Справа № 643/15469/21
н/п 2/953/1305/22
20 червня 2022 року м.Харків
Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судових засідань - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про захист прав споживача та визнання договору недійсним,-
31.08.2021 до Московського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі-Товариство, ТОВ «МІЛОАН», відповідач), в якій позивач просить визнати Договір позики, укладений між позивачем та в ТОВ «МІЛОАН» недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір, відповідно до умов якого ним було отримано позику. Однак, ознайомившись з змістом договору, він вважає, що укладений договір є недійсним, оскільки відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживача» не повідомлено його письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що йому, як позичальнику об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладені кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Крім того, позивач зазначає, що оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу 3 частини 6 статті 11 Закону України « Про електронну комерцію», договір про надання позики, укладений між позивачем та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору,укладеного в письмовій формі. Позивач зазначає, що оспорювпний Кредитний договір здійснений з використанням нечесної підприємницької практики. Відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема, на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом, що свідчить про про нечесну підприємницьку практику відповідача. Також при укладені договору було порушено принцип рівності сторін, так як йому запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2021 справу передано для розгляду до Київського районного суду м. Харкова.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 04.10.2021, визначено головуючу суддю у справі: Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 07.10.2021 вказану справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.
06.12.2021 на адресу суду від ТОВ «МІЛОАН» надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволена позовних. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що 02.07.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір №2894407 (далі-Кредитний договір). Кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Волевиявлення на укладення якого позивач виявив у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, направивши Товариству підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцепт) у формі електронного повідомлення. У зв'язку з чим, позивач міг передбачити всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальності за порушення кредитних зобов'язань по Кредитному договором. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Крім того відповідач зазначає, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на договори,що містять умови про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. Відповідно до умов Кредитного договору кредит надавався строком на 30 днів з 02.07.2020 та на правовідносини сторін не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, відповідач вважає, що Кредитний договір не є договором споживчого кредиту, а є фінансовою послугою.
Також, відповідач вказав, що 29.12.2020 Товариством було прийнято рішення відступити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за договором про споживчий кредит №2894407, укладений 02.07.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» (далі-Кредитний договір), у зв'язку з чим, укладено договір про відступлення права вимоги №58-МЛ від 29.12.2020. З огляду на зазначене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним відповідачем у даній справі.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04.02.2022 підготовче провадження у цивільній справі закрито. Справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Разом з позовом подав заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника за наявними в справі матеріалами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В прохальній частині відзиву на позов, відповідач просив розгляд справи проводити без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на те, що неявка в судове засідання учасників справи, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно частини 2 статті 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як було встановлено судом, оскільки не спростовано сторонами, ТОВ «МІЛОАН» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії з надання фінансових кредитів,яка видана 10.11.2016 згідно розпорядження №2843 Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринкових фінансових послуг.
02.07.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2894407 (далі-Кредитний договір), відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався на умовах визначених цим Договором, надати позичальнику кредитні кошти в сумі 10200,00 грн., а позичальник зобов'язався сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлені Договором термін.
Кредит надається строком на 30 днів з 02.07.2020 (п.1.2 Кредитного договору). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 01.08.2020 ( п.1.4 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом,що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 4845,00 грн. в грошовому виразі та 578,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтована реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника , що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 15045,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконують свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.
Комісія за надання кредиту становить у розмірі 1020,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 Кредитного договору). Проценти за користування кредитом становлять 3825,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5.2 Кредитного договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. ( п. 1.6 Кредитного договору).
Згідно п.6 Кредитного договору, кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електродного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) цього кредитного договоруелектронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).Після укладення цей кредитний договір розміщується в Особисому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір таабо повідомленя про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електрону пошту або іншими каналами (засобами ) зв'язку, наданими позичальником Товариству.
Приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього Договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами ( Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому. Укладання Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі правові зобов'язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі ( п.п.6.3-6.5 Кредитного договору).
Відповідно до графіку розрахунків, який є Додатком №1 до Кредитного договору №2894407 від 02.07.2021 встановлено дату платежу 01.08.2020, до сплати: кредит - 10200,00 грн., комісія за надання кредиту -1020,00 грн., проценти 3825,00 грн., а всього в сумі 15045,00 грн.
Згідно даних, які містяться у платіжному дорученні №22629815 від 02.07.2020, ТОВ «МІЛОАН» перерахував ОСОБА_2 , на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ АЛЬФА-БАНК, грошові кошти в розмірі 10200,00 грн. Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 2894407.
