Справа№ 133/1935/20
Провадження № 2/133/98/22
Іменем України
24.06.2022 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Кучерук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ТОВ «Веллфін» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики в розмірі 86611,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.06.2017 між товариством та відповідачем укладено договір позики №205558 в електронній формі. Згідно з п.1.1 договору позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом. Пунктом 1.3 договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п.1.4 договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін, вважається датою укладення договору позики між позичальником та позикодавцем. Позичальником в порядку встановлено п.1.2 договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 2000,00 грн. Згідно з п.1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 20,00 грн. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору; 1,9 процента, додатково до основних процентів, від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.3 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником за цим договором.
Товариство свої зобов'язання перед відповідачем виконало повністю. Разом з тим, відповідач не виконала належним чином договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 15.07.2020 становить 86611,00 грн. та складається із: основної заборгованості в розмірі 2000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 42849,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 41762,00 грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надала.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 12.06.2017 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір позики №205558 в електронній формі, відповідно до якого, позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 2000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика була надана строком на 30 днів, а саме до 12.07.2017 (а.с.20-24).
Як встановлено з матеріалів справи (а.с.16-19), відповідачем ОСОБА_1 заповнено заявку із зазначенням суми позики, яку вона бажає отримати - 2000,00 грн., та іншої інформації, в тому числі персональних даних позичальника, номера банківської картки, електронної пошти, номера телефону, поштової адреси.
Відповідно до довідки щодо заборгованості за договором №205558 від 12.06.2017 загальна сума заборгованості за вказаним договором та всіма нарахованими відсотками станом на 15.07.2020 становить 86611,00 грн. та складається із: основної заборгованості в розмірі 2000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 42849,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 41762,00 грн. (а.с.25).
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 відповідним чином зареєструвалася на інтернет-сторінці позивача, де заповнила заявку на отримання грошових коштів, тобто прийняла пропозицію, та електронний договір був укладений.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 2000,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 12.06.2017 по 12.07.2017 в сумі 1140,00 грн.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені ст.ст. 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 2000,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 12.06.2017 по 12.07.2017 в сумі 1140,00 грн., є доведеною та підлягає задоволенню.
Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування позикою за період з 13.07.2017 по 15.07.2020 в сумі 83471,00 грн. суд виходить з такого.
За положеннями ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Зміст зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Таким чином, позикодавець ТОВ «Веллфін» відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 12.07.2017. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
Досліджений судом розрахунок заборгованості вказує на те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування позикою в сумі 83471,00 грн. включає період з 13.07.2017 по 15.07.2020, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки, тому заявлена позикодавцем ТОВ «Веллфін» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування позикою за період з 13.07.2017 по 15.07.2020 є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені товариством судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 76,21 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 626, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398) заборгованість за договором позики №205558 від 12.06.2017 в розмірі 3140 (три тисячі сто сорок) грн., а також 76 (сімдесят шість) грн. 21 коп. понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.
В решті позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування позикою в сумі 83471,00 грн., відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВ «Веллфін», місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398.
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 29.06.2022.
Суддя І.М. Кучерук