Справа № 133/12/21
Провадження 1-кп/133/195/22
Іменем України
01.07.22 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020020000000324 від 10.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниця, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , студента Київського національного університету будівництва і архітектури, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
10.09.2020 приблизно о 17 год. 50 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «Toyota Highlander», д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі М-21 сполученням «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський», рухаючись в напрямку м.Житомир зі швидкістю 95,45-112,05 км/год., в населеному пункті - селі Махнівка Хмільницького району Вінницької області по вулиці Київська, порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год., наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, обладнаного світлофорним об'єктом, працюючим у миготливому режимі, та п. 18.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не врахував дорожньої обстановки, а саме наявності пішохідного переходу, не переконався у відсутності пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжуючи свій рух, в момент об'єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва на право по напрямку руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на даного пішохода.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми голови, шиї, грудної клітки, черевної порожнини та правої гомілки: перелом хребта у шийному відділі (між VI та VII шийними хребцями) з розривом спинного мозку, ознаки загального струсу (вогнищеві крововиливи в ділянці коренів легень), множинні переломи ребер (II-VII-го ребер зліва та II-IX-го ребер справа), крововиливи у грудну (1150 мл) та черевну (50 мл) порожнини, у навколониркову клітковину правої нирки, розриви печінки та селезінки, відкриті переломи обох кісток правої гомілки, гематома в правій скронево-тім'яній ділянці, численні садна (в правій скронево-тім'яній ділянці, в лобовій ділянці справа, в ділянці правого плеча, в ділянці кистей, на передній черевній стінці справа, на задній поверхні грудної клітки справа, у поперековій ділянці справа, в ділянці правого колінного суглобу, в ділянці правої гомілки, в ділянці обох гомілково-ступневих суглобів). Внаслідок сполучної травми голови, шиї, грудної клітки, черевної порожнини та правої гомілки з переломом у шийному відділі хребта, множинних переломів ребер, розривів селезінки та печінки, внутрішньо-плевральної та внутрішньо-черевної кровотечі, відкритого перелому правої гомілки настала смерть потерпілої на місці пригоди.
За згодою учасників процесу, судом змінено встановлений порядок дослідження доказів шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, дослідження висновку експерта в частині швидкості руху автомобіля, данних, що характеризують особу обвинувачено, та данних щодо речових доказів та судових витрат.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав показання про те, що він дійсно вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин, та зазначив, що 10.09.2020 рухався в напрямку м. Житомир з м. Вінниці зі швидкістю 150 км/год. В населеному пункті - с. Махнівка швидкість зменшив до допустимої норми - 50 км/год. В подальшому надав показання про те, що не пам'ятає до якої межі зменшив швидкість, погоджується зі швидкістю, яка зазначена у висновку експерта. Рухаючись в населеному пункті, у нього була обмежена видимість, оскільки сідало сонце. Також перед моментом дорожньо-транспортної пригоди в протилежному напрямку його руху на першій смузі зліва перед пішохідним переходом стояла вантажівка, яка звузила йому поле зору. Потерпілу він побачив на середині дороги, попередив звуковим сигналом, після якого остання побігла в сторону, в яку переходила дорогу (зліва на право зі сторони водія). Він вивернув кермо правіше в сторону узбіччя, однак сталась дорожньо-транспортна пригода. Після чого він вискочив з машини через вікно та намагався надати першу медичну допомогу потерпілій, попросив викликати швидку медичну допомогу. Вказав, що не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, злочин скоєно не навмисно, місце пригоди не залишав.
Зазначив, що він та його родина попросила вибачення у родини загиблої ОСОБА_7 , а також ним надавалась й надалі надається матеріальна допомога потерпілим, відшкодовано витрати на поховання.
Свою вину ОСОБА_4 визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати, застосувавши ст.69 КК України та не позбавляти права керування транспортними засобами.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив суд, при визначенні міри покарання, взяти до уваги те, що обвинувачений з місця події не тікав, не переховувався, одразу після дорожньо-транспортної пригоди намагався викликати швидку медичну допомогу, визнав вину, надав значну матеріальну допомогу усім потерпілим, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував матеріальну шкоду, з потерпілими примирився і вони претензій матеріального та морального характеру до нього не мають.
Потерпіла ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилась, надала до суду нотаріально засвідчену заяву, в якій вказала, що претензій майнового і немайнового характеру до обвинуваченого не має, просить обрати покарання у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Законний представник потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, надав до суду нотаріально засвідчену заяву, в якій вказав, що претензій майнового і немайнового характеру до обвинуваченого не має, просить обрати покарання у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_7 на була його матір'ю, очевидцем дорожньо-транспортної пригоди він не був, а прийшов після самої події. Вказав, що претензій матеріального та морального характеру ні він ні його родина до обвинуваченого не мають. Зазначив, що обвинувачений просив вибачення за скоєне, на даний час допомагає йому та його родині, просив суворо не карати.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_6 вказала, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є доведеною. Однак, при призначенні покарання, просила врахувати, що обвинувачений повністю примирився з потерпілими, взяв на себе витрати на поховання, поминальні обіди та чим міг компенсував їхній душевний біль. Потерпілі претензій до обвинуваченого не мають, обтяжуючих обставин не встановлено, а тому висловила думку потерпілих щодо призначення покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до висновку експерта від 11.12.2020 №КСЕ-19-20/31983 за результатами фототехнічного дослідження «відеозапис «А0120200910165346.mp4», який надано на дослідження є безперервним та послідовним. У відеозаписі «А01 20200910165346. mp 4» ознак монтування не виявлено. Відеоряд відеозапису «А01_20200910165346. mp 4» має 431 кадр зображення, при частоті кадрів зображення відеоряду - 12 кадрів за секунду. У відеозаписі з назвою: «А01_20200910165346. mp 4», що знаходиться на наданій на дослідження флеш-карті «Kingston Micro SD 16 GB» автомобіль Toyota Highlander номерні знаки НОМЕР_2 (згідно вихідних даних) на кадрах 283 - 285 відеозапису, а саме на часовій мітці 16:54:10 (згідно графічних показників відеозапису) рухався із швидкістю: 95,45 - 112,05 км/год. Визначити швидкість руху автомобіля Toyota Highlander, номерні знаки НОМЕР_1 , виходячи зі слідової інформації у рамках автотехнічного дослідження, зафіксованої на місці ДТП, не представляється можливим з огляду на відсутність слідів гальмування на місці ДТП.
