233 № 233/977/22
01 липня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050380000403 від 11 квітня 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня Костянтинівського індустріального технікуму ДВНЗ «ДонНТУ», неодружений, не працює, є особою з інвалідністю з дитинства, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого 19.12.2019 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 ч.2, ст. 185 ч.3 ст. 70 ч.1 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104, 76 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України,-
У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020050380000403 від 11 квітня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернулася з письмовим клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів, з підстав, викладених у письмовому клопотанні та зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ст.177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати. Зазначила, що раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого є співмірним з існуючими ризиками та забезпечує належне виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим.Вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав, що зазначені прокурором ризики не можуть на його думку слугувати підставою для продовження тримання під вартою, пояснив, що не має наміру переховуватися, знищити будь-які речі чи документи. Він не може здійснювати вплив на потерпілих бо є неповнолітньою особою. Посилання прокурора у клопотанні на пред'явлення йому підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має відношення до даного кримінального провадження. Прокурором не враховано його стан здоров'я, те що він має матір та бабусю, з якими спільно проживав, навчався, отримував стипендію, тому вважає що більш м'який запобіжний захід буде достатнім для забезпечення його процесуальної поведінки. Просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , або за місцем фактичного проживання його матері у м. Дніпро. Зазначив, що раніше до нього вже був застосований домашній арешт та його умов він не порушував. Одночасно просив вирішити питання щодо застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав наведені у ньому ризики необґрунтованими. Зазначив, що підстави для продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на думку сторони захисту не доведені прокурором. Звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який на його думку зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов'язків.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважала зазначені прокурором ризики перебільшеними. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_4 підтримала.
Суд, вислухавши учасників судового провадження та вивчивши клопотання прокурора, приходить таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 05 липня 2022 року включно.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Враховуючи те, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження, строк тримання під вартою обвинуваченого спливає, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_6 дійшов висновку про доцільність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, а приймаючи до уваги наявність наступних ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ОСОБА_6 може переховуватись від суду, що підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, яке за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, тому наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування.
Також, враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше судимий, не працевлаштований, приймаючи до уваги, що у теперішній час на території України введено воєнний стан та м. Костянтинівка знаходиться у безпосередній близькості з лінією розмежування з тимчасово непідконтрольною територією України, де відбуваються активні бойові дії, і він матиме можливість перетину вказаної лінії, що зробить неможливим його прибуття за кожною вимогою до суду, вказана обставина унеможливить розшук обвинуваченого.
З цих підстав Європейський суд з прав людини зазначив у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства. Тому обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою не може запобігти цьому ризику;
- ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, що підтверджується тим, що до теперішнього часу, незважаючи на проведений обсяг слідчих дій не були встановленні всі викрадені речі;
- обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі адреси мешкання потерпілих, у зв'язку із чим він може здійснювати будь-який вплив на останніх з приводу зміни їх показань на свою користь з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання;
- ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що останній, будучи раніше засудженим за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки на шлях виправлення не став та у період іспитового строку обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти власності, а саме - вчинення 25 епізодів крадіжок майна мешканців м. Костянтинівка, Донецької області, про вказане свідчить те, що відносно останнього 16.12.2021 року до суду спрямовано обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12020050380000864 від 22.10.2020 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, який у теперішній час перебуває на розгляді Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні знов обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти власності, тим самим останній на шлях виправлення не став.
При цьому, наявність певних соціальних зв'язків, місця проживання із матір'ю та бабусею у обвинуваченого в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими обставинами, що могли б нівелювати встановлені судом ризики, передбачені ст. 177 КПК України до тієї міри, яка б свідчила про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Вирішуючи питання щодо доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також, враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Суд оцінює в сукупності такі обставини: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень; особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, якому повних 17 років, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення проти власності, на шлях виправлення на став, знов обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у період іспитового строку, на обліку у лікаря нарколога та протитуберкульозному диспансері м. Костянтинівка Донецької області не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра, навчається у Костянтинівському індустріальному технікумі ДВНЗ «ДонНТУ», неодружений, не працює, не має постійного джерела доходів, є особою з інвалідністю з дитинства.
Суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п. 80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проаналізувавши доводи клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який, ніж тримання під вартою, у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання, суд вважає неможливим застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та встановленим у судовому засіданні, та приходить до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не в змозі запобігти наявним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконного впливу на потерпілих та вчинення інших кримінальних правопорушень, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 судом на теперішній час не встановлено.
Сам по собі стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 у сукупності із вищенаведеними обставинами та ризиками не є підставою для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки обвинувачений не позбавлений можливості реалізувати конституційне право на медичну допомогу, яка може надаватися останньому і в умовах тримання під вартою в установі попереднього ув'язнення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, в той же час клопотання обвинуваченого та захисника - задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків.
Згідно п.п. 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на вищевикладені обставини, ступінь суспільної небезпечності злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, враховуючи майновий та сімейний стан останнього та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слід визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїх процесуальних обов'язків, а саме у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 124050 тисяч гривень 00 копійок, з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 314-317, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити дію раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 29 серпня 2022 року включно.
Обвинуваченого ОСОБА_6 тримати під вартою в Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» (по закінченню воєнного стану - у Державній установі «Бахмутська УВП (№ 6)»).
Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 своїх процесуальних обов'язків, у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 124050 (сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят) тисяч гривень 00 копійок).
У випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, органів прокуратури і поліції; не відлучатися із населенного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи перебування; утриматися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, терміном до 29 серпня 2022 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних, покладених на нього обов'язків, а саме, що в цьому випадку застава буде звернена в дохід держави, а відносно нього може бути знову застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В разі внесення застави іншою особою, роз'яснити заставодавцю те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України і, що у випадку невиконання обвинуваченим зазначених обов'язків застава буде звернена в дохід держави.
У задоволенні клопотання захисника, обвинуваченого про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання, - відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя :