Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 522/7113/19
провадження № 61-18017св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: обслуговуючий кооператив «Граніт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: обслуговуючий кооператив «Граніт», ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Архіповим Олександром Юрійовичем, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року в складі судді Домусчі Л. В. та на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
Історія справи
У квітні 2019 року ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся з позовом до ОК «Граніт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності та витребування квартири шляхом виселення.
Позов мотивував тим, що 09 січня 2006 року між ним та ТОВ «Берег-Будгруп» укладено договір № 616 «Про дольову участь у будівництві житла», відповідно до якого ТОВ «Берег-Будгруп» мало здійснити згідно проекту будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 зобов'язався прийняти пайову участь у будівництві квартири АДРЕСА_2 , що розташована на 17-18 поверхах секції Ж зазначеного житлового будинку. Згідно умов договору загальна вартість придбаної квартири становила 852 795,52 грн, які в повному обсязі внесено позивачем до каси ТОВ «Берег-Будгруп», у зв'язку з чим позивач уважав себе законним власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 . У подальшому позивачу стало відомо, що закінчення будівництва житлового будинку та введення його в експлуатацію здійснюється іншою юридичною особою ОК «Граніт». Будинок був введений в експлуатацію у березні 2016 року на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Позивач зазначив, що ОК «Граніт» є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Берег-Будгруп» як забудовника житлового будинку, в тому числі й за договором № 616, укладеним із ним. При цьому ОК «Граніт» не повідомив ОСОБА_4 про введення будинку в експлуатацію. Згодом позивач довідався, що 24 жовтня 2016 року на проінвестовану ним квартиру зареєстровано право власності за ОСОБА_2 . При цьому підставою державної реєстрації речового права вказано договір № 534 «Про дольову участь у будівництві житла» від 06 січня 2006 року, укладений між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_3 , предметом якого теж є квартира АДРЕСА_4 за тією ж адресою, а також додаткова угода № 1 до вказаного договору від 21 травня 2014 року, якою ОСОБА_3 відступив на користь ОСОБА_2 належні йому права та обов'язки інвестора за договором №534 від 06 січня 2006 року. Позивач переконаний, що договір № 534 від 06 січня 2006 року був укладений вже після укладення з ним договору № 616 від 09 січня 2006 року, тобто «заднім числом», у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Посилаючись на те, що саме він є законним власником квартири АДРЕСА_5 , а остання вибула з його володіння поза його волею, позивач просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати недійсним договір № 534 «Про дольову участь у будівництві житла» від 06 січня 2006 року, укладений між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_3 , та додаткову угоду № 1 від 21 травня 2014 року до вказаного договору;
скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 ;
визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_5 ;
витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_4 із зустрічною позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно.
Зустрічний позов мотивувала тим, що її право власності не визнається ОСОБА_4 , незважаючи на те, що право власності на спірну квартиру набуто нею в установленому законом порядку на підставі договору № 534 від 06 січня 2006 року, укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_3 , та додаткової угоди № 1 від 21 травня 2014 року. Вказувала, що ОСОБА_3 сплатив у повному обсязі вартість квартири (пайовий внесок) у сумі 1 172 549,40 грн, а 20 жовтня 2016 року ОК «Граніт» на виконання договірних умов за актом приймання-передачі квартири передав її власнику ОСОБА_2 . Право власності на вказану квартиру оформлено належним чином та зареєстровано за ОСОБА_2 .
