Провадження № 11-сс/803/930/22 Справа № 202/2882/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі
відео конференції) ОСОБА_7
підозрюваного (в режимі
відео конференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 задоволено. Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 діб, тобто до 12.08.2022 року, без визначення застави.
Рішення суду обгрунтовано тим, що в клопотанні слідчого наведені дані, які вказують на підозру у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які не викликають розумних сумнівів у цьому, тому слідчим суддею враховується наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України.
Також слідчий суддя визнав наявними ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового слідства та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості у вчинення інкримінованих злочинів, а саме позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Слідчим суддею також враховуються дані про особу ОСОБА_8 , який не працює, перебуває в цивільному шлюбі, має постійне місце проживання, раніше не судимий, втім суд визнав виправданою необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки тільки такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у кримінальному правопорушенні, вчиненому у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, слідчий суддя відповідно до пункту 5 частини 4 статті 183 КПК України не визначив заставу у кримінальному провадженні.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не погодилась з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасуватиухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16червня 2022 року і постановити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішити питання про визначення мінімального розміру застави.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що стороною обвинувачення не надані будь-які докази, які б свідчили про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_8 не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України, тобто подальше його тримання можливе в інших умовах без ізоляції від суспільства.
Зазначає, що ОСОБА_8 має постійне місце реєстрації, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, характеризується позитивно, має соціальні зв'язки, про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення йому не оголошено, раніше не судимий, має хвору матір, яка на даний час мати потребує медичної допомоги, оскільки важко хворіє та потребує постійного догляду та піклування.
Також захисник вважає неправомірним не визначення судом розміру застави її підзахисному.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку підозрюваного та його захисника, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу та просили їх задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи захисників, викладені в апеляційних скаргах та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, з наданих матеріалів убачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України. При цьому обставини, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, а саме протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; висновками судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів; протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , від 14.06.2022 року під час якого виявлено та вилучено: 11 пластикових трубочок з речовиною невідомого походження, 11 мобільних телефонів, 1 задня панель від телефону, 4 стартові пакети, чорнові записи, 15 візитних карток «подбодри себя», гумові резинки для грошей, вайфай-роутер, поліетиленові сліп пакети та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також приймається до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Тож, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім цього, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) Європейський суд з прав людини зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя встановив ризики переховування ОСОБА_8 від органів досудового слідства та суду та незаконного впливу на свідків й інших підозрюваних у кримінальному провадженні, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості у вчинення інкримінованих злочинів, а саме позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним. Слідчий суддя під час судового провадження розглядав можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та належним чином аргументував, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги захисника з цього приводу не заслуговують на увагу.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали врахував дані, характеризуючі підозрюваного, а саме те, що він не працює, перебуває в цивільному шлюбі, має постійне місце проживання, раніше не судимий, взяв до уваги і тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, і міру покарання, яка передбачена за них у виді позбавлення волі, та з метою запобігти встановленим ризикам судом першої інстанції було в даному випадку обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Доводи ж захисника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі її підзахисного, які викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки суд під час обрання запобіжного заходу належним чином врахував обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за них, судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд також зважає на відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 , які зазначені стороною захисту, проте вважає, що ці обставини не зменшують існуючих ризиків, не є достатнім стримуючим фактором їх настання і не можуть бути розцінені як достатня підстава для зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі.
Що ж стосується посилання адвоката в апеляційній скарзі на неправомірність не визначення судом розміру застави її підзахисному, колегія суддів вважає його безпідставним з огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України, а відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Тож, в даному випадку слідчий суддя цілком обґрунтовано, керуючись нормами п.п.4,5 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначив розміру застави у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є цілком правильним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, апеляційну ж скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 у зв'язку з цим слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4