Справа №127/11525/22
Провадження №1-кс/127/4813/22
28 червня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на постанову прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_4 від 03.02.2022 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015020300000313 від 19.08.2015, -
До слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на постанову прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_4 від 03.02.2022 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015020300000313 від 19.08.2015.
Скаргу мотивує тим, що прокурором необгрунтовано та безпідставно винесено постанову про зупинення досудового розслідування, в рамках кримінального провадження, оскільки повідомлення про підозру останньому відповідно до вимог КПК України вручено не було, докази ухилення ОСОБА_5 від слідства - відсутні, а постанова прокурора не відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, у зв'язку із чим оскаржувані постанови є необгрунтованими та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав за обставин викладених у ній, слідчому судді пояснив, що прокурором безпідставно винесено постанову про зупинення досудового розслідування, також вказав, що ОСОБА_5 жодним чином не переховувався від органів досудового розслідування та останньому жодних повідомлень про виклик до слідчого ненадходило.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти скарги та просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що постанова є обгрунтованою та винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо підозрюваний переховується від органів розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме.
Згідно з ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
У ч. 4 та ч. 5 ст. 280 КПК України зазначено, що досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, які мають право її оскаржити слідчому судді. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні СУ ГУНП у Вінницькій області знаходяться матеріали кримінального провадження №12015020300000313 від 19.08.2015 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України.
Згідно з постановою прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_4 від 03.02.2022 у вищезазначеному кримінальному провадженні зупинено досудове розслідування. Як зазначено в постанові, у ході досудового розслідування 01.10.2015 року, відповідно до ст.ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимому, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України. Відповідно до інформації Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області від 20.10.2015 за №02.17-416, ОСОБА_5 . Відсутній за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 . Проведеними слідчими діями направленими на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 встановлено, що він на даний час по місцю реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 відсутній уже декілька років, на виклики слідчого для участі в процесуальних діях не з'явився, про причини свого неприбуття не повідомив, місцезнаходження його невідоме, що свідчить про те, що підозрюваний продовжує переховуватись від органів слідства, в зв'язку з чим його оголошено в розшук.
Дослідивши матеріали кримінального провадження №12015020300000313 від 19.08.2015, встановлено, що в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про оголошення підозрюваного в розшук (окрім постанови від 01.10.2015, яку було скасовано ухвалою суду від 03.11.2021 за №127/25445/21), а також відсутні докази належного здійснення виклику ОСОБА_5 до органу досудового розслідування та ухилення його від явки до слідчого.
Згідно з постановою Верховного Суду України від 19.03.2015 №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосуванняст. 49 ККУкраїни слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. У зв'язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку (постанова ККС ВС від 29.07.2021 у справі №552/5595/18).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що повідомлення про підозру щодо ОСОБА_5 складене 17.09.2021 року, проте останньому у строки передбачені ст. 278 КПК України воно вручено не було та матеріали кримінального провадження не иістять відомостей про вжиття заходів для вручення її у спосіб, передбачений кримінально процесуальним законом для вручення повідомлень. Таким чином ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №12015020300000313 від 19.08.2015.
В матеріалах вищезазначеного кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_5 був достеменно обізнаний про існування відносно нього кримінального провадження та умисно ухилявся від явки до слідчого.
Як вбачається із рапортів поліцейських, які містяться в матеріалах даного кримінального провадження, в них не вказано, в який час ними здійснювалися виходи за місцем проживання ОСОБА_5 та які розшукові заходи поліцейськими вживалися для встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , одних лише рапортів оперативних працівників недостатньо, щоб констатувати факт того, що місцезнаходження ОСОБА_5 невідоме.
Рапорти, які містяться в матеріалах кримінального провадження не відповідають Розділу VI Наказу № 575 від 07.07.2017 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», відповідно до якого, матеріали про виконання доручень слідчих (дізнавачів) надсилаються до органу досудового розслідування разом із супровідним листом залежно від рівня органу досудового розслідування за підписом керівника структурного підрозділу апарату центрального органу управління поліцією, керівника територіального органу поліції, керівника міжрегіонального територіального органу поліції, керівника територіального (відокремленого) підрозділу, яким виконувалося доручення слідчого (дізнавача). Указані матеріали реєструються в канцелярії відповідного органу, підрозділу поліції.
Також, рапорт не може бути належним доказом в розумінні ст. 103, 104 КПК України, так як процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання. Процесуальними документами щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді. Враховуючи наведене, рапорт (без реєстрації та резолюції) є тим доказом, який в даному випадку є неналежним.
Крім того, рапорти поліцейських не можуть слугувати доказом ухилення ОСОБА_5 від явки до органу досудового розслідування, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, таку позицію висловив Верховний Суд у своїх постановах від 20.05.2020 по справі №524/5741/16-а, від 27.06.2019 по справі №560/751/17, від 29.04.2020 по справі №161/5372/17.
Для того, щоб процесуальне рішення про зупинення досудового розслідування було законним і обгрунтованим, необхідно дотримуватися умов, зазначених у частинах першій та другій ст. 280 КПК України. Прийняття прокурором або слідчим за погодженням з прокурором рішення про зупинення досудового розслідування за усіма підставами можливе лише за умови, що особа, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, набула процесуального статусу підозрюваного, тобто їй вручено повідомлення про підозру в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України. Умовою прийняття такого рішення є також виконання до зупинення досудового розслідування усіх необхідних та можливих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
У разі переховування підозрюваного від органів розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності обов'язковою умовою зупинення досудового розслідування є проведення усіх дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, - допитів родичів, сусідів, знайомих, накладення арешту на кореспонденцію, її огляду та виїмки, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та з електронних інформаційних систем, її дослідження, направлення запитів до різних установ (лікарень, моргів, військкоматів, паспортної служби, підприємств, організацій тощо).
Отже, органом досудового розслідування не були проведені усі дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 ..
Про зупинення досудового розслідування слідчий за погодженням з прокурором або прокурор складають вмотивовану постанову, яка повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України.
Відповідно ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Отже, приймаючи процесуальне рішення, слідчий, прокурор складає мотивовану постанову, де аргументує прийняте рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак, як вбачається із оскаржуваної постанови прокурор ОСОБА_4 , в порушення вимог ч. 5 ст. 110 КПК України, не зазначає мотиви прийняття постанови, не аргументує прийняте рішення.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, а також доводів на які посилалися учасники справи, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що постанова прокурора від 03.02.2022 про зупинення досудового розслідування є необгрунтованою та суперечать вимогам ст. 280, 281 КПК України.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені обставини, слідчий суддя, виконуючи функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування, вважає, що скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на постанову прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_4 від 03.02.2022 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015020300000313 від 19.08.2015 є законною і підлягає задоволенню.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_4 від 03.02.2022 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015020300000313 від 19.08.2015 , слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 22, 24, 110, 303, 307, 309, 372, 376, 280, 281 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на постанову прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_4 від 03.02.2022 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015020300000313 від 19.08.2015 - задовольнити.
Скасувати постанову прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_4 від 03.02.2022 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015020300000313 від 19.08.2015.
Ухвала слідчого судді остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя