242/457/22
2/242/605/22
01 липня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 , яка при житті склала заповіт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що заповідала позивачу. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_4 , яка при житті склала заповіт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що заповідала позивачу. А ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_5 , який при житті склав заповіт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що заповідав рідній сестрі позивача ОСОБА_2 (відповідач у справі). Позивач звернулася до нотаріуса з заявою для отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо вищевказаної квартири, а отримати довідку від БТІ немає можливості, оскільки останнє розміщено на тимчасово окупованій території України. На підставі цього просить визнати за собою право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала.
Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.
За матеріалами справи, ОСОБА_3 (за копією документів бабуся позивача та відповідача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_5 - 19.04.2021 року (за копією документів мати та батько позивача й відповідача).
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.11.1993 року житлово-комунальним відділом Авдіївського коксохімзаводу, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02.12.2021 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Василенко В.А. (зареєстровано в реєстрі № 2864), спадщина ОСОБА_2 (відповідача у справі) складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що залишилася за заповітом ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З копії заповіту, посвідченого 06.09.1999 року державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 зробила таке розпорядження - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , заповідає ОСОБА_1 .
Постановою в.о. державного нотаріуса Авдіївської державної нотаріальної контори від 31.12.2021 № 241/02-31 відмовлено представнику позивача у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо вищевказаної квартири, а отримати довідку від БТІ щодо нерухомого майна немає можливості, оскільки останнє розміщено на тимчасово окупованій території України.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Право на спадкування відповідно ст. 1223 ЦК України мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1220, частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.ст. 1296,1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, що позивач є онукою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та при житті склала заповіт щодо своєї частки вищевказаної квартири, у встановлений строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі ОСОБА_6 через те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо вищевказаної квартири, а отримати довідку від БТІ щодо нерухомого майна немає можливості, оскільки останнє розміщено на тимчасово окупованій території України, тобто існують об'єктивні перешкоди для оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку, беручи до уваги правову позицію ВС у справі № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018р.), згідно якої, за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.
В частині позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті матері позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то в цій частині суд вважає відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо змісту заповіту останньої саме для позивача.
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/3 (одну третю) частини квартири АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Г. Черков