Для укладання вищевказаного електронного Кредитного договору сторони вчинили наступні дії в ІТС Товариства та поза нею:
02.07.2020 о 10:13 год. - введення позивальником даних по заяві;
02.07.2020 о 10:13 год. - заяву відправлено позичальником на розгляд;
02.07.2020 о 10:13 год. - автоматичні перевірки по заяві;
02.07.2020 о 10:14 год. - перевірка позичальника за даними БКІ;
02.07.2020 о 10:14 год. - скоригована оцінка позичальника;
02.07.2020 о 10:14 год. - створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) в особистому кабінеті позичальника та Позичальнику відправлено SMS повідомлення з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та для укладення договору;
02.07.2020 о 10:14 год.- позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено Товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт);
02.07.2020 о 10:15 год.- друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті Позичальника;
02.07.2020 о 10:15 год.- кредитні кошти перераховано на карту Позичальника.
Суд зазначає, що за правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, вискладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 у справі №234/8079/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний Кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, оскільки не спростовано сторонами, відповідно до Правил надання фінансових кредитів товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції чинній на час укладення Кредитного договору), кредитний договір №2894407 від 02.07.2020 укладено між сторонами саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позивачем, який прийняв пропозицію (оферту Товариства укласти електродний договіругоду, та надсилаються Товариству в електронному повідомленні). та призначені для ідентифікації підписувала цих даних).
Факт підписання Кредитного договору позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з електронного файлу (LogFile застосування коду), що відповідає пункту 6 Кредитного договору, та не заперечується позивачем.
Згідно умов Кредитного договору, невід'ємною частиною Договору є Правила надання фінансових кредитних (послуг) Товариства. Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що до підписання цього Договору ознайомився з у сьома його умовами ( у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами надання фінансових кредитних (послуг) Товариства, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.com.
Згідно з частиною 2 статті 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи-споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про електронну комерцію», права та обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів".
Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".
Згідно з частиною 1статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пукту 1 частини 2 статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.
Згідно пункту 1.3 Кредитного договору, кредит надавався строком на 30 днів. А отже, на правовідносини, що склались між сторонами вказаний Закон не поширюється.
Частина 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в редакції, що діяла станом на час укладення спірної угоди, передбачала обов'язок фінансових установ перед укладенням договору про надання фінансових послуг повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про:1) особу, яка надає фінансові послуги:а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг;б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності);в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги;г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків;ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги;д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги;2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат;3) договір про надання фінансових послуг:а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг;б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору;в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується);г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій;ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору;д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги;4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг:а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг;б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати споживачу, несе відповідальність, передбачену статею 411 цього Закону. Автоматичної недійсності укладеного між сторонами правочину, у разі порушення вказаних вимог закону, не виникає.
На споживача покладається тягар доведення нечесної підприємницької практики шляхом введення споживача в оману, якщо під час пропонування послуг споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Положеннями частин 1,3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тягар спростування презумпції правомірності правочину (або окремих його умов) покладається саме на позивача.
При цьому, відповідно до вимог частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту оспорюваного Кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позивач ОСОБА_2 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить Анкета-заява на кредит №2894407, дата створення: 02.07.2020 , сайт: miloan.com та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Прийняття позивачем кредитних коштів в сумі 10200, 00 грн, перерахованих відповідачем на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ АЛЬФА-БАНК на ім'я позивача, свідчить про укладення між сторонами договору у відповідності до положень статті 1046 ЦК України.
Судом установлено, оскільки не спростовано позивачем, на веб-сайті ТОВ «МІОЛАН» https://miloan.ua, у вільному доступі для всіх осіб, які бажають отримати кредит, в розділі «Документи» про відомості (інформацію) вказані в частинах 1,2 статі 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розміщені, зокрема, Правила та проект Кредитного договору, без обмежень у часі на ознайомлення .
Позивач перед укладенням Кредитного договору, пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, під час якої надав свої особисті дані, надав згоду на обробку персональних даних, створив особистий кабінет. Для подальшого оформлення кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та поза нею, сторони вчинили наступні дії, а саме: введення позивачем даних по заяві; заяву відправлено позивачем на розгляд відповідачу; автоматичні перевірки по заяві;перевірка позивача за даними БКІ;скоригована оцінка позивача;створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) в особистому кабінеті позивача та позивачу відправлено SMS повідомлення з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та для укладення договору;позивачем підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено відповідачу електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт);друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позивача; кредитні кошти перераховано відповідачем на картку позивача.
Суд зазначає, що без здійснення зазначених вище дій позивачем Кредитний договір не був би укладений сторонами.
Крім того, пункт 5 Кредитного договору, що не оскаржується, містить підтвердження позивача про те, що: відповідач в електронній формі повідомив його шляхом надання доступу до проекту цього Договору (індивідуальної частини), Правил та іншої інформації розміщеної на сайті https://miloan.ua/,зокрема в розділі «Документи» про відомості (інформацію) вказані в ч.1,2 статі 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; до укладення цього Договору позивач отримав від відповідача інформацію, зазначену в Законі Україні « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,зокрема в частині 2 статті 12 цього Закону та в Законі України «Про захист прав споживачів»; повідомлений про свої права згідно Закону України «Про захист прав споживачів»; інформація надана йому відповідачем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позивачем суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Таким чином, в обов'язки ТОВ «МІЛОАН» входило надати інформацію споживачу, що вимагається законом перед укладенням правочину, а факт ознайомлення з ними, їх об'єктивна оцінка та осмислення входить до зони відповідальності самого споживача і подальше укладення правочину залежить від волі останнього.
З огляду на зазначене, суд вважає посилання позивача на не ознайомлення його відповідачем перед укладенням електронного договору з інформацією щодо умов кредитування та настання ризиків, а також доводи про нечесну підприємницьку практику відповідача, є безпідставними, ґрунтуються виключно на припущеннях позивача, які не можуть бути покладені в основу доказування, та спростовуються фактичними обставинами справи, а також змістом самого Кредитного договору.
Крім того, доводи позивача в тій частині, що умови Кредитного договору є такими, що обмежують права споживача, оскільки відповідно до пункту 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливими, суд не приймає з огляду на те, що відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів, цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Як вище зазначалося судом, оскільки кредит надавався строком на 30 днів, на правовідносини, які склались між сторонами, вказаний Закон України "Про споживче кредитування" не поширюється.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з умовами Кредитного договору проценти за користування кредитом становлять 3825,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5.2 Кредитного договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом( п. 1.6 Кредитного договору).
Виходячи з оплатного характеру Кредитного договору, умови якого чітко визначали фіксовану процентну ставку, так і стандартну (базову)процентну ставку, особливості нарахування якої визначені в п.2.2.3 цього Договору,з якими позивач мав реальну можливість ознайомитись та був ознайомлений перед укладенням Кредитного договору, відсутні підстави визнання таких умов несправедливими.
Позивачем в обґрунтування своїх вимог не надано належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалося, що цей правочин був ним укладений на вкрай невигідних умовах.
Суд зазначає, що грошові зобов'язання, що виникли у позивача на підставі Кредитного договору, розраховані за єдиними типовими правилами, що передбачені для договорів, що укладаються відповідачем з іншими позичальниками. Розмір грошового зобов'язання залежить від суми позики і не залежить від будь-яких, передбачених лише для цього договору, вкрай невигідних умов.
Крім того, за умови своєчасного виконання зобов'язання позивачем у строки, що визначені цим договором, його умови не є такими, що можуть розглядатися як вкрай несправедливі для позичальника, як споживача фінансової послуги. Форма укладання договору в електронній формі, виключає можливість безпосереднього впливу позикодавця на позичальника під час укладання договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання Кредитного договору недійсним, оскільки відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», спірний Кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та вимогам ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та Правилам надання фінансових кредитів Товариства.
Що стосується посиланя відповідача стосовно того, що він не є належним відповідачем у даній справі, суд зазначає наступне.
Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).
А отже, відповідачами у справі про визнання договору неждійсним,є сторона договору.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд долучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною 1статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у справі суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.
На підтвердження переходу права грошової вимоги за спірним Кредитним договором до Товариства з обмеженю відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» відповідач надав суду:Договір відступлення права вимоги №58-МЛ від 29.12.2020, укладений в простій письмовій формі; акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 29.12.2020 до Договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020; виписку з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020.
Між тим, відповідно п.1.1 Договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020, на умовах цього Договору, кредиторипередає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстріборжників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель Заборгованості).
Судом встановлено, що додані до відзиву документи не містять доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» своїх зобов'язань за Договором відступлення прав вимоги.
Зазначене спросовує доводи відповідача про перехід до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», як до нового кредитору, прав та обов'язків за спірним Кредитним договором.
Подібні висновки зробив Верховний Су у постановах від 20.02. 2019 у справі № 910/16109/14 та від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.
На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний суд у постановах від 20.01.2022 у справі № 637/590/16-ц, від 29.09.2021 у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21),від 03.11.2021 у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546 св21) з огляду на умови такого договору.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13, 43, 49, 76-78, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 273, 352 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про захист прав споживача та визнання договору недійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: м.Харків, вул.
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «МІЛОАН», Код ЄДРПОУ:40484607, адреса: 04107, м.Київ, вул. Багговутівська,17-21.
Повний текст рішення складено 30.06.2022.
Суддя С.М. Лисиченко