28 червня 2022 року Справа № 160/3473/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням її уточнення, просив:
- визнати противоправним та скасувати рішення, оформлене листом «Про відмову у призначенні пенсії» від 15.03.2021 року № 0400-010303-8/35312;
- визнати дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови йому у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів трудової діяльності:
з 01.04.1983 р. по 24.11.1983 р. у ВО «Дніпротяжбуммаш» імені Артема;
з 20.01.1993 р. по 02.04.1993 р. у Дніпродзержинському будівельному управлінні ВО «Укрелектрочермет»;
з 01.06.1993 р. по 02.12.1994 р. у Дніпродзержинському малому підприємстві «Партнер»;
з 22.08.1995 р. по 15.07.1997 р. у ТОВ «Форум ЛТД»;
з 01.01.2003 р. по 31.03.2014 р. у ТОВ «Промсервіс;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому до загального страхового стажу періоди роботи:
з 01.04.1983 р. по 24.11.1983 р., у ВО «Дніпротяжбуммаш» імені Артема;
з 20.01.1993 р. по 02.04.1993 р., у Дніпродзержинському будівельному управлінні ВО «Укрелектрочермет»;
з 01.06.1993 р. по 02.12.1994 р. у Дніпродзержинському малому підприємстві «Партнер»;
з 22.08.1995 р. по 15.07.1997 р., у ТОВ «Форум ЛТД»;
з 01.01.2003 р. по 31.03.2014 р. у ТОВ «Промсервіс» до загального страхового стажу та призначити йому пенсію за віком з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 29.01.2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він 29.01.2021 року звернувся до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком, згідно з наданими документами. Проте, отримав відповідь про відмову у призначені пенсії від 15.03.2021 року, в якій йдеться про неможливість зарахувати певні періоди роботи до страхового стажу, оскільки присутні розбіжності в даті звільнення і даті наказу про звільнення та у трудовій книжці наявні порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач з даним рішенням, оформленим листом «Про відмову у призначенні пенсії» від 15.03.2021 року № 0400-010303-8/35312 не погоджується, та що стосується часу роботи з 01.04.1983 р. по 24.11.1983 р. на ВО «Дніпротяжбуммаш» зазначив, що він звернувся до архівного управління Дніпровської міської ради і отримав архівну довідку, відповідно до якої дати звільнення та наказу про звільнення, у яких є розбіжності, повністю співпадають з датами у документах, які знаходяться у розпорядженні архівної установи.
Так, відповідач не заперечує факту його роботи на підприємстві, а лише має сумніви стосовно розбіжності у стажі у декілька днів. Встановити стаж роботи на цьому підприємстві можна взявши за дату звільнення - 24.11.1983 року, а не дату видання розпорядження 19.01.1984 року. Стосовно інших періодів його трудової діяльності, які викликають сумніви у відповідача, позивач зазначив, що він звертався до Архівного управління Кам'янської міської ради (усі підприємства знаходилися у м.Дніпродзержинську), але отримав відповідь, що документи цих підприємств до архівної установи не передавалися. Стосовно нечитабельності відтисків печаток, вказав, що дійсно, відбитки печаток погано видно на копіях документів, але в оригіналі, на трудовій книжці назву підприємства прочитати можна. Відносно виправлення у даті прийому на роботу, вказав, що у трудовій книжці (запис №32) датою прийому на роботу вказано 22.08.1995 року. При цьому дійсно видно виправлення у цифрі «8». Позивач вважає, що це виправлення є наслідком якоїсь технічної помилки. На це вказує і той факт, що наказ про прийом на роботу датований 07.08.1995 року, що ні у кого не викликає сумнівів. Тобто фактична дата прийняття його на роботу абсолютно кореспондується з датою видання наказу про прийом на роботу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ст.160 КАС України.
Ухвалою суду від 29.04.2022 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, після усунення позивачем 28.04.2022 року недоліків своєї позовної заяви.
Відповідач отримав ухвалу суду з копією позовної заяви та додатками до неї - 11 травня 2022 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 29.01.2021 року до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №8 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Листом від 15.03.2021 року №0400-010303-8/35312 відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком через недостатність стажу роботи. Вказаним листом відповідача встановлено, що загальний стаж роботи позивача становить - 20 років 08 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано періоди:
- з 01.04.1983 р. по 24.11.1983 р. у ВО «Дніпротяжбуммаш», так як є розбіжності у даті звільнення та у даті наказу про звільнення;
- з 20.01.1993 р. по 02.04.1993 р. у ДСУ «Укрелектрочермет» у зв'язку з тим, що назва підприємства на печатці не читабельна, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;
- з 01.06.1993 р. по 02.12.1994 р. у Дніпродзержинському малому підприємстві «Партнер», у зв'язку з тим, що назва підприємства на печатці не читабельна, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;
- з 22.08.1995 р. по 15.07.1997 р. у ТОВ «Форум ЛТД», так як є виправлення дати прийому, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком, позивач звернувся до суду з позовом.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України №1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років при призначенні пенсії (період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року).
