Справа № 714/168/22
Провадження № 3-в/714/1/22
"01" липня 2022 р. Суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області Козловська Л.Д., розглянувши заяву про перегляд рішення за ново виявленою обставиною по справі про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли з 31 прикордонного загону відділу прикордонної служби «Герца» Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого журналістом TV Парк, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП,
Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12.03.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.204-1 ч.2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. та судовий збір розмірі 496,20 грн. на користь держави..
16.06.2022 року адвокат Гончаров Михайло Сергійович в інтересах ОСОБА_1 подав до Герцаївського районного суду Чернівецької області заяву про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12.03.2022 року, яка мотивована тим, що ново виявленою обставиною, яка не була відома суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і яка сама по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводить неправильність постанови, що належить переглянути є те, що працівниками 31-шого прикордонного загону було надано клопотання від імені та за особистим підписом ОСОБА_1 , яке ним особисто не складалось і не підписувалось.
Згідно з вказаним клопотанням ОСОБА_1 начебто просить суд розглянути справу про вчинене ним адміністративне правопорушення за ч.2 ст 204-1 КУпАП без його особистої участі, а також він повідомляє, що свою вину він визнає.
На підтвердження вищевказаного, тобто того факту, що це клопотання ОСОБА_1 особисто не складав і особисто не підписував, додав особисте пояснення останнього, яке він надав йому як адвокату в межах повноважень, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з наданими поясненнями ОСОБА_1 , підтверджує той факт, що він не писав та не надавав даного клопотання, не підписував даний документ, у суду буде наявна можливість навіть візуально встановити відмінність почерку невстановленої особи, яка підготувала цей документ, з почерком ОСОБА_1 та зразком його особистого підпису, наданих у вищенаведеному письмовому поясненні.
Зазначає, що дана обставина не була відома суду на момент розгляду справи про дане адміністративне правопорушення, що суттєво вплинуло на результати розгляду справи, ОСОБА_1 був заздалегідь позбавлений можливості участі в судовому засіданні при розгляді справи, не мав можливості своєчасно скористатись професійною правничою допомогою, залучивши до захисту своїх прав та інтересів адвоката, не мав можливості подати докази своєї невинуватості в інкримінованому йому правопорушенні.
Крім того, звертає увагу і на інші допущені порушення вимог законодавства України при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, безпосереднє місце перетинання чи спроби перетинання державного кордону ОСОБА_1 , не було зафіксовано показаннями як стаціонарних технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису, так і засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при несенні прикордонної служби в матеріалах відсутні відомості, що місце, де було затримано дану особу не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону, відсутні фото та відео докази фіксування правопорушення.
Так, згідно з ч.1 Розділу 2 Наказу МВС України від 19.10.2015 № 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» - прикордонні наряди під час несення служби використовують та застосовують: зброю; спеціальні засоби; фізичну силу; технічні засоби охорони державного кордону; техніку; засоби (комплекси) телекомунікації та інформаційно-телекомунікаційні системи; фортифікаційні, інженерні споруди і загородження; службових собак; прилади радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю.
Факт спроби перегинання державною кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України зафіксовано лише способом «візуального спостереження» прикордонників - інспектором прикордонної служби старшим сержантом Фаіною Є. та помічником начальника відділу лейтенантом ОСОБА_2 щодо виявленого «правопорушення». Відомості про дане правопорушення задокументовано: рапортом, протоколом про адміністративне правопорушення та протоколом про адміністративне затримання.
Вважає, що рапорт є документом внутрішнього службового документообігу, і не є процесуальним документом і належним доказом по справі, у зв'язку з чим, на мою особисту думку, фактично суду не було надано жодних наявних доказів вказаної події правопорушення.
Щодо письмового пояснення ОСОБА_1 , наданого ним на момент його затримання та долученого до матеріалів справи, зазначає що в ньому, як і в протоколах про адміністративне правопорушення, протоколі про адміністративне затримання останній своєї вини не визнав, лише стисло пояснив, що він дійсно мав наміри перетнути державний кордон, але інформації про наміри незаконного перетну державного кордону - пояснення не містить.
Будь-яких інших переконливих доказів по даній справі суду також не надано.
Також в матеріалах, наданих суду працівниками прикордонного загону, відсутня схема затримання на ділянці, яка мала б чітко задокументувати прив'язку до місцевості та виступила доказом безпосереднього «місця» вчинення правопорушення.
Все вищенаведене свідчить саме протилежне, що вина даної особи - не доведена, як і не доведено (не надано доказів) що ОСОБА_1 на момент його затримання, перетинав чи мав наміри незаконно перетнути державний кордон, що в нього був умисел на спробу перетинання державного кордону України.
Відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь - яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню.
В матеріалах справи відсутні відомості, що місце, де було затримано ОСОБА_1 , не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону, не доведено умислу на спробу перетинання державного кордону України. В жодному з наданих доказів по справі не задокументовано причини знаходження ОСОБА_1 в місці його адміністративного затримання.
