30 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1168/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022
у справі
за позовом виконувача обов'язків заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша транспортна група»
про стягнення 20 275,16 грн.
У квітні 2021 року виконувач обов'язків заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (далі прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша транспортна група» (далі ТОВ «Перша транспортна група»),в якому просив суд стягнути з останнього на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 20275,16 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі № 916/1168/21 позов прокурора задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Перша транспортна група" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 20275,16 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі № 916/1168/21 у задоволенні позову відмовлено.
До Верховного Суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла касаційна скарга у якій зазначено прохання скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі № 916/1168/21.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1168/21 визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури є судові рішення, якими розглянуто позов про стягнення 20 275,16 грн.
Позов у справі № 916/1168/21 до суду першої інстанції подано у 2021 році.
Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 2 270,00 грн.
Вказані обставини свідчать про те, що справа № 916/1168/21 є малозначною, відповідно положень частини п'ять статті 12 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Оцінивши доводи скаржника щодо застосування норм права, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1168/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури поданою на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 по справі № 916/1168/21.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури поданою на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 у справі № 916/1168/21.
2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
Н. Г. Ткаченко