Ухвала
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 336/665/19
провадження № 61-13591св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року в складі судді Галущенко Ю. А. та на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року в складі колегії суддів Крилової О. В., Кухаря С. В., Семенчук О. В.,
У лютому 2019 року заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання спадщини відумерлою та передачу майна до комунальної власності.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року, позов задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 285143123101, укладений 19 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В. М. та зареєстрований реєстрі за № 5277; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди виходили з того, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. Оскільки рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру скасоване і воно не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, вона не мала права відчужувати спірну квартиру, а тому суди вважали наявними підстави, передбачені статтею 215 ЦК України для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.
Щодо визнання спадщини відумерлою суди вказали, що застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації) позбавляє ОСОБА_2 як добросовісного набувача квартири права на мирне володіння своїм майном та порушує принцип розумності, справедливості та співмірності, оскільки органи державної влади не знайшли справедливого балансу між суспільним інтересом та правом власника на мирне володіння своїм майном. Також суди встановили, що ОСОБА_2 відремонтував спірну квартиру, що свідчить про збільшення її вартості порівняно з вартістю на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , проте позивачем не запропоновано умов компенсації ОСОБА_2 таких витрат.
У серпні 2021 року Запорізька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Запорізької міської ради подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних про визнання спадщини відумерлою, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення статті 1277 ЦК України та не звернули увагу на те, що спірне нерухоме майно належить до відумерлої спадщини, оскільки у ОСОБА_3 відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, а ОСОБА_5 фактично усунуто від спадкування, оскільки рішення, на підставі якого вона набула право власності на спадкове майно, скасоване у судовому порядку, а тому суд зобов'язаний ухвалити рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації) не позбавляє ОСОБА_2 як добросовісного набувача квартири можливості відновити свої права шляхом пред'явлення майнових вимог до продавця спірної квартири щодо повернення йому сплачених грошових коштів з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України. Посилаючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , а тому спірне нерухоме не є його єдиним місцем проживання.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
16 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 461/12525/15-ц передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував ухвалу необхідністю відступлення від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України: від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16 та від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, дійшов висновку про те, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача на користь міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Крім того, у справі є виключна правова проблема щодо необхідності чіткого визначення балансу захисту прав попереднього власника і нинішнього власника майна з метою належного захисту права власності.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 року справу № 461/12525/15-ц прийнято та призначено до судового розгляду.
Правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційне провадження у справі № 336/665/19 за позовом заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання спадщини відумерлою та передачу майна до комунальної власності зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15 (провадження № 14-190цс20).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Антоненко
Судді І. О. Дундар
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук