Провадження № 33/803/619/22 Справа № 210/655/22 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
22 червня 2022 року м.Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
захисника - Дербіна Д.О.
представника потерпілого - Радіонової Н.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу захисника Дербіна Д.О. на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, -
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, та провадження по справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення.
Відповідно до встановлених судом обставин, вчителька Криворізької гімназії №56, розташованої по вул. Соборності, буд. 20 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ОСОБА_1 систематично протягом жовтня 2021 року вчиняла дії, які полягали у психологічному насильстві, а саме кібербулінгу, щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося у нападках (домаганні) через смс-повідомлення, телефонних дзвінках.
З сукупності встановлених обставин та досліджених доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року скасувати, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог процесуального закону. Вважає, що судом не враховано, що телефонне листування та скрін-шоти переписки у мережі "Вайбер" та "Телеграм", не є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 , крім того не встановлено системність цькування або знущання над неповнолітнім, а отже і складу адміністративного правопорушення в її діях.
Також порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування своїх вимог у цій частині вказує, що відсутність повного тексту судового рішення унеможливлювала своєчасне подання апеляційної скарги. Так, повний текст оскаржуваного рішення було отримано 18 травня 2022, після чого протягом десяти днів подано апеляційне скаргу, у зв'язку з чим строк пропущений з поважних причин.
Заслухавши доповідь судді; вислухавши пояснення захисника який підтримав доводи апеляційної скарги та просив постанову скасувати, а провадження по справі закрити; представника потерпілого, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на її безпідставність; дослідивши надані матеріали, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції враховує, що 10 травня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини тексту оскаржуваної постанови, а повний текст було апелянтом отримано 18 травня 2022 року. Враховуючи, що необізнаність про мотиви суду об'єктивно унеможливлювали складання апеляційної скарги, беручи до уваги, що повний текст постанови захисник Дербін Д.О. отримав 18 травня 2021 року (а.с. 48), після чого без невиправданої затримки, в десятиденний строк, 24 травня 2022 року подав апеляційну скаргу, з метою забезпечення стороні захисту доступу до правосуддя, вважаю за можливе повити строк апеляційного оскарження.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні а також інші обставини, які мають значення для справи.
Згідно положень ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, суддя суду першої інстанції, детально вивчивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
Так, за диспозицією ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, під булінгом (цькуванням), належить розуміти діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського (публічного) порядку під час здійснення освітнього процесу (громадський порядок та громадська безпека в освітньому середовищі).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, виражається у формі психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій; наслідки у вигляді шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого (яка могла бути чи була заподіяна); причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Суб'єкт адміністративного правопорушення може бути як загальний, так і спеціальний (булінг стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи може бути вчинено будь-якою особою (загальний суб'єкт), а стосовно інших учасників освітнього процесу - лише малолітньою або неповнолітньою особою (спеціальний суб'єкт).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається у формі прямого умислу. Кривдник усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його шкідливі наслідки та бажає настання цих наслідків.
Відповідно до п. 3-1 ст. 1 Закону України "Про освіту" типовими ознаками булінгу (цькування) є систематичність (повторюваність) діяння. Булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого (п. 3-1 ч. 1 ст. 3 цього Закону), а також зазначені типові ознаки булінгу, а саме, систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності), а також дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Викладений у постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №860936, згідно якому вчителька гімназії ОСОБА_1 протягом жовтня 2021 року вчиняла діяння, які полягали у психологічному насильстві щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , що виразилось у нападах через смс - повідомлення та дзвінки; заявою законного представника неповнолітнього, на ім'я директора гімназії про те, що відносно її сина ОСОБА_2 з боку вчительки географії ОСОБА_1 здійснюються нецензурні образи у телефонному листуванні через месенджери; поясненнями ОСОБА_3 про те, що остання працює директором КГ № 56, та 22 грудня 2022 року до неї підійшов учень 9-Б класу ОСОБА_2 і повідомив, що має переписку в Телеграмі та прохає розібратись з викладачем ОСОБА_1 ; поясненнями ОСОБА_2 про те, що викладач ОСОБА_1 писала йому непристойні повідомлення з нецензурними грубими словами, висловлювала погрози з приводу повернення грошей у сумі 300 грн; протоколами № 1, 2, 3 засідання комісії з розгляду випадків булінгу, згідно висновків яких є підтвердженим факт булінгу відносно здобувача освіти КГ №56 КМР ОСОБА_2 з боку вчителя географії ОСОБА_1 ; роздруківкою телефонного листування, з якої видно, що абонент підписаний, як " ОСОБА_1 " надсилає нецензурні повідомлення та образливі звернення, адресовані ОСОБА_2 .
Під час апеляційного перегляду встановлено, що при здійсненні освітнього процесу, між вчителькою ОСОБА_1 та неповнолітнім учнем, з застосуванням електронних комунікацій, а саме месенджеру "Viber", у період жовтня 2021 року відбувалася переписка, в процесі якої вчителька ОСОБА_1 багаторазово використовувала нецензурну лексику, образи честі і гідності неповнолітнього та погрози з приводу повернення грошових коштів. Так, остання в одному із смс в листуванні вказала : "Цель уничтожить" , "Мужу моему рассказы скажешь" (а.с. 26), «Хочеться тебе в рыло заехать», «Вообщем свое ты отгребешь» (а.с. 27).
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що листування з боку ОСОБА_1 складалося головною мірою з висловів, які мали принизливий характер, містили образи, в тому числі із застосуванням нецензурної лексики та використанням тем сексуального характеру і економічного тиску, а також погрози.
З наведеного поза розумним сумнівом вбачається, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу багаторазово, що відповідає ознакам систематичності, виступала в ролі кривдника (булера) по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_2 , здійснювала цькування, психологічно тиснула на останнього та висловлювала погрози фізичної розправи.
ОСОБА_1 є суб'єктом інкримінованого правопорушення, суб'єктивна сторона якого виразилась в вищезазначених умисних діях, об'єктом є відносини під час здійснення освітнього процесу між вчителем та учнем, об'єктивна сторона виразилась у психологічному тиску, погрозах із застосуванням засобів електронних комунікацій, потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою неповнолітнього віку. З наведеного вбачається, що в діях ОСОБА_1 поза розумним сумнівом міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП.
Доводи захисту про відсутність доказів об'єктивної сторони правопорушення, та недоведеності наслідків психологічного тиску є безпідставними, оскільки з матеріалів справи видно, що учень ОСОБА_2 звернувся за допомогою до директора школи з приводу тиску на нього з боку вчителя ОСОБА_1 та з відповідною письмовою заявою мати неповнолітнього ОСОБА_8 прохала прийняти відповідні міри (а.с.6).
Доводи захисника щодо неналежності та недопустимості зібраних доказів є безпідставними з огляду на наступне.
Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентовані ст. 251 КУпАП та обов'язок щодо їх дослідження покладено на суд. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові по справі №753/10840/19, висловив правову позицію про те, що повідомлення у месенджері "Viber" є належним (електронним) доказом у справі.
З огляду на викладене долучена до матеріалів справи роздруківка листування у месенджері "Viber" є належним і допустимим доказом. Крім того суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_1 не заперечувала факту листування з учнем ОСОБА_2 та не заперечувала належність їй вказаного телефонного номеру ані у свої поясненнях, ані у спілкуванні з директором школи ОСОБА_3 (а.с. 7, 9), а також на те, що телефонний номер НОМЕР_1 , зафіксований на скріншотах переписки, згідно протоколу № 1 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) від 19 січня 2022 року, відповідає діючому номеру ОСОБА_1 (а.с. 10, 11). Також приймається до уваги, що сторона захисту на підтвердження своїх доводів щодо неналежності листування ОСОБА_1 не посилається на конкретні факти, в тому числі належність телефонного номеру НОМЕР_1 іншій особі, використання ОСОБА_1 іншого телефонного номеру тощо, обмежуючись голослівним запереченням вказаної обставини.
З наданих матеріалів, зокрема роздруківки листування, пояснень неповнолітнього потерпілого та директора школи ОСОБА_3 , протоколів засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) та інших, поза розумним сумнівом вбачається, що листування відбувалося між учнем на ім'я ОСОБА_2 та вчителем ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справах Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 08.02.2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку із вищенаведеним.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
З огляду на викладене вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційну скаргу захисника Дербіна Д.О. - залишити без задоволення, постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2022 рокущодо ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця