Справа № 308/8295/22
1-кс/308/2654/22
01 липня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні 12022071030000729 від 30.06.2022, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тячів Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні 12022071030000729 від 30.06.2022, відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано наступним.
24 лютого 2022 року у зв'язку триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, а також дії указу президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію». Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме статтю 23 згідно якої заборонено виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виняткових випадків.
Незважаючи на викладене в червні 2022 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України. У подальшому, на виконання свого злочинного умислу щодо організації незаконного переправлення осіб через держаний кордон України з корисливих мотивів, 27.06.2022, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та 29.06.2022 близько 13:00 години ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 переправити останніх через державний кордон України визначивши за таку послугу суму в розмірі 2500 доларів США.
Після чого, 30.06.2022 о 00:50 год. в міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород» на виїзд з України прибув транспортний засіб марки «Мерседес», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , в ході спільного огляду вказаного транспортного засобу прикордонним нарядом та представниками Державної митної служби України, були виявлені в багажному відділенні за шторою два громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були приховані від прикордонного контролю, таким чином ОСОБА_4 діючи умисно, намагався незаконно переправити останніх через державний кордон України.
30.06.2022 о 11 годині 53 хвилини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.07.2022 ОСОБА_4 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 , кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом затримання ОСОБА_4 від 30.06.2022;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
-повідомлення від прикордонної служби про виявлення кримінального правопорушення від 30.06.2022;
-протоколом ОМП від 30.06.2022;
-постановою про визнання речовими доказами від 30.06.2022;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Орган досудового розслідування посилається на необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як зазначає орган досудового розслідування, необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого, санкція за вчинення якого, згідно ч. 3 ст. 332 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним.
Також підозрюваний ОСОБА_4 , будучи на свободі може впливати на свідків, як на тих які вже допитані в ході досудового розслідування так і на інших свідків даної події у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані, з метою зміни їхніх показів.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, вище перерахованих, передбачених статтею ст. 177 КПК України.
У зв'язку з наведеним особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, на думку сторони обвинувачення, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.
Оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органу досудового розслідування встановити всі обставини події.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав зазначених в ньому.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що ризики наведені у клопотанні нічим не підтверджені, оскільки підозрюваний свою вину визнає, немає наміру переховуватись від слідства та суду. Разом з тим, у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність застосувати запобіжний захід до підозрюваного, то просить суд застосувати альтернативний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити заставу у мінімальному розмірі.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Як установлено з матеріалів клопотання Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 12022071030000729 від 30.06.2022 за ч. 3 ст. 332 КК України.
З матеріалів клопотання встановлено, що 30.06.2022 о 00:50 год. в міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород» на виїзд з України прибув транспортний засіб марки «Мерседес», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , в ході спільного огляду вказаного транспортного засобу прикордонним нарядом та представниками Державної митної служби України, були виявлені в багажному відділенні за шторою два громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були приховані від прикордонного контролю, таким чином ОСОБА_4 діючи умисно, намагався незаконно переправити останніх через державний кордон України.
30.06.2022 о 11 годині 53 хвилини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.07.2022 ОСОБА_4 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наявність існування ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, орган досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому слідчий суддя виходить з того, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає надання стороною обвинувачення доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином суд приходить до висновку, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які лежать в основі клопотання сторони обвинувачення знаходять своє підтвердження та не спростовані стороною захисту. При цьому оцінка наявності існування ризиків проводиться у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Така позиція суду базується на основі практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя:
- з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_11 ,
- доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри,
- доведення стороною обвинувачення існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
вважає доведеною та обґрунтованою необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного.
У свою чергу, документів на спростування доводів, наведених прокурором в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, сторона захисту не надала.
Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Отже, оцінивши докази сторони обвинувачення та сторони захисту в їх сукупності та співставленні, вирішуючи питання доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_11 суд не знаходить підстав для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відтак, приймаючи до уваги обставини вчиненого злочину та особу підозрюваного, зокрема її майновий стан, слідчий суддя вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначивши розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. При визначенні розміру застави суд виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України та вважає за необхідне визначити розмір такої - двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме цей розмір застави є необхідним та достатньою мірою гарантуватиме виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Відтак, на думку слідчого судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, приходить до висновку про задоволення клопотання органу досудового розслідування. Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, слідчий суддя знову ж таки наголошує, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_11 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останньою відповідного розміру застави.
Згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні 12022071030000729 від 30.06.2022, відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_4 з 30 червня 2022 року по 27 серпня 2022 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним Кодексом України в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 49 620, 00 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять гривень) 00 коп.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого,прокурора,суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків до 27 серпня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1