Справа№ 953/3600/22
н/п 3/953/2036/22
"29" червня 2022 р. м. Харків
Київський районний суд м.Харкова у складі: головуючої судді - Лисиченко С.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки В'єтнаму, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.160 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 381769 від 05.01.2022, ОСОБА_1 05.01.2022 в м. Харкові по вул. Амурській, 1, ТЦ «Барабашово» здійснювала продаж чаю та кави в невстановленому місці, без відповідних документів.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом, який уповноважений складати протоколи, як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 160 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 20.06.2022 визначено головуючу суддю: Лисиченко С.М.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В судове засідання, призначене на 30.06.2022, ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. На адресу суду не надходило її заяв чи клопотань про відкладення розгляду по справі, із зазначенням поважних причин неявки у судове засідання. Письмових заперечень чи пояснень щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення від ОСОБА_1 до суду також не надходило.
Суд, дослідивши адміністративний матеріал, встановив наступне.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 160 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за торгівлю в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері торговельної діяльності й захисту прав споживачів.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в торгівлі з рук у невстановлених місцях.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Кодексом про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення, а також змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення. У цих процесуальних документах повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема про місце і час вчинення правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення.
З адміністративного матеріалу, що надійшов з Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області вбачається, що до суду надано лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 381769 від 05.01.2022, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 160 КУпАП, та рапорт працівника поліції. При чому, доказів, на підставі яких встановлено особу правопорушника не надано, як і не зазначено яка саме здійснювалась торгівля, і яким чином.
Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані це дані, які мають зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сам по собі протокол не є беззаперечним доказом на підставі якого встановлюється факт вчинення особою адміністративного правопорушення, а документом, в якому фіксуються обставини можливого правопорушення. Водночас, факт вчинення адміністративного правопорушення має встановлюватись судом з урахуванням інших доказів по справі, які мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності, достатності та в своїй сукупності підтверджувати вину особи поза розумним сумнівом.
Крім того, відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діянні ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.160 КУпАП, а саме, торгівлі з рук у невстановленому місці.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено: суті адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про двох понятих, однак до матеріалів справи не долучені їх пояснення.
При цьому, відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписати протокол про адміністративне правопорушення у ньому робиться запис про це.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.
Однак, ані з протоколу, ані з матеріалів справи не зрозуміло, чи ознайомлена ОСОБА_1 з протоколом, чи подавалися нею зауваження щодо складання протоколу, чи роз'яснювалися їй її права та обов'язки, чи розуміє вона суть інкримінованого їй правопорушення.
Крім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є громадянкою В'єтнаму, а з наданих матеріалів, не можливо встановити чи залучався перекладач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, чи ні.
Суд звертає увагу, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого відповідною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до вимог статей 7, 254 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах складеного протоколу, що є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 62 Конституції України, положення якої закріплює принцип невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ, зокрема, у рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії"), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Судом встановлено, що на день розгляду даної справи строки накладення адміністративного стягнення сплинули.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статті 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.
З точки зору матеріального підходу нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18
Незважаючи на те, що на час розгляду справи сплили строки накладення адміністративного стягнення за вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, разом з цим тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав адміністративний протокол, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення, а також те, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом давали підстави суду вважати про наявність вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 160 КУпАП ОСОБА_1 , як зазначено поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 381769 від 05.01.2022, суд ваажає за необхідним закрити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Згідно зі статтею 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення.
Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір по даній справі не підлягає стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 283-285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 160 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає чинність після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
СУДДЯ С.М. Лисиченко