Згідно з висновком експерта від 29.10.2020 №651 «на момент експертного огляду рульове керування, гальмівна система автомобіля «Toyota-Highlander» держ. номер НОМЕР_1 знаходяться у працездатному стані. У деталях та вузлах рульового керування, гальмівної системи автомобіля «Toyota-Highlander» держ.номер НОМЕР_1 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено. Оскільки під час експертного огляду у вузлах та агрегатах рульового керування, гальмівної системи автомобіля «Toyota-Highlander» держ.номер НОМЕР_1 наявних несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено, тому вирішення питання: «Якщо дані технічні несправності наявні, то чи є вони наслідком конструктивних недоліків системи або порушення правил їх експлуатації?» втрачає технічний зміст і не досліджувалось.».
Згідно з висновком експерта №2385 під час судово-медичної експертизи у крові ОСОБА_4 , 2000 р.н.: методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. Наявність похідних барбітурової кислоти, 1,4 - бензодіазепіну та фенотіазіну, алкалоїдів групи опію, тетрагідроканабінолу, а також ефедрину та ефедрону не виявлено.
За наведних вище обставин, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, доведено повністю.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого, примирення обвинуваченого з потерпілими та добровільне відшкодування завданого збитку.
Водночас саме ж лише визнання вини, явка до слідчого та надання показань щодо обставин злочину обвинуваченим, не може вважатися активним сприянням розкриттю злочину. Іншого під час судового розгляду встановлено не було.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, його вік,а також те, що він раніше не судимий, вчинив необережний тяжкий злочин, висновок органу пробації про низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, відношення самого обвинуваченого до вчиненого злочину, відшкодування шкоди потерпілим, думку потерпілих, які просили суд суворо не карати обвинуваченого, думку прокурора, яка просила суд призначити основне покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України та додаткове у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченому мінімального покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України є недоцільним та, зважаючи на сукупність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вважає за можливе на підставі ч. 1 ст. 69 КК України призначити обвинуваченому більш м'який вид основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним і пропорційним і в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.
Крім того, відповідне покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги конкретні обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, суд вважає, що саме штраф сприятиме виправленню засудженого.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, окрім наведеного вище, суд враховує, що обвинуваченим вчинено вперше тяжкий необережний злочин, а також обставини його вчинення, а саме скоєння дорожньо-транспортної пригоди в результаті порушення п.п. 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, що спричинило загибель людини, та, зважачи на мету покарання - попередження вчинення інших кримінальних правопорушень, приходить до висновку про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Під час вирішення справи жодних обставин, які б вказували на безумовну відсутність підстав для призначення додаткового покарання, не встановлено.
При цьому судом береться до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2019 у справі № 495/9188/16-к, зокрема про те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, тому думка потерпілого щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні.
Необхідно зауважити, що позиція потерпілих, які просили не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами, є їх думкою, яка враховується в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність, зокрема щодо призначення покарання. До того ж вчинене кримінальне правопорушення внаслідок недотримання вимог Правил дорожнього руху посягає як на суспільні відносини в сфері безпеки дорожнього руху, так і на життя людини. Водночас спричинені діями обвинуваченого суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого є невиправними.
Вказане вище відповідає висновкам Верховного Суду, що містяться у постанові від 26.05.2021 у справі №450/2090/20.
Посилання ж обвинуваченого на обставини, що він не втік з місця дорожньо-транспортної пригоди й уживав заходів щодо виклику швидкої, не свідчать про явну несправедливість призначення додаткового покарання через суворість, оскільки відповідно до Правил дорожнього руху в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний залишатися на місці пригоди. Недотримання цих норм тягне за собою відповідальність.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо речових доказів у справі необхідно вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Міра запобіжного заходу не обиралась.
Керуючись ст.ст. 50, 65-67, 75, 76 КК України, ст.ст. 100, 124, 174, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Речові докази: транспортний засіб марки «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщений на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів Відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, повернути ОСОБА_4 , скасувавши арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду від 15.09.2020;
посвідчення водія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видане 30.01.2013 Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області, яке знаходиться у матеріалах кримінального провадження, повернути ОСОБА_4 , скасувавши арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду від 15.09.2020;
два білих кросівка, які поміщено у спеціальний пакет НПУ ГСУ INZ 3017093, куртку світло жовтого кольору, яку поміщено у спеціальний пакет НПУ ГСУ INZ 3016569, повернути потерпілому ОСОБА_10 ; картку пам'яті з перехідником «мікро сд» та відеореєстратор, які упаковані у спеціальний пакет НПУ ГСУ №7051031 та зберігаються в ГУНП у Вінницькій області, повернути ОСОБА_4 , скасувавши арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду від 15.09.2020;
флеш-накопичувач «Кінгстон» в корпусі сірого кольору залишити в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у справі в сумі 10297 (десять тисяч двісті дев'яносто сім) гривень 35 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана учасниками судового провадження до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з часу отримання копії вироку.
Суддя ОСОБА_1