Справа №:755/5002/22
Провадження №: 1-кс/755/1008/22
"21" червня 2022 р.
м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040001128 від 18.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, установив :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Cлідчий СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києва ОСОБА_5 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді даного місцевого суду про застосування запобіжного заходу підозрюваному у вигляді домашнього арешту в рамках даного кримінального провадження, враховуючи наявність обставин передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження
СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування указаного кримінального провадження.
Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на території України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17 травня 2022 року, приблизно о 05 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення.
Цього ж дня, приблизно о 06:00 год. ОСОБА_4 , прийшов до кав'ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у якій раніше працював. Зайшовши до вищезазначеного приміщення, яке він відчинив ключем, що мав при собі, підійшов до столу та побачив ящик, який знаходився на вказаному столі, де зберігались грошові кошти.
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_4 , відкрив ящик, розміщений на столі та взяв з нього грошові кошти в сумі 8225 гривень 00 копійок, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, та його дії залишаються таємними для сторонніх осіб, помістив грошові кошти до своєї кишені куртки, в яку був одягнений.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 з грошовими коштами, які знаходились у кишені його куртки, в яку останній, був одягнений, почав рухатись до виходу із вищезазначеного приміщення.
В подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши своїми злочинними діями потерпілому ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на загальну суму 8 225 гривень 00 копійок.
20.06.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний як підозрюваний ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, винним визнав себе повністю і щиро розкаюється.
Підозра ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 , протоколом огляду місця події від 17.05.2022 за адресою: АДРЕСА_2 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , протоколами допиту свідків, протоколами перегляду відеозаписів з камер відеоспостереження зі свідками, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , іншими матеріалами кримінального провадження.
В діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 4 ст.185 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги те, що на даний час існують ризики, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України- підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, в тому числі і наявність у підозрюваного постійного місця роботи та його майновий стан.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просить задовольнити клопотання.
Позиція сторін
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині.
Підозрюваний не заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 22 год до 06 год за місцем свого проживання.
Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання
Слідча суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Так, останній (порядок) визначає, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
При цьому, порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання порушеного заявниками у даному зверненні (застосування запобіжного заходу) регламентує таке.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних.
Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний, згідно ст. 178 КПК України , оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
На час порушеного у клопотанні питання, про підозрюваного встановлено, такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Києва, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Установлено, що підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має задовільні соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.
Підозрюваному у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, тобто у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, однак свій злочинний умисел до кінця довести не зміг з причин, що не залежали від його волі.
Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідча суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.
Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини, має бути забезпечена судом.
Адже факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідча суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризиків перешкоджання, переховування, вчинення кримінального правопорушення. Адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Дійсним є такі ризики і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Тим самим в цілому є дійсним факт наявності обставин визначених п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України, та які були встановлені судом.
У ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж домашній арешт не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Адже, санкція статті за якою особу повідомлено про підозру в цій ситуації в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши домашній арешт.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби з зобов'язанням прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади та покладенням обов'язків з числа передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, у зв'язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Також, слід відмітити, щодо зобов'язання не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду, місце свого фактичного проживання - воно є складовою самого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме його суттю, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період часу, а тому не може бути віднесене до факультативних обов'язків, відповідно і звернення в цій частині не може бути задоволене.
Крім цього, ч. 5 ст. 194 КПК України, визначено імперативний перелік альтернативних обов'язків, які слідчий суддя вправі покласти на обвинуваченого, проте вказані у клопотанні обов'язки до даного переліку не віднесено взагалі.
При цьому, дана правова норма регламентує, що слідчий суддя, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду чи іншого органу державної влади, а також виконувати один або і кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Зміст зазначеної норми свідчить про те, що законодавець визначив, що зобов'язання прибувати за кожною вимогою уповноваженого органу є складовою запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, та зберігається за підозрюваним весь час протягом дії запобіжного заходу, у зв'язку з чим не потребує обрання або ж продовження.
Однак, положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України, взагалі не передбаченого обов'язку прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а наявний обов'язок з'являтися із встановленою періодичністю, зокрема, щодо обов'язку безперешкодно впускати до свого житла працівників органів внутрішніх справ для надання їм усних чи письмових пояснень, а тому слідчий суддя не убачає підстав для задоволення клопотання в даній частині.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 309, 372-376, 395 КПК України, Суд постановив :
клопотання - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 до 06:00 год. наступного дня, до 20.08.2022.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, прибувати за кожною вимогою до слідчого в межах строку дії заходу забезпечення кримінального провадження та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенням строком до 20.08.2022 обов'язку повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження.
В іншій частині у задоволенні клопотання - відмовити.
Роз'яснити підозрюваному, що УП з метою контролю за його поведінкою, має право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через слідчого та прокурора для виконання органу УП за місцем проживання підозрюваного та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 та прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 09:10 год. 24.06.2022.
Слідча суддя ОСОБА_8