23 червня 2022 року Справа № 160/6665/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.02.2022 року №047150016098 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, період роботи з 10.01.1992 року по 08.07.1994 року в ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді електрозварника та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії - 26.01.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.01.2022 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням відповідача позивачу повідомлено про відмову в призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного стажу. Вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано період роботи позивача з 10.01.1992 року по 08.07.1994 року в ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді електрозварника до пільгового стажу за Списком № 1, оскільки факт роботи протягом вказаних періодів підтверджується трудовою книжкою та відповідними довідками. Позивач вважає відмову протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року відкрито провадження у справі №160/6665/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить в позові відмовити з наступних підстав.
Відповідно до норми права, яка закріплена в п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обов'язковими умовами для набуття позивачем права на пенсію за віком на пільгових умовах в сукупності є: досягнення віку - 50 років; наявність необхідного страхового стажу - не менше 25 років; наявність 10 років стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; зайнятість робітника на роботах, передбачених Списком №1 повний робочий день (не менше 80% робочого часу п.2 Порядку №383); наявність професії і виробництва у Списку №1; шкідливі і важкі умови праці визначені за результатами атестації робочого місця (після 21.08.1992 року).
Відсутність хоча б однієї з цих умов не надає права робітникові на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Порядок, що регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок №383).
В п. 3 Порядку зазначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
З березня 1994 року діяли списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно записів № № 5-9 трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті: з 10.01.1992 по 08.07.1994 - електрогазозварником 2,3,4 розряду на виробничій дільниці поточних та капітальних ремонтів (перейменовано в цех поточних та капітальних ремонтів) гірничого, дробильно-збагачувального устаткування в діючих цехах РОФ №1, №2 та в кар'єрі. Даний період зараховано до загального (страхового) стажу.
В трудовій книжці позивача за спірний період роботи відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, а саме: не зазначено про характер виконуваної роботи, про зайнятість позивача на вказаних роботах повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи.
Вказує, що 26.01.2022 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області була подана заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із відповідним пакетом документів.
За результатом розгляду пред'явлених документів було встановлено, що загальний стаж, роботи позивача станом на дату звернення складає 32 роки 05 місяців 13 днів, з яких пільговий стаж за Списком №1 - 09 років 09 місяців 11 днів, відповідно, підстави для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відсутні.
При цьому, з урахуванням приписів пункту 3 Порядку №383 період роботи з 10.01.1992 по 08,07.1994 - електрогазозварником в ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» не можливо зарахувати до пільгового стажу за Списком №1, оскільки вперше позиція 1020100а-1753в «Робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основи робітники, які здійснюють технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1: слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, електрозварнику ручного зварювання, газорізальники, електромонтери по ремонту і обслуговуванню електроустаткування, електрослюсарі» до Розділу II «Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин» перелік професій Списку №1 була включена у листопаді 1994 року згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №773 від 15.11.1994.
ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» видало ОСОБА_1 довідку уточнюючу пільговий характер роботи №508 від 16.09.2021, в якій зазначено, що позивач працював повний робочий день з 23.09.1996 по 02.07.2006 в якості електрогазозварника на дільниці з ремонту збагачувального устаткування цеху поточних та капітальних ремонтів. Підприємством вказано, що в даний період фактичної відпрацьовано на роботах із шкідливими умовами праці - 09 років 09 місяців 10 днів.
Підприємством не підтверджено факт роботи позивача у період з 10.01.1992 по 08.07.1994 на пільгових умовах за Списком №1.
Відповідач звертає увагу, що професія «електрогазозварник» - відноситися як до Списку №1, так і до Списку №2, однак існують певні підстави (умови) для віднесення періодів роботи осіб за вказаною професією до того чи іншого Списку (виробництво та характер виконуваних робіт).
Саме у такому випадку, при визначенні до якого Списку відносилася професія особи, береться до уваги довідка, видана підприємством, на якому працювала особа у відповідний період.
При цьому, виключно адміністрація підприємства, на якому працює/працювала особа, може визначити, що технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих і тільки адміністрація підприємства згідно первинних документів та за результатами атестації робочого місця може підтвердити, що особа дійсно була безпосередньо зайнята повний робочий день на роботах, які можна віднести до Списку №1 або Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Орган Пенсійного фонду, в межах своїх повноважень, розглядає питання щодо
наявності/відсутності права на призначення пенсії виключно на підставі пред'явлених
заявником документів. Однак, а ні пенсійний орган, а ні суд, не можуть встановлювати на
власний розсуд, чи відноситься певна професія (посада, робота), за якою працює особа на
підприємстві, до робіт зі шкідливими умовами праці чи ні, тому вимога позивача про
зобов'язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 10.01.1992 по 08.07.1994 без документального підтвердження підприємством є незаконною.
Вказує, що в даній судовій справі стосовно зарахування періоду роботи з 10.01.1992 по 08.07.1994 до пільгового стажу за Списком №1, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем. Будь-які дії, направлені на порушення прав позивача органом Пенсійного фонду вчинені не були, орган державної виконавчої влади згідно приписів законодавства не має права втручатися в діяльність підприємств, установ, організацій та, відповідно, встановлювати, що особа дійсно була зайнята на роботах зі шкідливими умовами праці, які можна віднести до Списку №1 або №2.
Таким чином, протиправності діяння як і вини Головного управління, як органу державної влади, який діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, в даному випадку не має.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.02.2022 року №047150016098 повідомлено ОСОБА_1 про відмову в призначенні пільгової пенсії.
У вказаному рішенні, зокрема, зазначено наступне.