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637).
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).
Згідно з ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Так, довідкою Архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 08.10.2021 року №8/1-2854 підтверджуються відомості про прийняття на роботу 01.04.1983 року ОСОБА_1 у ВО «Дніпротяжбуммаш» ім.Артема, та 24.11.1983 року підтверджується звільнення його за власним бажанням.
Суд зауважує, що архівна довідка не була предметом розгляду пенсійного органу (в розписці-повідомленні її подання не відображено), докази подання її відповідачу, суду не надані.
Судом також встановлено, що за спірний період в трудовій книжці позивача уповноваженими особами роботодавців допущено виправлення в записі №32 у місяці прийняття позивача на роботу у ТОВ «Форум ЛТД»
Всі інші записи за спірний період роботи позивача здійснені із дотриманням вимог Інструкцій №162 та №58, жодних виправлень чи неточностей не мають. Крім того, правильність внесених (виправлених) записів підтверджена скріпленою печаткою підприємства.
Суд не погоджується з позицією відповідача щодо відмови в зарахуванні вказаних періодів до стажу позивача, оскільки окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, оскільки згідно з законодавством обов'язок щодо заповнення та внесення відповідних відомостей до трудової книжки покладений саме на роботодавця, а не на робітника.
Суд також враховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі №754/14898/15-а.
Оскільки наявні в трудовій книжці позивача записи про роботу містять інформацію про зайнятість позивача на роботах з 01.04.1983 року по 24.11.1983 року в ВО «Дніпротяжбуммаш» ім.Артема; з 20.01.1993 р. по 02.04.1993 р. у ДСУ «Укрелектрочермет»; з 01.06.1993 р. по 02.12.1994 р. у Дніпродзержинському малому підприємстві «Партнер»; з 22.08.1995 р. по 15.07.1997 р. у ТОВ «Форум ЛТД», суд дійшов висновку, що Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області безпідставно не зараховувало ці періоди роботи до страхового стажу позивача.
З наданої позивачем трудової книжки вбачається, що на титульній сторінці вона містить запис його прізвища, ім'я, по батькові, дату народження, дату заповнення, підпис власника трудової книжки, підпис особи, яка відповідальна за видачу трудової книжки; в розділі “Відомості про роботу” вона містить відповідні записи про його роботу.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що останній має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд вважає, що відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, та архівній довідці підтверджують наявність в нього стажу роботи за період з 01.04.1983 р. по 24.11.1983 р., з 20.01.1993 р. по 02.04.1993 р.; з 01.06.1993 р. по 02.12.1994 р.; з 22.08.1995 р. по 15.07.1997 р. А отже, слід визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу, вказаних періодів згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.10.1978 року.
Щодо позовних вимог у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів трудової діяльності позивача за період роботи з 01.01.2003 р. по 31.03.2014 р. у ТОВ «Промсервіс», суд зазначає таке.
Підтверджуючих записів за вказаний період трудова книжка не містить.
Позивач зазначає, що офіс підприємства знаходився у м.Кам'янське, Більшовицький провулок. Згодом офіс перемістився у м.Ялта, АР Крим.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 17-1 Порядку №637 у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
З аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Як вже зазначалось, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, проте жодних записів що стосуються періоду роботи з 01.01.2003 р. по 31.03.2014 р. трудова книжка позивача не містить, уточнюючих довідок щодо роботи позивача у вказаний період чи витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачем не надано. Інших доказів матеріали справи також не містять.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії документів було недостатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково чи перевірити інформацію що міститься в системі персоніфікованого обліку (ОК-5).
Крім того, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу про призначення пенсію за віком, оскільки пенсія позивачу ще не призначена, а згідно з вимогами ст.58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Враховуючи викладене, суд вважає лише за можливе зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії за віком від 29.01.2021 року, з урахування висновків суду.
Такий спосіб захисту прав позивача матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом у ході розгляду справи.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 496,20 грн. (992,40 грн. : 2).
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи: з 01.04.1983 р. по 24.11.1983 р. у Виробничому об'єднанні «Дніпротяжбуммаш» імені Артема; з 20.01.1993 р. по 02.04.1993 р. у Дніпродзержинському будівельному управлінні Виробничого об'єднання «Укрелектрочермет»; з 01.06.1993 р. по 02.12.1994 р. у Дніпродзержинському малому підприємстві «Партнер»; з 22.08.1995 р. по 15.07.1997 р. у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Форум ЛТД».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи: з 01.04.1983 р. по 24.11.1983 р. у Виробничому об'єднанні «Дніпротяжбуммаш» імені Артема; з 20.01.1993 р. по 02.04.1993 р. у Дніпродзержинському будівельному управлінні Виробничого об'єднання «Укрелектрочермет»; з 01.06.1993 р. по 02.12.1994 р. у Дніпродзержинському малому підприємстві «Партнер»; з 22.08.1995 р. по 15.07.1997 р. у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Форум ЛТД».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком, з дати первинного звернення з 29.01.2021 року, з урахування висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма