Справа № 127/13320/22
Провадження № 2/127/1656/22
про залишення позовної заяви без руху
30 червня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України.
Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. За змістом ст. 83 ЦПК України, докази додаються разом з поданням до суду позовної заяви. Крім того, за вимогами ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч.6 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для привального вирішення спору.
За загальними правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до правил підсудність справ за вибором позивача, зокрема передбачених ч. 9 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Натомість, отримані судом матеріали позову не містять зазначення жодних належних доказів в підтвердження обставин можливості розгляду та вирішення даного спору Вінницьким міським судом Вінницької області, а саме щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, останнього відомого зареєстрованого його місцем проживання, місцезнаходження його майна чи постійного його заняття (роботи) в м. Вінниці (з місцезнаходженням роботодавця в м. Вінниці). Доказів з даного приводу до матеріалів справи не надано.
При тому, що звертаючись з цим позовом до Вінницького міського суду Вінницької області позивач посилається на положення ст. 27 ЦПК України, тобто на загальних підставах.
Дотримання судами процесуальних норм інститут підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас, розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду.
Отже, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача та місцезнаходження його майна або працевлаштування в м. Вінниці, Вінницький міський суд Вінницької області позбавлений можливості розглядати вказаний позов в межах альтернативної підсудності на підставі ч. 9. ст. 28 ЦПК України.
Підстав для розгляду справи за загальними правилами підсудності (ст.27 ЦПК України), про який вказує позивач, в суду також відсутні, адже доказів щодо цього матеріали позовної заяви не містять.
За наведеного позивачу в обґрунтування звернення саме до Вінницького міського суду Вінницької області слід надати відповідні належні письмові докази по обставинам зареєстрованого місця проживання або останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача або місцезнаходження його майна в м. Вінниці, чи постійного його заняття (роботи) в м. Вінниці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновок про залишення позовної заяви без руху.
Наразі, слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу наглядним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали
Враховуючи викладене, керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.
Суддя: