621/1617/20 1-кп/621/44/22
01 липня 2022 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
члена колегії Зміївського районного суду Харківської області - судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 в режимі відеоконференції EasyCon,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в об'єднаних в одне кримінальних провадженнях №12020220300000343, №12020225300000175, №12020220300000944, №12021220300000019 за обвинуваченням ОСОБА_4 у кримінальних правопорушеннях, передбачених частиною 3 статті 187, частиною 1 статті 125, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вовчанську Харківської області, є громадянином України, має неповну середню освіту, не одружений, не навчається і не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше судимий: 1) вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 30.03.2018 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 3 роки, в силу статей 75, 104 Кримінального кодексу України звільнений від покарання з випробуванням на строк 1 рік; 2) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 21.06.2018 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 3 роки, в силу статей 75, 104 Кримінального кодексу України звільнений від покарання з випробуванням на строк 2 роки,
обвинувачується: - у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у житло; - в умисному легкому тілесному ушкодженні; - у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла; - шістьох епізодах таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до житла, іншого приміщення та іншого сховища.
Під час судового провадження ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 08 квітня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", з визначенням застави в розмірі 181 600 грн 00 коп. Під час судового провадження строк тримання під вартою був продовжений Зміївським районним судом Харківської області, наразі встановлений до 16.07.2022, без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . Враховуючи обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також тяжких злочинів та кримінального проступку у поєднанні з кількістю епізодів крадіжок, вказала на продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Автоматизованою системою документообігу 19.06.2020 для розгляду матеріалів кримінального провадження було визначено склад суду: головуючого - суддю ОСОБА_6 , суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .
Оскільки головуючий суддя - ОСОБА_6 , знаходиться у відпустці, тому на підставі абзацу 5 пункту 20-5 Глави ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою розглядається суддею зі складу колегії суддів ОСОБА_1 .
Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з підстав, викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 проти клопотання заперечував мотивуючи відсутністю доказів продовження ризиків, що дають підстави для тримання обвинуваченого під вартою. Повідомив, що сторона захисту не проти застосування запобіжного заходу, однак вважав достатнім застосування цілодобового домашнього арешту, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання заперечував з підстав, повідомлених захисником.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:
Абзацом 5 пункту 20-5 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності повторного продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Обвинувачення ОСОБА_4 в особливо тяжкому злочині, у кримінальному проступку, семи епізодах злочинів проти власності, вчинених протягом строку випробування, призначеного у 2018 році, у тому числі один епізод за попередньою змовою групою осіб, у поєднанні з відомостями про попередні судимості за кримінальні правопорушення проти власності, та мірою покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим, у виді позбавлення волі, вказує на наявність ризиків: вчинення ним нових кримінальних правопорушень; переховування від суду.
На час судового розгляду є підстави вважати, що існують ризики впливу на свідків та потерпілих, які не допитані.
Отже, зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів. На це рішення суду впливає факт попередньої процесуальної поведінки обвинуваченого, за якої обвинувачений ОСОБА_4 зв'язаний підозрою із умисним особливо тяжким злочином, який вчинив в період іспитового строку.
Наявність ризику вчинення нових злочинів є достатнім для продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, а також на неможливість, за наявності таких ризиків, забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, та усунення ризиків продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відомості щодо проживання ОСОБА_4 поза межами свого зареєстрованого місця проживання, а також відсутність даних щодо наявності міцних соціальних зв'язків за будь-яким фактичним місцем проживання знову свідчать про неможливість застосування запобіжного заходу - домашнього арешту.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Манчіні проти Італії", де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1(с) Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .
За таких обставин, відсутні підстави для скасування запобіжного заходу чи зміни його на менш обтяжливий запобіжний захід, та наявні підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави у цьому кримінальному провадженні не визначається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 176-178, 182, 183, 197, 199, 201, 331, 350 Кримінального процесуального кодексу України, пунктом 20-5 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання прокурора задовольнити.
2. Продовжити строк запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на строк шістдесят днів до 29 серпня 2022 року включно, без визначення застави.
3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1