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року здійснено заміну сторони позивача у порядку процесуального правонаступництва у даній справі шляхом покладання всіх процесуальних прав та обов'язків ОСОБА_4 на залучену особу - ОСОБА_1 внаслідок укладення між ними договору про відступлення права вимоги за договором № 616 від 09 січня 2006 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2020 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що:
укладаючи 09 січня 2006 року з ТОВ «Берег-Будгруп» договір № 616 «Про дольову участь у будівництві житла», позивач отримав обмежене речове право, за яким він як власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, які засвідчують його правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому;
стверджуючи про набуття права власності на спірну квартиру ще у 2008 році, ОСОБА_1 як правонаступниця ОСОБА_4 не надала доказів вчинення ним станом на момент звернення до суду з позовом передбаченого чинним законодавством комплексу послідовних юридично значимих дій з оформлення відповідного речового права, які б свідчили про завершення юридичного складу набуття повноважень власника нерухомого майна, тоді як відповідач ОСОБА_2 оформила право власності на спірну квартиру та здійснила його державну реєстрацію ще 24 жовтня 2016 року;
ОСОБА_4 сплатив вартість квартири, яка будувалася у багатоквартирному будинку, через 2 роки після того, як її сплатив ОСОБА_3 , інвестиційний договір з яким до того ж було укладено раніше, ніж з ОСОБА_4 ;
позивачка ОСОБА_1 не довела, що її права як власника квартири порушені ОСОБА_3 або ОСОБА_2 ; вона має право вимоги стосовно квартири АДРЕСА_3 ;
в обґрунтування доводів щодо оформлення ОСОБА_3 договору з ТОВ «Берег-Будгруп» «заднім числом» позивачка будь-яких належних та допустимих доказів не надала;
позовні вимоги щодо визнання договору № 534 «Про дольову участь будівництві житла» від 06 січня 2006 року та додаткової угоди до нього недійсними не можуть бути задоволені у зв'язку з відсутністю правових підстав, передбачених статтею 203, частиною першою статті 215 ЦК України;
позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 спірної квартири шляхом виселення є безпідставними, так як є похідними від первісних позовних вимог, а віндикація як спосіб захисту права власності є виключною прерогативою власника майна, яким позивачка не є, що свідчить про недоведення позивачкою факту порушення її прав у цій частині;
вимога про скасування рішення про державну реєстрацію є неефективним способом захисту;
вимога про визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру є безпідставною;
у задоволенні зустрічного позову відмовлено в зв'язку з тим, що право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , а тому повторне підтвердження в судовому порядку цього права за позивачкою не вимагається.
Аргументи учасників справи
04 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилковий висновок про те, що віндикація як спосіб захисту права власності є виключно правом власника майна. Зазначає, що саме по собі визнання за позивачкою майнових прав без визнання права власності на квартиру як об'єкт нерухомого майна та її витребування не призведе до ефективного захисту порушених прав позивачки. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, вказує, що суди неналежним чином дослідили наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують, що позивачка виконала всі свої зобов'язання як інвестора, а тому після здачі будинку в експлуатацію право власності на спірну квартиру підлягало реєстрації саме за нею. Уважає, що з урахуванням її доводів про те, що інвестиційний договір з відповідачами було підписано «заднім числом», належним доказом у справі мав би бути висновок технічної експертизи з метою встановлення точної дати виконання штрихів рукописних записів у документах, однак суд першої інстанції не роз'яснив позивачу його право заявити клопотання про призначення такої експертизи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 10 січня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року в справі № 6-104цс13 та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 656/682/16-ц. Крім цього вказував, що суд не дослідив зібрані у справі докази та не роз'яснив позивачу право на призначення судової експертизи.
Аналіз доводів та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються ОСОБА_1 у частині відмови в задоволенні первісного позову. Судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 09 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп» в особі директора Веселова С. Р., діючого на підставі Статуту, та ОСОБА_4 укладено договір № 616 «Про дольову участь у будівництві житла», відповідно до пункту 2.1 якого пайовик ОСОБА_4 зобов'язався прийняти дольову участь у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 4.1 договору загальна вартість квартири площею 211,8 м? складає 852 795,52 грн.
Згідно пункту 6.6 договору оформлення права власності на квартиру здійснюється пайовиком шляхом отримання свідоцтва про право власності на підставі договору, акта прийому-передачі квартири, рішення місцевого органу влади та акта про готовність будинку до експлуатації.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 84 від 08 травня 2008 року позивач вніс кошти в сумі 852 795,52 грн до каси ТОВ «Берег-Будгруп».
Довідкою № 9/05-16 від 09 травня 2008 року підтверджено майнові права ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 .
Акт прийому-передачі на вказану квартиру між позивачем та забудовником не складався.
Суди також установили, що 06 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп» в особі генерального директора Веселова С. Р. та ОСОБА_3 укладено договір «Про дольову участь у будівництві житла» № 534, за яким пайовик зобов'язався прийняти дольову участь в будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 .
Згідно пункту 4.1 договору загальна вартість 211,08 м? загальної площі придбаної квартири становить 1 172 549,40 грн.
На виконання умов договору ОСОБА_3 в день його укладення сплатив у повному обсязі вартість квартири (пайовий внесок), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 06/01/06-1 від 06 січня 2006 року, виданою ТОВ «Берег-Будгруп».
20 лютого 2012 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» укладено договір, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва другої черги житлового комплексу «Акапулько-2», що складається з п'яти секцій житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .
21 травня 2014 року між ТОВ «Берег-Будгруп», ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до Договору № 534, відповідно до умов якої ОСОБА_2 прийняла на себе всі права і обов'язки пайовика ( ОСОБА_3 ).
Перед укладенням додаткової угоди № 1 ОСОБА_2 відшкодувала ОСОБА_3 сплачені за квартиру кошти в повному обсязі, що підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 21 травня 2014 року.
03 березня 2016 року у департаменті ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД 14316063172 про готовність до експлуатації об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого зазначено ОК «Граніт».
25 липня 2016 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» укладено додаткову угоду № 2 до договору на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 лютого 2012 року, відповідно до умов якого доповнено вказаний договір пунктом 4.1.10, який надає ОК «Граніт» право підписувати акти прийому-передачі на нерухоме майно та інші необхідні документи, що будуть необхідні для реєстрації права власності за пайовиками на нерухоме майно.
20 жовтня 2016 року за актом приймання-передачі квартири АДРЕСА_7 передав власнику ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_8 .
24 жовтня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану квартиру; підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32035006 від 25 жовтня 2016 року.
Позиція Верховного Суду
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , зазначаючи про порушення своїх прав як пайовика (інвестора), посилалася на укладення забудовником (ТОВ «Берег-Будгруп») договору про пайову участь у будівництві проінвестованої нею квартири з іншою особою «заднім числом», а також на відмову ОК «Граніт» як особи, яка має право підписувати акти прийому-передачі на нерухоме майно та інші документи, необхідні для реєстрації права власності за пайовиками, від підписання такого акту з позивачкою та надання їй усього обсягу документів, необхідного для реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналіз відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить, що 05 листопада 2018 року здійснено державну реєстрацію припинення ТОВ «Берег-Будгруп» як юридичної особи.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що підвищений формалізм у позиції судів у питаннях виникнення прав власності на новостворений об'єкт нерухомості є достатньо виправданим з огляду на характерні особливості інвестування в будівництво об'єктів нерухомості. Такі конкретні випадки поступово виробляються судовою практикою. Отже, ухвалюючи рішення у справі про набуття права власності на спірний об'єкт інвестування та правові наслідки цього, доцільно ретельно досліджувати обставини набуття інвестором майнових прав та здійснення будівництва об'єкта нерухомості.
У справі, що переглядається, суди встановили, що:
ОСОБА_4 уклав із забудовником договір № 616 «Про дольову участь у будівництві житла» 09 січня 2006 року, тобто на 3 дні пізніше, ніж аналогічний договір № 534 від 06 січня 2006 року щодо тієї ж квартири уклав ОСОБА_3 ;
ОСОБА_4 сплатив вартість паю в травні 2008 року, тобто через 2 роки після того, як її 06 січня 2006 року оплатив ОСОБА_3 ;
доказів укладення договору № 534 від 06 січня 2006 року «заднім числом» позивач суду не надав.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про те, що як ОСОБА_4 , так у подальшому і ОСОБА_1 не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення їх прав кінцевим набувачем квартири ОСОБА_2 , яка в повному обсязі виконала свої обов'язки за інвестиційним договором, укладеним раніше, ніж договір № 616 від 09 січня 2006 року.
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги щодо нероз'яснення позивачу судом першої інстанції права на звернення до суду з клопотанням про призначення судової технічної експертизи як такі, що спростовуються відомостями протоколів судових засідань щодо роз'яснення судом учасникам процесу їх процесуальних прав та обов'язків. При цьому як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_1 , інтереси яких у судах попередніх інстанцій представляли фахівці в галузі права, обґрунтовуючи свій позов укладенням забудовником договору про пайову участь у будівництві з відповідачем «заднім числом», не скористалися своїм правом на звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, проведення якої, на їх думку, сприятиме встановленню всього обсягу фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року в справі № 522/3885/19 (провадження № 61-10952св21) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зроблено висновок, що: «Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. […] Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов'язаними зі створенням об'єкта нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред'явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи».
За встановлених судами обставин у справі, що переглядається, зокрема, факту реєстрації права власності на квартиру, проінвестовану позивачем, за відповідачкою, ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 , яка посилалася на порушення своїх прав як пайовика, який у повному обсязі сплатив пайовий внесок, є саме звернення до суду з вимогою про витребування квартири на свою користь.
Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання права власності слід було відмовити з огляду на обрання позивачкою неефективних способів захисту в цій частині.
Суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак як на підставу відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування квартири помилково послалися ще й на те, що інвестор (пайовик) як власник обмеженого обсягу майнових прав не наділений правом на звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування майна. Крім того суди помилково відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними та визнання права власності на майно внаслідок їх необґрунтованості, не звернувши увагу на неефективність обраних позивачкою способів захисту. Оскільки суди помилилися щодо мотивів відмови в задоволенні позову, оскаржені судові рішення підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги в зв'язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року в справі № 522/3885/19 (провадження № 61-10952св21), дають підстави для висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміни судових рішень в оскарженій частині з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Архіповим Олександром Юрійовичем, задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Граніт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності та витребування квартири шляхом виселення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук