Провадження № 22-ц/803/3936/22 Справа № 212/7628/21 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
29 червня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/7628/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Бадалян Н.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2022 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 лютого 2022 року, -
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасовано вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч.3 ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову та направлено кримінальне провадження в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС», Криворізької філії Публічного акціонерного товариства Страхової компанії «Гарант-авто», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, відкрито ухвалою Жовтневого районного суду від 03 грудня 2019 року.
У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та, зазначивши відповідачем у справі Публічне акціонерне товариство «ПІВНІЧТРАНС» (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», надалі - ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС»), просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 950 000,00 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовна заява мотивована тим, що 16.10.2014 року, приблизно о 10 годині 45 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом Mercedes-Benz 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Ногіна в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, з боку вул. Електрична в напрямку вул. 20-го Партз'їзду, при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, проявляючи злочинну самовпевненість, не врахував дорожньої обстановки, рухався зі швидкістю в межах від 70 до 90 км/год, та допустив занос керованого транспортного засобу, в процесі заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автобусом Mercedes-Benz 313СDІ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула дружина позивача - ОСОБА_4 , у зв'язку з чим він переніс значний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє життя та життя інших близьких людей. Наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної неповноцінності, тривога з приводу майбутнього.
Оскільки, на час дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС», позивач вважає, що саме ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» є особою, на яку законодавством покладено обов'язок із відшкодування завданої моральної шкоди, розмір якої він визначив у 950 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Північ транс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ТОВ «Північ транс» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги в сумі 950 гривен.
Стягнуто з ТОВ «Північ транс» на користь держави судовий збір в розмірі 2 000 гривень 00 копійок.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсності та є помилковим.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано обставини, встановлені ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі №212/497/15, згідно яких транспортний засіб Mercedes-Benz 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений ОСОБА_2 , у період вчинення дорожньо-транспортної пригоди, було застраховано у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», згідно страхового полісу №АІ/1966630, зі строком дії з 30.05.2014 року по 29.05.2015 року, а тому підстави вважати належним відповідачем у справі виключно ОСОБА_2 чи ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» в даному випадку відсутні. Зазначає, що у цій постанові колегія суддів дійшла висновку про те, що за законом заявлена сума відшкодування у цивільному позові ОСОБА_1 підлягає стягненню саме із страховика, підстави вважати, що суд обґрунтовано вирішив питання про відшкодування шкоди тільки з обвинуваченого та його роботодавця, обмежившись лише залученням ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до участі у справі в якості цивільного відповідача, за відсутності жодного обґрунтування відмови у стягненні заявлених у позові сум з даного учасника судового провадження. Таким чином, на переконання представника відповідача ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС», суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, був зобов'язаний прийняти до уваги всі встановлені фактичні обставини даної ухвали суду.
Крім того, вважає, що позивачем не надано доказів щодо того, що він є чоловіком загиблої ОСОБА_4 та має право на відшкодування моральної шкоди, у порядку визначеному ч. 2 ст. 1168 ЦК України.
Відповідач наполягає на тому, що судом було невірно застосовано норми матеріального права, не враховано сталу судову практику щодо застосування норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим невірно визначено особу, з якої повинна бути стягнута сума моральної шкоди, оскільки відповідно до вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та вирішити питання про збільшення розміру моральної шкоди до заявленого ним у позові.
Позивач ОСОБА_1 , будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та про причини своєї неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» - адвоката Кудрявцева А.Л., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 16.10.2014 року, приблизно о 10 годині 45 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом Mercedes-Benz 310D реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Ногіна, в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, з боку вул. Електрична в напрямку вул. 20-го Партз'їзду, при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, проявляючи злочинну самовпевненість, не врахував дорожньої обстановки, рухався зі швидкістю в межах від 70 до 90 км/год, та допустив занос керованого транспортного засобу, в процесі заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автобусом Mercedes-Benz 313СDІ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку.
Порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, спричинило дорожньо-транспортну пригоду, під час якої: потерпілій ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: сполучена травма голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалась множинними переломами кісток черепу і тулубу з ушкодженням внутрішніх органів та ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, а саме: крововиливи у м'які покривні тканини голови в лівій скроневій та правій тім'яній області; повний лінійний звивистий перелом лівої скроневої кістки, основної кістки, правої скроневої кістки, потиличної кістки; крововиливи під м'якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка; в товщі мозкової речовини виявлені множинні дрібні кісткові фрагменти; крововиливи у шлуночки головного мозку; крововиливи у м'язи шиї праворуч у нижній третині у надключичній ділянці; повні косо-поперечні переломи 1, 2 ребер праворуч по біляхребцевій та середньо-ключичним лініям; крововиливи в суглобові сумки обох колінних суглобів; крововиливи у м'які тканини та жирову клітковину обох колін; забита рана в правій завушній області; на правій бічній поверхні шиї у середній та нижній третинах ділянки шкіри із множинними дрібно-крапковими внутрішньо шкірними крововиливами; множинні синці в правій надключичній та над плечовій ділянці з переходом на зовнішньо-бічну поверхню правого плеча у верхній третині; 5 синців на тильній поверхні основних фаланг 2-5 пальців правої кісті; 6 синців на внутрішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, на долонній поверхні лівої кисті, на тильній поверхні основних фаланг 2-4 пальців лівої кисті; 3 забитих рани на внутрішній поверхні лівого променево-зап'ястного суглобу, на тильній поверхні основних фаланг 2 та 3 пальців лівої кисті; синець на передній поверхні правої гомілки у верхній третині; садно на внутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині; 5 саден на передній поверхні обох гомілок у верхній третині; синець на передній поверхні лівого колінного суглоба; синець на внутрішній поверхні лівої гомілки у нижній третині. Всі виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Через злочинну самовпевненість водія ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинено загибель потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , заподіяно тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та спричинено тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Розглянуто цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Зокрема, стягнуто солідарно з обвинуваченого ОСОБА_2 та ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» моральну шкоду в сумі 400 000,00 грн. на користь потерпілого ОСОБА_1 (а.с. 14-20).
Відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_12 , в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 , та захисника Бабаліча М.М., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Бурчика Ю.В. та цивільного відповідача ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" - задоволено частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч.3 ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову - скасовано, направлено кримінальне провадження в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду залишено без змін (а.с. 21-41).
Сторони по справі не заперечують факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Північ транс» на дату скоєння дорожньо - транспортної пригоди та виконання ним трудових обов'язків водія ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС», а також той факт, що позивач по справі ОСОБА_1 є чоловіком загиблої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_4 .
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1167, 1187, 1188 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_2 , який є винним у загибелі дружини позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Північтранс», на теперішній час ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС», а тому останній повинен нести відповідальність за заподіяну з вини його працівника моральну шкоду позивачу, розмір якої суд визначив у 200 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для стягнення з ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі в дорожньо-транспортній пригоді потерпілої ОСОБА_4 , так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років із позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. Цим вироком встановлено, що 16.10.2014 року, приблизно о 10 годині 45 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом Mercedes-Benz 310D реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Ногіна, в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, з боку вул. Електрична в напрямку вул. 20-го Партз'їзду, при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, проявляючи злочинну самовпевненість, не врахував дорожньої обстановки, рухався зі швидкістю в межах від 70 до 90 км/год, та допустив занос керованого транспортного засобу, в процесі заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автобусом Mercedes-Benz 313СDІ реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку. Порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, спричинило дорожньо-транспортну пригоду, під час якої загинула потерпіла ОСОБА_4 , у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_2 є особою винною у смерті ОСОБА_4 .
Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 перебував з ПАТ «Північтранс» у трудових відносинах та, в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, виконував свої трудові обов'язки, суд першої інстанцїі дійшов вірного висновку про те, що завдані збитки мають відшкодовуватися згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, роботодавцем, тобто ПАТ «Північтранс», на теперішній час ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС».
За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції сторони по справі не заперечували, що позивач по справі ОСОБА_1 є чоловіком загиблої ОСОБА_4 внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, а, згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
При цьому, згідно вироку Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 приймав участь у розгляді кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, саме у якості потерпілого внаслідок загибелі дружини ОСОБА_4 , у зв'язку з чим суд першої інстанції вірно вважав встановленим факт перебування загиблої ОСОБА_4 у шлюбі із позивачем ОСОБА_1 .
Доводи ж апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів щодо того, що він є чоловіком загиблої ОСОБА_4 та має право на відшкодування моральної шкоди, у порядку визначеному ч. 2 ст. 1168 ЦК України, спростовуються вищевикладеним.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що внаслідок протиправної поведінки праціника відповідача ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» загинула дружина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що потягло за собою невідворотні зміни у житті останнього, внаслідок чого він відчуває душевні та моральні страждання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.
Разом з тим, колегія суддів вважає частково обгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом було невірно застосовано норми матеріального права, не враховано сталу судову практику щодо застосування норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим невірно визначено особу, з якої повинна бути стягнута сума моральної шкоди, оскільки відповідно до вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, з огляду на наступні обставини.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування ).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).
Згідно зі статтею 23 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Положення Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених указаним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Отже, нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дружини (чоловіка, інших членів сім'ї), за рахунок страховика у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, розподілених на всіх осіб, які мають право на таку виплату, але не більше страхової суми за таку шкоду, що не виключає право на відшкодування моральної шкоди, у розмірі, що не покривається страховою виплатою, за рахунок винної особи, тобто, у даному випадку, за рахунок роботодавця ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС».
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок роботодавця винної особи ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС», з огляду на наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).
Як вже зазначено вище, п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», крім іншого, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, батькам (усиновлювачам). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz 310D реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» за полісом №АІ/1966630.
Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 16 жовтня 2014 року, становив 1 218,00 грн, що визначено ст. 8 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 року № 719-VII.
Тобто, моральна шкода, завдана смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 14 616,00 грн. підлягала відшкодуванню страховиком ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», за полісом №АІ/1966630, а інша сума - з винної особи, тобто у даному випадку з роботодавця винної особи ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС».
Проте, потерпілий ОСОБА_1 не забажав аби страхова компанія відшкодовувала йому моральну шкоду, й такі обставини колегія суддів враховує при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь з ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС», що узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 27.07.2021 року по справі № 431/1397/20.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз та визначається у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи із встановлених судом обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2019 року по справі № 352/342/17 та від 10.01.2019 року по справі № 350/1425/17 суд констатував, що втрата члена сім'ї, який загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, завдає моральну шкоду, грошовий розмір якої суд визначив 50 000,00 грн., як справедливим та таким, що відповідає характеру та обсягу страждань позивачів.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., вірно виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_4 беззаперечно свідчить про те, що її чоловік відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру, адже він втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя, однак дійшов помилкового висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 200 000,00 грн., оскільки такий розмір не вмотивований, є завищеним і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди, а також сталій судовій практиці в аналогічних спорах.
Отже, з урахування вищевикладеного та добровільної відмови позивача ОСОБА_1 від відшкодування моральної шкоди за рахунок страховика, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 200 000,00 грн. до 50 000,00 грн., що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2022 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС»на користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши цей розмір з 200 000,00 гривень до 50 (п'ятдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 липня 2022 року.
Головуючий:
Судді: