Іменем України
21 червня 2022 року м. Кропивницький
справа № 395/576/21
провадження № 22-ц/4809/295/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів: Карпенка О.Л. Письменного О.А.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», інтереси якого представляє адвокат Бистров С.А.;
відповідач - ОСОБА_1 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2021 року, у складі головуючого судді Орендовського В.А., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову позивач вказував на те, що 09 серпня 2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву № б/н, згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначав, що підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між сторонами договір про надання банківських послуг.
Вважає, що позивач свої зобов'язання, які передбачені кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а відповідач передбачені кредитним договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 14 червня 2021 року складала - 45 958,92 грн , з яких 37 375,40 грн - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 37 375,40 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8 583,52 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
Позивач просив стягнути вказану заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2021 року позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі - 45958,92 грн та судовий збір у розмірі - 2270,00 грн .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не встановив обставини справи, а саме не з'ясував внаслідок чого утворилася заборгованість у відповідача та не встановив тип кредитної карти, термін дії кредитної карти.
Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що «Умови та правила надання банківських послуг», що знаходяться на сайті позивача не підписані ним, а отже не ознайомлений він з ними.
Вважає, що кредитний договір укладений без додержання вимог передбачених ст. 1055 ЦК України, а саме недодержано письмової форми укладення кредитного договору, а тому такий договір є нікчемним.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Вказує на те, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства.
Справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.08.2010 між сторонами було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви позичальника, про що свідчить його підпис.
ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу грошові кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, якими відповідач користувався, але не повернув у повному обсязі, а тому утворилася заборгованість.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду «Умови та правила надання банківських послуг», якими передбачено, що позичальник зобов'язується погашати кредит та сплачувати відсотки за його користуванням в порядку та строки відповідно до умов договору, тарифів та заяви, відсотків, винагороди.
Встановлено, що анкета-заява відповідача про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку в поєднанні з підписаною ним же довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», вказують на те, що відповідач погодився на запропоновані йому банком умови отримання банківської послуги з кредитування.(а.с. 25,26).
Із довідки про Умови та кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що починаючи з 26 числа місяця, який наступає за тим у якому позичальник використав надані йому банком кошти і не повернув їх, банк має право на отримання процентів, що нараховуються на залишок непростроченої заборгованості.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача, право на отримання процентів у банку виникло з 26 вересня 2010 року, тобто після закінчення пільгового періоду користування кредитними коштами, які фактично використав, але в повному обсязі не повернув відповідач.
Суд першої інстанції послався на те, що позивач має право вимагати повернення кредиту.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі - 37 375,40 грн та заборгованість за простроченими відсотками у розмірі - 8 583,52 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами недодержано письмової форми укладення кредитного договору є необгрунтованими, оскільки відповідач не оскаржував даний договір (не заявляв таких вимог) і не звертався із зустрічним позовом.
Підписання анкети - заяви між сторонами свідчить про виникнення кредитних правовідносин, згідно яких відповідач отримав кредитний ліміт і користувалася ним.
Крім того, як вбачається із виписки, згідно кредитного договору б/н, станом на 16.06.2021 відповідач використовував кредитні кошти банку на свій розсуд і на свою користь, а тому підлягають поверненню, виходячи із розрахунку, наданого позивачем.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
30.06.2022 - складено постанову.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді О.Л. Карпенко
О.А. Письменний