Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 752/562/13-ц
провадження № 61-1871св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - ОСОБА_4 , на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня
2013 року у складі судді Антонової Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Панченка М. М., Іванченка М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2013 року публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк» (далі - ПАТ «Аграрний комерційний банк») звернулося до суду
із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк» (далі -
ВАТ «Аграрний комерційний банк»), правонаступником якого
є ПАТ «Аграрний комерційний банк», та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 141/2007, відповідно до умов якого останньому відкрито ліміт кредитування у розмірі 300 000,00 доларів США під 16 %
зі строком повернення до 30 вересня 2010 року включно.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним договором між ВАТ «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Аграрний комерційний банк», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 01 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого остання зобов'язувалася нести солідарну відповідальність за виконання боржником своїх зобов'язань
за договором про відкриття кредитної лінії № 141/2007.
У результаті неналежного виконання ОСОБА_2 кредитного зобов'язання станом на 26 грудня 2012 року утворилась заборгованість
у розмірі 282 788, 79 доларів США.
З урахуванням зазначеного, ПАТ «Аграрний комерційний банк» просило суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 01 жовтня 2007 року № 141/2007 у розмірі 282 788,79 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня
2013 року позов ПАТ «Аграрний комерційний банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 як солідарного боржника на користь ПАТ «Аграрний комерційний банк» заборгованість за договором кредиту в розмірі
230 993,78 доларів США, прострочені проценти за кредитом -
5 277,59 доларів США, пеню за кредитом - 46 517,59 доларів США, а всього - 282 788,79 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із порушенням боржником кредитного зобов'язання, яке забезпечене порукою, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у межах дії договору поруки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року заяву ОСОБА_5 на рішення заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення. Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Аграрний комерційний банк», оскільки у зв'язку із порушенням боржником кредитного зобов'язання, яке забезпечене порукою, поручитель відповідаює перед кредитором
як солідарний боржник у межах дії договору поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи
із Голосіївського районного суду м. Києва.
У березні 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу призначено
до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення заочного рішення у справі порушено норми процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Разом із цим, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на те,
що судами поперердніх інстанцій не було взято до уваги, що кредит позичальнику видавався банком у меншій сумі і був погашений
ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 жовтня 2007 року між ВАТ «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Аграрний комерційний банк», та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 141/2007, відповідно до умов якого останньому відкрито ліміт кредитування у розмірі
300 000,00 доларів США під 16 % зі строком повернення до 30 вересня
2010 року включно (а. с. 6-11, т. 1).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним договором між ВАТ «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Аграрний комерційний банк», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 01 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого остання зобов'язувалася нести солідарну відповідальність за виконання боржником своїх зобов'язань
за договором про відкриття кредитної лінії № 141/2007 (а. с. 12-16, т. 1).
15 вересня 2010 року між ПАТ «Аграрний комерційний банк» та
ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору про відкриття кредитної лінії № 141/2007, яким встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 231 409 доларів США, строком дії по 30 серпня 2011 року.
15 вересня 2010 року між ПАТ «Аграрний комерційний банк» та
ОСОБА_2 й ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору поруки від 01 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого поручитель зобов'язувався відповідати перед банком за зобов'язаннями основного боржника до 30 серпня 2011 року повернути кредит у розмірі
231 409,00 доларів США зі сплатою процентів 16 % річних та інших обов'язкових платежів, передбачених договором (а. с. 17, т. 1)
20 вересня 2011 року поручителю ОСОБА_3 ПАТ «Аграрний комерційний банк» направляв вимогу № 2010/20-9326-01 про необхідність виконання солідарного зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі (а. с. 18-20, т. 1).
Досудова вимога не виконана.
Станом на 26 грудня 2012 року за кредитним договором від 01 жовтня
2007 року № 141/2007 утворилась заборгованість у розмірі 230 993,78 доларів США, заборгованість за процентам - 5 277,59 доларів США та пеня -
46 517,42 доларів США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,
а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України договір поруки є видом забезпечення виконання зобов'язання.
За змістом частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним усіх зобов'язань і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено
у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням),
то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася,
та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те,
що позичальник неналежним чином виконував умови спірного кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню
з поручителя.
Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції під час ухвалення заочного рішення у справі порушено норми процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи
є необгрунтованими, оскільки судові виклики ОСОБА_3 здійснювалися судом першої інстанції за її адресою, вказаною нею у договорі поруки
від 01 жовтня 2007 року. У зв'язку з неотримання відповідачем поштової кореспонденції, суд першої інстанції здійснив повідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи шляхом оголошення в пресі, що відповідало частині дев'ятій статті 74 ЦПК України (у редакцій, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).
Доводи касаційної скарги про те, що судами поперердніх інстанцій не було взято до уваги, що кредит позичальнику видавався банком у меншій сумі
і був погашений ОСОБА_2 є необгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання позичальником чи поручителем умов кредитного договору або договору поруки на час ухвалення судом першої інстанції заочного рішення.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність
та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої
та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, встановивши в межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,
а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня
2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович