.2007, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 6 мінімальних пенсій за віком (для ІІІ групи інвалідності).
Частиною 1 статті 50 Закону № 796 передбачено, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: 50 процентів мінімальної пенсії за віком (для інвалідів III групи, дітей-інвалідів, а також хворих внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу).
Тобто, критерієм розрахунку зазначених пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 04.06.2011 №3491-VI (який набрав чинності 19.06.2011) розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році, зокрема, норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
З метою реалізації вказаних положень закону постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 були визначені мінімальні розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (який набрав чинності 01.01.2012) норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (який набрав чинності 01.01.2013) встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
З системного аналізу наведених норм слідує, що визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
Однак, законом України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (який набрав чинності з 01.01.2014) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів державної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011.
Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 01.01.2014 нарахування та виплата державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинні були здійснюватись у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (який набрав чинності 03.08.2014) розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.
Отже, лише з 03.08.2014 Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсії в розмірах, визначених ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17 та від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17.
Щодо вимог позивача в частині нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та 6 мінімальних заробітних плат відповідно, починаючи з 03.08.2014, то суд враховує наступне.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, з здійснюється у відповідності до Порядку № 1210.
Відповідно до статті 63 Закону № 796-ХІІ, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК України).
Відповідно до частини першої статті 23 БК України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII (далі - Закон № 79-VІІІ), пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 79-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону№ 79-VІІІ не були визнанні неконституційними.
Таким чином, 1 січня 2015 року Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ.
Наведене вище, на переконання суду, узгоджується з приписами пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до яких Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону № 79-VІІІ, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу з 03 серпня 2014 року додаткову та державну пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, у порядку та розмірах, встановлених Порядком № 1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення у старості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а також державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 28.05.2013 по 31.12.2013 та з 03 серпня 2014 року по 17.11.2021 (дата звернення до суду), є безпідставними, спростовуються наведеними вище положеннями чинного законодавства, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України, статтю 13 Конвенції, а також те, що під час розгляду цієї справи судом не було встановлено саме вчинення відповідачем протиправних дій, оскільки, як свідчать матеріали справи, жодного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови перерахувати та виплатити позивачу відповідно до ст. ст. 50, 54, п. 4, 67 п. 3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду третьої групи, основну пенсію з інвалідності із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію із розрахунку 50% мінімальної пенсії з 28.05.2013 відповідачем не приймалось.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку заборгованості з виплати державної пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст. ст. 50, 54, п. 4, 67 п. 3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду третьої групи та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заборгованості державної пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, як інваліду третьої групи, у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 50% від нарахованої суми пенсійного забезпечення за результатом розгляду справи судом, як витрати на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Поряд з цим, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 15.11.2021 року № 36 (а.с. 13-15) та додаткову угоду № 1 до договору № 36 про надання правової допомоги.
Згідно додаткової угоди № 1 гонорар адвоката визначається у розмірі 50 % від нарахованої суми за результатом розгляду справи судом, оплата гонорару за цим договором за надання юридичної допомоги проводиться «Клієнтом» після наббрання рішення суду чинності.
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Враховуючи викладене, оцінивши зміст та складність позовної заяви, суд вирішив відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (а.с. 31).
Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі - 454,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: площа Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122; ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку заборгованості з виплати державної пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до ст. ст. 50, 54, п. 4, 67 п. 3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду третьої групи.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: площа Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122; ЄДРПОУ: 13486010) здійснити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) перерахунок та виплату заборгованості державної пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, як інваліду третьої групи, у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: площа Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122; ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) 2 000,00 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: площа Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122; ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 30 червня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров