Справа № 344/6384/22
Провадження № 2/344/2345/22
30 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -
30.05.2022 (згідно штампу на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про що було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 10.08.2012, визначити місце проживання дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 .
Позов мотивує тим, що 10.08.2012 між сторонами було укладено шлюб. У шлюбі народилось двоє дітей. Протягом останнього року сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з подружжя має протилежні погляди на життя сім'ю та виховання дітей.
Подружні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведуть з середини 2021 року, основна причина розпаду сім'ї, це різниця характерів, відсутність взаєморозуміння та довіри.
Вважає, що надання строку на примирення не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки спроби примирення не принесли жодних відносин.
Зазначає, що між ним та відповідачем виникли суперечки з приводу проживання та виховання неповнолітніх дітей, на час подання позову сторони дійшли згоди стосовно визначення місця проживання дітей, після розірвання шлюбу, а також участі у забезпеченні умов життя дітей таким чином, що син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 проживатимуть з батьком ОСОБА_1 .
Незважаючи на усну домовленість вважає за доцільне, щоб такий факт був врегульований судом. Зазначає, що відповідач підтримує таке рішення, оскільки не має постійної роботи, заробітку, та достатнього доходу, оскільки перебуває у декретній відпустці (а.с.1-4).
31.05.2022 справа надійшла до суду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р. (а.с.18).
Ухвалою суду від 03.06.2022 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.21).
31.05.2022 позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі просить задоволити (а.с.15-16).
31.05.2022, 17.06.2022 відповідач подала заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить задоволити (а.с.13).
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 26.05.2022 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 10 серпня 2012 року, про що складено відповідний актовий запис №1002, прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_7 , дружини - ОСОБА_7 (а.с.56).
У шлюбі в сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються СК України.
Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Крім того суд звертає увагу на те, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають наміру зберігати шлюб.
Таким чином оскільки, сторони не підтримують шлюбні відносини, їхній шлюб існує формально і його збереження суперечить інтересам позивача, то шлюб між сторонами, слід розірвати.
Щодо вимоги про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Статтею 161 СК України передбачено, що спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з вказаної статті, судом вирішується спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітніх дітей, а оскільки, як встановлено судом, спору щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 між сторонами не існувало та не існує на даний час, суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з вказаною вимогою, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
При цьому, суд звертає увагу, що можливість залишення дітей проживати з одним з батьків при розірванні шлюбу, не є тотожним вимозі про визначення місця проживання дітей, розгляд якої судом можливий лише за наявності спору. Що також відповідає правовим висновкам, що викладені Верховним Судом у постанові від 22.12.2021 у справі № 339/143/20.
Сторони не позбавлені звернутися із вимогою про визначення місця проживання дітей у разі наявності спору до суду або ж до органу опіки та піклування, що відповідатиме вимогам ст. 161 СК України.
У порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої в даному випадку сплачений судовий збір слід стягнути з відповідача в користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , зареєстрований 10 серпня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що в складено відповідний актовий запис №1002, - розірвати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. судового зборусудового збору.
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Згідно з ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Повне рішення суду складено 30 червня 2022 року.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Леся КІНДРАТИШИН