Справа № 462/831/22
29 червня 2022 року суддя Залізничного районного суду м.Львова Румілова Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач ОСОБА_1 звернулась 16 лютого 2022 року до суду з позовом, в якому зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи провідним бухгалтером, та була звільнена з роботи з 03.02.2021 року за Наказом ДП ЛДЗ «Лорта» від 03.02.2021 року за №19-к. У день звільнення з нею не було проведено розрахунок. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.10.2021року у справі № 462/1285/21 стягнуто з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі 22487,48 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 59600,95грн. Цим же рішення встановлено , що її середньоденний заробіток становить 365,65 грн. Оскільки розрахунок при звільненні вона отримала лише 20.01.2022 року, вважає, що відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 05.10.2021 року по 20.01.2022 року в сумі 27423,75 з урахуванням обов'язкових податків та зборів.
На підставу своїх вимог позивач надала копію трудової книжки, копію рішення суду від 04.10.2021року по справі №462/1285/21 за її позовом до відповідача про стягнення заборгованості, виписку з банківського рахунку здійснення оплати за рішенням суду від 20.01.2022 року .
Ухвалою суду визначено здійснювати судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач на позовну заяву надав відзив, яким визнав позовні вимоги, зазначивши, що слід враховувати, що рішення суду у зв'язку з складним фінансовим становищем відповідача виконується виконавчою службою у примусовому порядку, в обов'язки якого не входить стягнення податків. Тим самим відповідач двічі сплачує податки: перший раз у суму, що стягується, вдруге - із зазначеної судом суми в податкові органи, при цьому сам позивач із отриманої суми податки при примусовому стягненні не сплачує. Тобто сума позивачу до сплати з урахуванням оплати податків та зборів становить 22076,12 грн. (27423,75 грн. з ПДФО та ВЗ - 19.5% (ПДФО та ВЗ) = 22076,12 грн. без ПДФО та ВЗ.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст..81 ч.1 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
За ст.79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з копії трудової книжки позивач знаходилась з відповідачем у трудових відносинах та була звільнена з роботи з 03.02.2021 року за Наказом ДП ЛДЗ «Лорта» від 03.02.2021 року за №19-к на підставі ст.38 КЗпП України.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.10.2021року у справі № 462/1285/21 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 22487,48 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 59600,95грн., судовий збір 2724,00грн. Цим же рішення встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 365,65 грн.
Відповідно до виписки з банківського рахунку позивачці 20.01.2022 року нарахована сума на картку 85318,58грн.
Таким чином, за 75 робочих дні, а саме за період з 05.10.2021 року по 20.01.2022 року, затримки виплати заробітної плати середній заробіток становить 27423,75 грн. без урахування обов'язкових податків і зборів.
Оскільки позивач надав суду належні докази на підтвердження своїх вимог, суд вважає, їх обґрунтованими та стягує з відповідача на його користь 27423,75грн. без урахування обов'язкових податків і зборів.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто суми, які суд в своєму рішенні визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника обраховуються без віднімання сум податків та зборів, внаслідок чого стягнута працівнику сума за рішенням суду зменшується на суму податків і зборів.
Суд не приймає до уваги зауваження відповідача, оскільки з роботодавця на користь працівника стягується сума середнього заробітку з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Виконання судового рішення в примусовому порядку без віднімання сум податків і зборів є неправомірним. Тобто навіть під час примусового виконання стягнута сума за рішенням суду буде зменшена. Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного суду від 18 січня 2022 року по справі № 607/2699/17. Тому посилання відповідача на порядок стягнення суми в примусовому порядку суд бере до уваги.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.10, 11, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», код ЄДРПОУ 30162618, на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 27423,75грн. із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів та судовий збір у розмірі 992грн.40 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.М.Румілова