справа № 179/542/22
провадження № 3/179/326/22
01 липня 2022 року смт. Магдалинівка
Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділення поліції № 1 Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
за статтею 173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 724783 від 06.06.2022 року вбачається, що 06 червня 2022 року, близько 21-00 години в АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство відносно громадянки ОСОБА_2 , що мешкає разом з ним, яке виразилось у висловлюванні нецензурною лайкою, вигнанням з будинку та погрозами фізичною розправою.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладання розгляду справи суду не надав, причини неявки не повідомив.
За правилами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення справи.
Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ст. 173-2 КУпАП.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про час та місце розгляду справи повідомлений, не вживав заходів для явки до суду, поважних причин неявки не повідомив, вважаю можливим розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, об'єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв'язок між ними.
Відповідно до п.3 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи зі змісту ст.7, 245,279,280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
Відповідно до вимог ст.ст. 251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 724783 від 06.06.2022 року вбачається, що 06 червня 2022 року, близько 21-00 години в АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство відносно громадянки ОСОБА_2 , що мешкає разом з ним, яке виразилось у висловлюванні нецензурною лайкою, вигнанням з будинку та погрозами фізичною розправою. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких остання зазначає, що 06.06.2022 року близько 21-00 годин додому прийшов її чоловік, ОСОБА_1 , а також з ним був його брат і друзі, почав її ображати, принижувати її гідність, кидав по неї мобільний телефон, після чого вигнав з будинку та вона попросила сусідів, щоб викликали поліцію.
При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд зважає на те, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Більше того, наслідків діяння ОСОБА_1 у виді можливості завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення, а лише мається констатація абстрактного факту вчинення психологічного насильства. Втім, встановлення та зазначення таких даних є прямим обов'язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч.1 ст. 256 КУпАП, так як правова норма ст. 173-2 КУпАП є бланкетною. Такий формальний та спрощений підхід при складенні протоколу є абсолютно неприпустимим, а обвинувачення слід визнавати неконкретним, таким, що порушує право особи на захист.
Крім того, саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному або фізичному здоров'ю ОСОБА_2 не відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, зміст їх не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, доводи про вчинення домашнього насильства ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному та фізичному здоров'ю особи.
Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, Суд зазначив, що у випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а саме - із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7, 9, п.1 ст. 247, ст. 280, 282-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя О.Ю. Кравченко