01 липня 2022 року Справа № 160/7287/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
23.05.2022 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 30.03.2022 року № 8944-4897/І-01/8/0400/22, в частині відмови у перерахунку пенсії із зарахуванням в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 року до 01.10.2021 року включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області період роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я з 01.01.2004 року по 01.10.2021 року включно зарахувати до стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату мені пенсії, із зарахуванням, згідно довідки КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 01.10.2021 року № 171, періоду роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я з 01.01.2004 року по 01.10.2021 року включно до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20.01.2021 року (дня призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що з 20.01.2022 року їй було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До призначення пенсії позивач працювала повний робочий день у різних медичних інфекційних закладах протитуберкульозного профілю, що дає право на пільгове обчислення страхового стажу. Проте, при обчисленні стажу зараховано до пільгового стажу у подвійному розмірі періоди роботи в інфекційному закладі сфери охорони здоров'я з 06.09.1995 року до 31.12.2003 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а період з 01.01.2004 року було зараховано в одинарному обчисленні, що призвело до заниження пенсії. Не погоджуючись з таким розрахунком, позивач 10.02.2022 року подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії за вислугу років. Проте, листом № 8944-4897/І-01/8-0400/22 від 30.03.2022 р. Головним управлінням Пенсійного фонду було відмовлено у такому перерахунку. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його таким, що порушує її право на отримання належного розміру пенсії, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
21.06.2022 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив проти позову. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Оскільки на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у позивача було станом на 11.10.2017р. (дата набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») позивач мала 42 роки 06 місяців 18 днів спеціального стажу працівника охорони здоров'я, їй було призначено пенсію за вислугу років. Також відповідач наголошує на тому, що з 1 січня 2004 року приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не застосовуються в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії. Так, п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років. Зважаючи на викладене вважає прийняте рішення обґрунтованим та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до протоколу про призначення пенсії від 16.02.2022 року ОСОБА_1 з 20.01.2022 року призначено пенсію за вислугу років із розрахунку страхового стажу 46 років 11 місяців 20 днів з них страховий стаж до 01.01.2004 року - 29 років 1 місяць 4 дні; страховий стаж після 01.01.2004 року - 17 років 10 місяців 16 днів та було застосовано коефіцієнт стажу - 0.46917.
10.02.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії із врахуванням у страховий стаж періоду роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я з 06 вересня 1995 року по 01 жовтня 2022 року в подвійному розмірі.
У відповідь на звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь від 30.03.2022 року № 8944-4897/І-01/8-0400/22, якою повідомлено наступне:
«Згідно заяви від 20.01.2022, Вам з 20.01.2022 призначено пенсію за вислугу років
відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі -
Закон № 1788), розмір якої обчислено за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 60 Закону № 1788 робота, зокрема, у протитуберкульозних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло
раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на
пенсію за вислугу років.
Таким чином, розмір Вашої пенсії обчислено із загального страхового стажу 46 років
11 місяців 20 днів, у тому числі період роботи з 06.09.1995 по 31.12.2003 враховано у
подвійному розмірі, після 01.01.2004 - в одинарному (для визначення права на пенсію).»
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його таким, що порушує її право на отримання пенсії, позивач звернулась з цим позовом до суду.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058).
Стаття 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначає пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, якою встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, стаття 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” виокремлює медичні заклади робота в яких зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Таким закладами є: лепрозорні і протичумні заклади охорони здоров'я; заклади (відділення) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД; інші інфекційні заклади (відділення) охорони здоров'я; патолого-анатомічні і реанімаційні відділення закладів охорони здоров'я; заклади з надання психіатричної допомоги.
Згідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що згідно записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач, в спірний період працювала на наступних посадах:
- Обласний комунальний заклад «Христофорівський протитуберкульозний санаторій для дорослих»
- 21.10.2003р. записана на посаду лікаря фтизіатра. Наказ № 54К від 21.10.2003р.;
- 04.05.2005р. звільнена з займаної посади згідно переводу в комунальний заклад «Міський протитуберкульозний диспансер». Наказ № 21к від 29.04.2005р.;
- обласний комунальний заклад «Протитуберкульозний диспансер» №4 м. Кривого Рогу;
- прийнята на посаду лікаря-фтизіатра легеневого відділення № 2. Наказ № 22-к від 04.05.2005р.;
- 29.01.2007р. звільнена по переводу в Христофорівський ОКЗ «Протитуберкульозний санаторій для дорослих» по ст.. 36п. 5. Наказ № 4-к від 29.01.2007р.;
- Обласний комунальний заклад «Христофорівський протитуберкульозний санаторій для дорослих»;
- 30.01.2007р. зачислена на посаду виконуючою обов'язки головного лікаря. Наказ №7к від 29.01.2007р.;
- 23.03.2007р.переведена головним лікарем. Наказ № 17к від 26.03.2007р.;
- 08.04.2013р. назва обласний комунальний заклад «Христофорівський протитуберкульозний санаторій для дорослих» змінена на комунальний заклад «Христофорівський протитуберкульозний санаторій для дорослих» Дніпропетровської обласної ради». Накза № 12-к від 08.04.2013р.;
- 20.08.2013р. звільнена з займаної посади за угодою сторін п. 1ст. 36 КЗпП України. Розпорядження голови обл.. ради № 62-КП від 19.08.2013р.;
-Державний заклад «Спеціалізований ( спеціальний) санаторій «Старий Крим» МОЗ України;
- 21.08.2013р. прийнята на посаду виконуючого обов'язки головного лікаря. Наказ № 48-А від 20.08.2013р.;
- 24.09.2013р. призначена на посаду головного лікаря. Наказ № 63-А від 24.09.2013р.;
- 19.03.2014р. звільнена з займаної посади по ст.. 39 КЗпП України ( за власним бажанням). Наказ № 15-А від 19.03.2014р.;
- 01.11.2013р. працювала за сумісництвом на 0,5 ставки лікарем - фтизіатром. Наказ № 77-Л від 01.11.2013р.;
- 19.03.2014р. звільнена по ст. 39 КЗпП України( за власним бажанням). Наказ № 15-А від 19.03.2014р.;
- 01.04.2014р. прийнята на посаду заступника головного лікаря з медичної частини поліклініки. Наказ № 18к від 01.04.2014р.;
- 01.04.2014р. згідно класифікатору професій ДК 003:2010 посаду перейменовано на заступник головного лікаря з поліклінічного розділу роботи. ;
- 08.01.2019р. згідно рішення Дніпропетровської обласної ради № 3421-13/VII від 22.06.2018 року комунальний заклад «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» Дніпропетровської обласної ради реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне підприємство « Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради. Наказ № 1 від 08.01.2019р.;
- 03.02.2020р. згідно довідника професій ДК003:2010 посаду змінено на медичного директора з поліклінічного розділу роботи. Наказ № 38/1-К від 03.02.2020р.;
- 01.05.2021р. назву посади медичний директор змінено на начальник управління з діагностичної роботи медичної експертизи. Наказ № 155 від 30.04.2021р.;
- 01.10.2021р. звільнено за угодою сторін п. 1ст. 36 КЗпП України. Наказ № 205-ос від 30.09.2021р.
Комунальним підприємством «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» надано довідку № 171 від 01.10.2021р., що уточнює характер та періоди роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 N 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що додається (далі - Перелік N 909). Відповідно до абзацу 2 Переліку N 909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичні закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторів, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів, - мають право на призначення пенсії за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 № 133 “Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб” черевний тиф, паратифи, дизентерія (шагальоз), сальмонельоз, ієрсініоз, псевдотуберкульоз відносяться до групи небезпечних та особливо небезпечних інфекційних хвороб. За змістом 33 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь; видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів. Згідно з роз'ясненнями Міністерства охорони здоров'я України від 27.01.2010 № 05.03-18-54/973 “інфекційний заклад (відділення)” є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб. Також в роз'яснені Міністерства охорони здоров'я України від 27.01.2010 № 05.03-18-54/973 зазначено, що бактеріологічні лабораторії закладів державної санітарно - епідеміологічної служби повною мірою мають право бути прирівняними до інфекційних відділень, а обчислення стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії працівникам бактеріологічних лабораторій не суперечить законодавству України. Так, працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров'я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов'язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб, що передбачено їх кваліфікаційними характеристиками у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я, затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117.
Враховуючи викладене суд погоджується із твердженням позивача щодо наявності у неї права на подвійне зарахування страхового стажу, що був обчислений під час перебування на різних посадах медичних інфекційних закладах протитуберкульозного профілю, зазначених у статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та на роботу в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до вказаної статті.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Згідно з частиною 5 статті 45 даного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Таким чином, є протиправною відмова відповідача у зарахуванні позивачу періоду її роботи з 01.01.2004р. до 01.10.2021р. до стажу роботи у подвійному розмірі, а для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача зарахувати позивачу стаж роботи з 01.01.2004р. до 01.10.2021р. до стажу роботи у подвійному розмірі та здійснити перерахунок її пенсії згідно статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у чинному законодавстві відсутнє тлумачення терміну «інфекційний заклад (відділення)», однак відповідно до роз'яснень МОЗ України № 05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія). Крім того, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” щодо обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 вказаного Закону є чинною по даний час.
За таких обставин суд доходить висновку, що рішення про відмову у перерахунку пенсії від 30.03.2022р. № 8944-4897/І-01/8-0400/22, що винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене та з метою найбільш ефективного захисту прав позивача суд доходить висновку, що позивач обрала вірний спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії та позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 30.03.2022 року № 8944-4897/І-01/8/0400/22, в частині відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із зарахуванням в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 року до 01.10.2021 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області період роботи ОСОБА_1 в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я з 01.01.2004 року по 01.10.2021 року включно зарахувати до стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням, згідно довідки КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 01.10.2021 року № 171, періоду роботи в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я з 01.01.2004 року по 01.10.2021 року включно до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20.01.2021 року (дня призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук
суддя
суддя