Відмовити у призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 ЗУ №1058-1V ОСОБА_1 . Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 26.01.2022.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону визначено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вік заявника - 50 р.
Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсія на пільгових умовах призначається із зменшенням віку передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону; чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Страховий стаж особи - 32 р. 05 м. 13 д., пільговий стаж 09 р. 09 м. 11 д.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: До страхового та пільгового стажу роботи зараховані всі періоди.
За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ № 1058-ІV ст.26 ЗУ 1058-ІV відсутнє, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на день звернення.
Позивач, вважаючи, дії відповідача щодо відмови у призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах та зарахуванні вказаних періодів роботи до пільгового стажу протиправними та такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: основи соціального захисту.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
У відповідності до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Враховуючи загальні принципи міжнародного права, викладені у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач не може бути позбавленим права на отримання пенсії у зв'язку з отриманням певної інформації від відповідних органів влади.
Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Отже, для підтвердження пільгового стажу за періоди роботи після 21.08.1992 року та як наслідок можливості їх віднесення до пільгового стажу, особою також мають бути надані документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць.
За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
При цьому, пунктом 4.2 Порядку №383, визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому КМ України.
Відповідно до п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. N637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 :
- 10.01.1992 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» електрогазозварником 2 розряду на виробничу дільницю по поточним і капітальним ремонтам гірничого, дробильно-збагачувального устаткування в діючих цехах РЗФ-1,2, ДФ і кар'єр (запис №5 трудової книжки);
- 01.04.1993 року позивача переведено електрогазозварником 3 розряду на виробничу дільницю по поточним і капітальним ремонтам гірничого, дробильно-збагачувального устаткування в кар'єрі, ДФ, РЗФ-1,2 (запис №6 трудової книжки);
- 01.07.1993 року - дільниця поточних і капітальних ремонтів була перейменована в цех поточних і капітальних ремонтів та 01.09.1993 року позивача переведено в зазначений цех електрогазозварником 4 розряду (записи трудової книжки №7 та №8);
- 08.07.1994 року позивача звільнено з вищезазначеної посади за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України (запис №9 трудової книжки);
- з 23.09.1996 року позивача прийнято до ПРАТ «Інгулецький ГЗК» в цех поточних і капітальних ремонтів на посаду електрогазозварника, де він пропрацював до 03.07.2006 року.
Згідно з п. 3 Порядку під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення», розділ II позиція 1020200а-1753г, посада електрогазозварника віднесена до Списку 1.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництву робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», де також Списком 1 розділ II позиція 1020100а-1753в передбачена посада - електрогазозварник.
Таким чином, посада електрогазозварником на виробничій дільниці по поточним і капітальним ремонтам гірничого, дробильно-збагачувального устаткування в діючих цехах РЗФ-1,2, ДФ і кар'єр, яку обіймав позивач у період з 10.01.1992 року по 08.07.1994 року, зарахована до переліку посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 11.03.1994 № 162.
Відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 ПРАТ «Інгулецький ГЗК» було проведено вперше атестацію робочого місця в цеху поточних та капітальних ремонтів, виробництво «Збагачення», про що свідчить Витяг з наказу №573 від 15.06.1995 року.
Згідно з цим наказом за посадою - електрогазозварник дільниці з ремонту збагачувального устаткування підтверджено право на пенсію по списку №1 розділом II підрозділом «а» позицією «1020100а-1753в».
Таким чином, враховуючи, що атестація в ПРАТ «Інгулецький ГЗК» була проведена 15.06.1995 року, тобто вперше до 21.08.1997 року (в продовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), відповідно весь період роботи позивача з 10.01.1992 року по 08.07.1994 року в ПРАТ «Інгулецький ГЗК» у виробництвах, передбачених Списком 1, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації (15.06.1995 року) на посаді електрогазозварника в цеху поточних та капітальних ремонтів, виробництво «Збагачення» зараховується до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, віднесення спірного періоду роботи до пільгового стажу підтверджуються Витягом з наказів про атестацію робочих місць, а саме Наказом №573 від 15.06.1995 року, довідкою №508 про підтвердження характеру роботи в шкідливих умовах, записами в трудовій книжці.
Умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, може бути наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.
Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013р. у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014р. у справі №21-519а14, від 10.03.2015р. у справі №21-51а15, від 17.03.2015р. у справі № 21-585а14.
Таким чином, відмова у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 10.01.1992 року по 08.07.1994 року в ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді електрозварника, який дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, викладена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.02.2022 року №047150016098, є протиправною.
Суд також зазначає, що відсутність у відповідача даних про проведення атестації робочого місця позивача, не може бути підставою для невизнання того, що це місце роботи та умови його роботи підпадають під дію Списку № 1 або Списку № 2, тому, що обов'язок про проведення атестації робочих місць покладено саме на керівників підприємств, за бездіяльність яких позивач, як працівник, відповідальності нести не може.
Згідно з пунктом 10 оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008 року №91406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення» Вищий адміністративний суд України зазначив, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Частиною другою пункту 4 зазначеного Порядку, встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Таким чином законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведения не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, не зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 10.01.1992 року по 08.07.1994 року в ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді електрозварника, допустив протиправні дії, що призвели до порушення права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах у належному розмірі. Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи для призначення пільгової пенсії за віком спірного періоду роботи.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, проте, вважає за потрібне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
Згідно з ч. 3 ст. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.02.2022 року №047150016098 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, ОСОБА_1 період роботи з 10.01.1992 року по 08.07.1994 року в ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді електрозварника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням зарахованого спірного періоду роботи позивача судом та правової позиції, викладеної у даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник