Провадження № 11-кп/803/1136/22 Справа № 199/10397/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12021041030001379 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно працюючого ТОВ «Торговий Дім «Хлібзавод №10» вантажником, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 01.11.2021 року о 12 год. 09 хв., маючи умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, прибув до приміщення станції технічного обслуговування автомобілів, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де реалізуючи свій злочинний умисел, наблизився впритул до потерпілого ОСОБА_9 та з метою подавлення волі потерпілого до опору, дістав з кишені своєї куртки предмет схожий на пістолет і направив його у напрямку тулуба потерпілого та висловив вимогу передачі грошових коштів, після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та переконавшись, що своїми діями подавив волю потерпілого до вчинення опору, продовжуючи демонструвати потерпілому предмет схожий на пістолет, підійшов до стелажу з електроінструментом, де заволодів майном потерпілого ОСОБА_9 , а саме: кутовою шліфувальною машиною «Зенит профи ЗУШ-125/1000 МС» вартістю 642 гривні та полірувальною машиною «Элпром ЭМП-1500» вартістю 943 гривні, а всього на загальну суму 1585 грн. В свою чергу ОСОБА_9 , сприймаючи дії ОСОБА_7 як такі, що реально загрожують його життю та здоров'ю, переймаючись за своє життя та здоров'я припинив чинити опір незаконним діям ОСОБА_7 , після цього, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 1585 гривень 00 копійок.
Обвинувачений ОСОБА_7 не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок змінити, призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, згідно вимог ст. 69 КК України та із застосуванням вимог ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що мотивувальна та вступна частини вироку містять протиріччя. Так, в мотивувальній частині вироку (а.с. 75 об.) зазначено, що обставин, що обтяжують покарання не встановлено. В той же час у вступній частині (а.с. 74 - об.) зазначено, що пістолет придбано незадовго до скоєння злочину, що має ознаку обтяжуючих обставин - “готування до злочину.” Зазначає, що він пояснював суду, що пістолет він придбав задовго до вчинення злочину - червні 2021 року, що підтверджується технічним паспортом на пістолет та товарному чеку, які відсутні в матеріалах провадження та які були надані ним органу досудового розслідування.
Зазначає, що судом не було враховано його покази про те, що на злочинний крок його спровокувала ситуація систематичної затримки виплати заробітної плати і, як наслідок, наявність постійного стресу; що під час вчинення злочину з його сторони погрози вбивством не було (що підтверджується аудіо-відеозаписом подій на СТО), а його рухи рукою з пістолетом були максимально короткими в часі і зумовлені побоюванням тієї огрядної особи, що знаходилась за його спиною. Вважає, що надання згаданого запису потерпілим вказує на не тяжкі наслідки вчиненого.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засіданні апеляційної інстанції не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Тому, враховуючи положення ч.4 ст. 405 КПК України, думку прокурора, обвинуваченого та захисника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності потерпілого.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги сторони захисту, просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважав вирок суду законним та обґрунтованим.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судове рішення, відповідно до ст. 370 КПК Ураїни, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
Відповідно до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданої апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187 КК України - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями обвинуваченого про те, що зазначення у вироку суду факту придбання ним пістолету незадовго до скоєння злочину, свідчить про наявність, на його думку, обтяжуючої обставини - “готування до злочину”.
Так, згідно вироку, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - судом не встановлено. Судом було взято до уваги пояснення ОСОБА_7 про придбання пістолету в червні 2021 року, їм було надано належної оцінки. Будь-яких протиріч, суперечностей, у цій частині, колегія суддів не вбачає.
Не є обґрунтованими і доводи обвинуваченого про те, що під час вчинення злочину з його сторони не було саме “погрози вбивством”.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-який формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо вій протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або й макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб'єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК України не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров'я, до виконання.
Наявними матеріалами провадження та показами потерпілого ОСОБА_9 в суді першої інстанції підтверджено, що коли ОСОБА_7 дістав пістолет, направив його в сторону потерпілого і почав вимагати грошові кошти, ОСОБА_9 боявся предмету, схожого на пістолет, сприймав загрозу своєму життю і здоров'ю, як реальну.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_7 вину свою у вчиненні інкримінованого злочину обвинувачений ОСОБА_7 визнав в повному обсязі, щиро розкаявся.
Таким чином, те, що обвинувачений фактично не висловлював потерпілому погрози вбивством, однак його дії були реально сприйняті останнім як таку погрозу, підтверджують наявність в діях ОСОБА_7 кваліфікуючих ознак, передбачених ч.1 ст. 187 КК України.
Таким чином, давши аналіз зібраним у справі доказам у їх сукупності та належним чином їх оцінивши, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину, за який його засуджено, а дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України.
Аналізуючи доводи апелянта про правильність призначеного йому покарання, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно з вимогами статей 65 і 69 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті.
Виходячи із вимог ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, негативні наслідки для потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.
До обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції віднесено визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування збитків, спричинених потерпілому.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Разом з цим, апеляційним судом беруться до уваги і роз'яснення, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) “Про практику призначення судами кримінального покарання”, згідно яких, судам, з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу (поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан, тощо, належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, і тим, які активно сприяли розкриттю злочину, тощо.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням обов'язків визначених ст. 76 КК України.
Саме таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, та відповідатиме меті покарання, визначеній ст. 50 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого частково, а вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 408 КПК України, - змінити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, у кримінальному провадженні № 12021041030001379, в частині призначення покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти орган пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4