Справа № 2а-798/07
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
"05" жовтня 2007 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - П'янової Я.В.
при секретарі - Грек О.І.
за участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_1
Відповідача: Савченко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПІ у Краснокутському районі Харківській області про скасування рішення, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення № 0000352310/0 від 04 квітня 2007 р. ДПІ у Краснокутському районі Харківській області про застосування фінансових санкцій відносно позивача, як незаконне, безпідставне та необґрунтоване.
В судовому засіданні представник ДПІ у Краснокутському районі Харківській області надав заперечення на позов, в якому виклав свій погляд на обставини справи та просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову про скасування рішення № 0000352310/0 від 04 квітня 2007 р. ДПІ у Краснокутському районі.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що 22.03.2007 року працівниками ДПІ було проведено перевірку господарської одиниці позивача щодо стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у ФОП ОСОБА_1
На підставі даних перевірки було прийняте рішення про застосування фінансових санкцій №0000352310/0 від 04.04.2007 року, в якому зафіксовані порушення, вчинені суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1, а саме: абз. 5 ч.2 ст. 17 та абз. 2 ч. 7 ст. 15 Закону України від 19.12.1995р., №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Відповідно до вказаного рішення до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у додатку до ліцензії.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, через такі підстави.
Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України:
1. Роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ст. 15 Закону).
2. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.
3. Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.
У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт підприємницької діяльності має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом підприємницької діяльності зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Відповідно до абз. 8 Листа ДПА України Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів від 18.06.07р., у випадку встановлення додаткових чи заміни попередньо встановлених ЕККА (КОРО) суб'єкту підприємницької діяльності необхідно до введення в експлуатацію нових ЕККА подати до органу, що видав ліцензію, заяву, довідку податкової служби про реєстрацію нових ЕККА (КОРО) та додаток до діючої ліцензії, в який потрібно внести зміни. На підставі поданих документів орган, який видав ліцензію, вносить зміни у додаток до відповідної ліцензії.
Однак, позивачем не дотримано цього порядку.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що посилання позивача на те, що він всі операції здійснював через контрольно-касовий апарат, про внесення нових даних про ККА в додаток до ліцензії не знав, ніхто його про це не попереджав, у зв'язку з чим вважав, що необхідно було зробити це тільки при отриманні ліцензії і про що підприємцю стало відомо тільки під час перевірки, до уваги не приймаються через таке.
Позивач у позові посилається на ст.2 Закону України «Про державну податкову службу України", де зазначено, що завданнями органів державної податкової служби є: ... роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, але ж існує порядок звернення за роз'ясненням, яким позивач не скористався.
Так, згідно з п. »г» п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р., 2181-!!! податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Відповідно до абз. 2 п. »е» п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 вказаного Закону платник податків має право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику податків з питання, що розглядається, у строки, передбачені для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади, встановлені законом.
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян" від 02.10.1996р. за № 393/96-ВР, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. В ч. 1 ст.1 зазначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ст. 3).
Вимоги, які передбачені до порядку звернення викладені в ст. 5 Закону України «Про звернення громадян". Отже, звернення адресуються органам державної влади або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.
Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.
Відповідно до ст.15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, ДПІ, зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати заяви, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до п.6 абз.1 ст.18 Закону України «Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, осіб, має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. А в свою чергу обов'язком органу державної влади в межах своїх повноважень є об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (ст.19 Закону № 393/96-ВР).
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст.20 Закону № 393/96-ВР).
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян" звернення громадян розглядаються безоплатно.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про звернення громадян" керівники та інші посадові особи органів державної влади зобов'язані проводити особистий прийом громадян.
Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.
Порядок прийому громадян в ДПІ у Краснокутському районі визначається начальником (графік прийому громадян надано до матеріалів справи).
Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються (копія журналу реєстрації надана до матеріалів справи).
Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
В ДПІ у Краснокутському районі для реалізації громадянами їх конституційного права, діє громадська приймальня.
При вирішенні питань практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення, працівники органу ДПІ у Краснокутському районі користуються нормами Закону України «Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР, Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затверджена постановою Кабінету міністрів України від 14 квітня 1997 року №348 та Наказом Державної Податкової Адміністрації України від 24.09.2002 року, № 431 «Щодо вдосконалення роботи зі зверненнями громадян в державній податковій системі України".
При зазначених обставинах, вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, ч.1 ст.158, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження.
Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Постанова в повному обсязі виготовлена 08.10.2007 р.
Суддя Я.В.П'янова