Справа № 308/8354/21
24 червня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, відомості про яке 30.04.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021140050000049, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , який обіймав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України,-
ОСОБА_4 відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 02.02.2021 № 101 о/с призначений на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
12.10.2020 до Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява ОСОБА_6 про те, що її чоловік ОСОБА_7 наніс їй тілесні ушкодження.
На підставі вказаної заяви, 13.10.2020, сектором дізнання Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020076170000177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Про вказаний факт стало відомо дільничному офіцеру поліції сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 , після чого у нього виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману.
З метою реалізації даного умислу, ОСОБА_4 в середині жовтня у точно невстановлені слідством дату та час прийшов додому до ОСОБА_7 та достовірно усвідомлюючи, що прийняття рішення про закриття кримінального провадження не входить до кола службових повноважень дільничного офіцера поліції, користуючись необізнаністю останнього про реальні можливості та повноваження дільничного офіцера поліції, з метою введення в оману ОСОБА_7 повідомив, що у випадку надання йому грошових коштів у розмірі 1000 гривень він може вирішити питання про призначення м'якої міри покарання за результатами судового розгляду кримінального провадження. В подальшому, 17.10.2020 через додаток для смартфонів - месенджер «Вайбер» направив ОСОБА_7 повідомлення із номером картки, на яку необхідно надіслати грошові кошти.
19.10.2020 інспектором сектору дізнання Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області за погодженням з прокурором ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та цього ж дня обвинувальний акт відносно останнього скеровано до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду по суті, номер судової справи 308/11043/20.
В подальшому, для збільшення тиску на ОСОБА_7 та з метою уникнення особистих контактів, ОСОБА_4 у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час залучив до вчинення кримінального правопорушення дільничного офіцера поліції Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 , який діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 повинен був повторно висловити ОСОБА_7 прохання про надання ОСОБА_4 грошових коштів та виступити посередником при їх передачі, та який починаючи із кінця листопада 2020 року під час особистих зустрічей та телефонного спілкування періодично нагадував ОСОБА_7 про необхідність передачі ОСОБА_4 грошових:коштів.
21.01.2021 близько 14 год. ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , зустрівся біля супермаркету «Сільверленд» за адресою: вулиця Гагаріна, 38, м. Ужгороді із ОСОБА_7 , де в ході зустрічі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 про необхідність особисто зв'язатись із ОСОБА_4 з приводу передачі останньому коштів.
В ході телефонної розмови яка відбулась 26.01.2021 о 10 год. 49 хв., ОСОБА_4 , достовірно усвідомлюючи, що жодних повноважень щодо призначення покарання за результатами розгляду кримінального провадження він не має, жодного впливу на вирішення цього питання у нього не має, та не збираючись реально впливати на вирішення даного питання, запевнив ОСОБА_7 , що за результатами судового розгляду обвинувального акта відносно ОСОБА_7 йому буде призначено покарання у виді штрафу у розмірі близько тисячі гривень та про те, що більше жодних проблем у ОСОБА_7 не буде, а також повідомив, що обставини передачі грошей та точну її суму ОСОБА_7 необхідно узгодити із ОСОБА_8 .
Вказаними діями ОСОБА_4 викликав у ОСОБА_7 хибну впевненість у вигідності передачі йому грошових коштів за вирішення вказаного питання.
28.01.2021 в ході телефонної розмови із ОСОБА_7 , яка відбулась за допомогою месенджера «Ватсап», ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_7 слід передати йому для ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1500 гривень.
01.02.2021 близько 16 год. 18 хв. ОСОБА_8 зустрівся біля магазину «Кефір» за адресою: АДРЕСА_2 із ОСОБА_7 , де в ході зустрічі під контролем правоохоронних органів, одержав від останнього грошові кошти у розмірі 1500 гривень, якими ОСОБА_4 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою особистого протиправного збагачення, діючи за попередньою змовою та у групі із ОСОБА_8 , тобто заздалегідь, до вчинення кримінального правопорушення, домовившись із останнім про спільне його вчинення, за пособництва та посередництва ОСОБА_8 , шляхом обману ОСОБА_7 , намагався заволодіти, однак вчинивши усі дії, які ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, кримінальне правопорушення не закінчили, оскільки одразу після отримання вказаних коштів ОСОБА_8 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України, що позбавило їх можливості розпорядитися грошима.
23 червня 2022 до суду подано угоду про визнання винуватості, укладену та підписану 23 червня 2022 року між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , відтак, розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за участі сторін угоди у порядку ст. 474 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, визначену в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся у вчиненому та просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з прокурором.
Захисник обвинуваченого просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Із змісту угоди про визнання винуватості від 23.06.2022 вбачається, що прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних обставин даного кримінального провадження. Обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому сторони погоджуються на призначення покарання за ч. 2 ст.15 ч.3 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу гривень).
Органом досудового слідства дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст.15 ч.3 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, - кваліфіковано вірно.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.
Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.
В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про визнання винуватості від 23.06.2022 року не є наслідком застосування насильства, примусу погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом, відповідно до ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення, вказує на кваліфікацію діяння за . 2 ст.15 ч.3 ст. 190 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину повністю.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.
Згідно п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 23.06.2022 року вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угод, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно з ст.65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 , може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.
З врахуванням вищевказаного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода укладена 23 червня 2022 року між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений ОСОБА_4 , визнав вину добровільно, фактичні підстави для визнання вини наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 Кримінального кодексу України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
За наведених обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_4 , визначити узгоджену міру покарання в угоді.
Питання про речові докази по кримінальному провадженні суд вирішує в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 395, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 23 червня 2022 року укладеної між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62021140050000049 від 30.04.2021.
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу гривень) грн.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набуття вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
-грошові кошти у розмірі 1500 гривень, а саме купюру номіналом 500 гривень серії ВЗ 9608517 та 5 купюр номіналом по 200 гривень серій ВЗ 1058148, ВЗ 1058154,
ВЗ 1058153, ВЗ 1058152, ВЗ 1058149 - повернути заявнику ОСОБА_7 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова № 463/786/21 від 04.02.2021 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1