Справа № 183/3248/22
№ 1-кп/183/1032/22
01 липня 2022 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене 24.01.2020 року до ЄРДР за № 42020040010000023 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого навідника 1 самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
На підставі ст. ст. 19, 20, 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ч. 2 п. 18, ч. 3 п. 42, ч. 4 п. 81 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадянин України ОСОБА_3 30.08.2018 року добровільно уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, строком на три роки.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби зокрема вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2018 року № 256 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого навідника 1 самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Старший солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Законом України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20.01.2015 року в Україні до теперішнього часу діє особливий період.
У відповідності до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 4 березня 2015 року - № 39 зазначено, що до ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч. 4, яка передбачає відповідальність, за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 5 березня 2015 року. Таким чином, старший солдат ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину в умовах особливого періоду.
Зокрема, 04 грудня 2019 року старший солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
28 червня 2022 року, старший солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, розташованої за адресою: вул. Феодосійська, 2, м. Дніпро.
Таким чином, 04 грудня 2019 року, старший солдат ОСОБА_3 умисно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та незаконно перебував за її межами до 28 червня 2022 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному розкаявся.
В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме:
- витяг з кримінального провадження, внесеного 24.01.2020 року до ЄРДР за № 42020040010000023
(а.п. 18);
- копія акту службового розслідування, відповідно до якого в ході проведення службового розслідування встановлено факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_3 від 17.12.2019 року та відсутність його на службі без поважних причин тривалістю більше десяти діб
(а.п. 22-25);
- документи щодо проходження ОСОБА_3 військової служби
(а.п. 20-21);
- копія контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України із ОСОБА_3
(а.п. 26);
- з'явлення з зізнанням ОСОБА_3 , в якому останній зазначив, що самовільно залишив військову частину для проходження курсу лікування
(а.п. 27).
Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем (крім строкової служби).
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив. Обставинами, які пом'якшують покарання, визначених ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з'явлення з зізнанням.
Також суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, військовослужбовець.
Санкція ч. 4 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, а також обраної позиції обвинуваченим ОСОБА_3 , суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією зазначеної статті, буде занадто суворим, а призначення мінімального покарання належним чином сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що з причин, визначених раніше, обвинуваченому ОСОБА_3 можливо застосувати ст. 75 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на 1 рік.
На підставі п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1