Крім того для наявності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП необхідно встановити наявність прямого умислу у особи, яка вчиняє вказане адміністративне правопорушення, однак такого умислу не було доведено.
Вважає, що наявність протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника прикордонної служби, який підтверджує лише місце затримання, відсутність схеми затримання, є недостатнім для здійснення переконливих висновків, які поза всяким сумнівом доводять вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Також в протоколі про адміністративне правопорушення та протоколі про адміністративне затримання, складених 06.03.2022 відносно ОСОБА_1 , вказано що інформацію відносно останнього та ще двох потенційних правопорушників державного кордону було отримано «за інформацією місцевого жителя с.Великосилля».
Поряд з цим, суду не надано анкетних даних щодо вказаної особи, відсутні її письмові пояснення, які можливо було б використати у якості доказів по справі, дана особа не допитана під час судового розгляду.
Просить суд за результатами розгляду заяви про перегляд рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12.03.2022 за ново виявленими обставинами по справі про адміністративне правопорушення №3/714/120/22 відносно ОСОБА_1 - задовольнити, а постанову судді Герцаївського районного суду Чернівецької області Козловської Л.Д. від 12.03.2022 (справа №3/714/120/22), згідно з якою громадянина ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за фактом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні адвокати Гончаров М.С. та Данильченко І.В. підтримали вимоги заяви та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Правопорушник ОСОБА_1 підтвердив той факт, що він мав намір перетнути державний кордон України, так як хотів відправити за кордон свою подругу, та підшукував інший пропускний пункт, тому що на основному була велика черга. Він зі своїми друзями приїхали на таксі куди саме він не знав. Не заперечив той факт, що прикордонники його та його друзів затримали 300 метрів від державного кордону.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначаються відповідним процесуальним законом, зокрема у справах про адміністративні правопорушення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.
Конституційний суд України у рішенні № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Водночас глава 241 КУпАП передбачає перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення, в тому числі шляхом їх перегляду за нововиявленими обставинами чинний КУпАП не передбачає.
При цьому норми КПК України не можуть бути застосовані за аналогією закону, оскільки регулюють провадження виключно щодо кримінальних справ і не поширюють свою дію на розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Отже, місцевий загальний суд не наділений повноваженнями щодо перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.
При цьому посилання адвокатів на рішення Європейського суду з прав людини є недоречними, оскільки в них не йдеться про можливість перегляду за нововиявленими обставинами постанов про накладення адміністративного стягнення.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19).
Доводи адвокатів про можливість застосування положень ст.459 КПК України при розгляді його заяви про перегляд за ново виявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з огляду на неврегульованість цього питання у КУпАП та практику Європейського суду з прав людини, який визнає адміністративне правопорушення як кримінальне, суд відхиляє з таких міркувань.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово наголошував, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Надточій проти України» та «Лучанінов проти України»).
Проте, такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов'язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, як помилково вважає захисник, а пов'язані зі змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення». Зокрема ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку.
У вказаних вище справах заявники були притягнуті до адміністративної відповідальності і скаржилися до ЄСПЛ в тому числі на порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині несправедливості провадження та свавільності судових рішень, а уряди держав заперечували проти розгляду цих заяв, мотивуючи тим, що провадження у справах заявників було адміністративним, а тому положення ст.6 Конвенції до їх заяв не застосовні, бо провадження щодо заявників не стосувалось визначення «кримінального обвинувачення» щодо них.
На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявників. Саме такі висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Надточій проти України» (п.п.17,22,29); «Лучанінова проти України» (п.п.38,39,40); «Гурепка проти України» (п.п.53,55).
Тобто, у наведених справах відсутні висновки про можливість застосування процедури перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення за правилами кримінального процесуального закону, а зазначається лише про поширення встановлених Конвенцією загальних гарантій щодо осіб під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Слід відмітити, що у справі «Гурепка проти України» ЄСПЛ прийшов до висновку про порушення ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції з огляду на те, що КУпАП (в редакції станом на 1998 рік) передбачав, що процедура перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення могла бути ініційована лише прокурором або головою вищестоячого суду. Така процедура не була доступна стороні та не залежала від його волі і аргументів, а тому не була достатньо ефективним засобом захисту для цілей Конвенції (п.60 рішення ЄСПЛ).
На даний час КУпАП надає стороні можливість оскаржити в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, що є справедливим і повністю відповідає ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції щодо права кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним.
В даній справі ОСОБА_1 не скористався своїм правом на перегляд апеляційним судом постанови суду першої інстанції, якою він визнаний винним за ст.204-1 ч.2 КУпАП.
Враховуючи викладене, постанова Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12.03.2022 року не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами та у вимогах заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, суд -
У задоволенні заяви адвоката Гончарова Михайла Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12.03.2022 року за ново виявленими обставинами по справі про адміністративне правопорушення № 3/714/12/22 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя