вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" червня 2022 р. м. Київ Справа № 910/12497/21
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши справу
за позовом Державного підприємства “Львівський радіоремонтний завод”, м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техімпекс”, Київська область, м. Бровари
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1) Державне підприємство “УКРОБОРОНПРОМ”, м. Київ
2) Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт”, м. Київ
про стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача - П.П.Поліщук
від відповідача - Є.О.Назаренко
від третьої особи 1 - Т.І.Божков
від третьої особи 2 - А.В.Волинський
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод» №714 від 28.07.2021 (вх.№2955/21 від 11.10.2021) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №21/2018-1 від 21.02.2018 у сумі 3741017,53 грн.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12497/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.11.2021 року.
До суду від позивача надійшли письмові обґрунтування №928 від 21.10.2021 року (вх. №24777/21 від 26.10.2021) щодо залучення до участі у справі третьої особи - Державного концерну «Укроборонпром».
У судовому засіданні 09.11.2021 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання та про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 09.11.2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Укроборонпром» та відкладено підготовче засідання на 14.12.2021 року.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №1374/11-21 від 25.11.2021 року (вх. №27292/21 від 26.11.2021), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
До суду від третьої особи надійшли письмові пояснення №UOP2.2-10187 від 23.11.2021 року (вх. №27341/21 від 26.11.2021) на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2021 року.
До суду від відповідача надійшло клопотання №1412/12-21 від 03.12.2021 року (вх. №27882/21 від 04.12.2021) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт».
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №1025 від 30.11.2021 (вх. №28064/32 від 06.12.2021).
До суду від третьої особи надійшли письмові пояснення №UOP2.2-10603 від 07.12.2021 (вх. №28557/21 від 10.12.2021) щодо відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні 14.12.2021 року представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.
Ухвалою суду від 14.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/12497/21, відкладено розгляд справи на 01.02.2022 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт».
До суду від відповідача надійшло клопотання №01/01-22 від 04.01.2022 року (вх. №122/22 від 05.01.2022) про долучення доказів.
До суду від третьої особи 2 надійшли пояснення б/н від 31.01.2022 року (вх. №2192/22 від 01.02.2022) по суті справи.
Відповідачем у судовому засіданні 01.02.2022 року подано клопотання №92/02-22 від 01.02.2022 року (вх. №2205/22 від 01.02.2022) та клопотання №93/02-22 від 01.02.2022 року (вх. №2275/22 від 01.02.2022) про долучення доказів.
Учасники справи у судовому засіданні 01.02.2022 року проти клопотання відповідача про залучення додаткових доказів заперечували.
Ухвалою суду від 01.02.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 01.03.2022 року.
Керуючись ст. 3 Конституції України, рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022 року, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, розпорядження Київської обласної військової адміністрації, прийняті відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 року зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.
Враховуючи вищезазначене, судове засідання з розгляду справи №910/12497/21, призначене на 01.03.2022 року не відбулося.
Ухвалою суду від 02.05.2022 року повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 01.03.2022 року, не відбулося та призначено розгляд справи по суті на 14.06.2022 року.
До суду від відповідача надійшла заява №459/06-22 від 09.06.2022 року (вх. №6469/22 від 09.06.2022) про відкладення розгляду справи до закінчення дії воєнного стану в Україні.
Представники позивача та третіх осіб у судовому засіданні 14.06.2022 року позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.
Також, представник позивача у судовому засіданні 14.06.2022 року заявив про намір подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2022 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 14.06.2022 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Державним підприємством «Львівський радіоремонтний завод» (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (за договором - замовник) 21.02.2018 року укладено Договір оренди №21/2018-1 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботу з переробки давальницької сировини Додаток №3, у готову продукцію (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію, визначену у п. 1.2 даного Договору, і оплатити проведену роботу. Найменування, номенклатура, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються специфікацією товару (надалі іменується «Специфікація №1»), що є Додатком №1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, результатом виконаних робіт за цим договором є: Антенний пост УНВ-М1 (згідно формуляру), децимальний номер ПК2.000.007, Кабіна УНК-М1 (згідно формуляру) децимальний номер БЕ2.000.017. Пускова установка 5П73 (згідно формуляру) децимальній номер Сб - 00, Надання послуг з технічної підтримки при експлуатації техніки.
Згідно п. 2.4 Договору, вартість виконаних робіт складає: 11792326,80 грн. в тому числі ПДВ - 1965387,80 грн. Ціна Договору складає: 1179326,80 грн. в тому числі ПДВ - 1965387,80 грн.
Пунктом 2.5 Договору визначено, що оплата за Договором буде здійснюватися замовником в національній валюті України на реквізити, зазначені в п.14.1. цього Договору, наступним чином: аванс, що складає 8700000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, буде перераховано замовником на рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після набрання чинності цим Договором; решта оплати, що складає 3092326,80 грн., в тому числі ПДВ 20%, буде перераховано замовником на рахунок виконавця, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання Акту прийому-передачі товару (Додаток №4).
Переробка давальницької сировини виконавцем у готову продукцію має бути здійснена до 25.12.2019 року. Виконавець здійснює передачу товару замовнику в місці здійснення поставки товару з оформленням Акту прийому-передачі товару, що підписується обома сторонами в двох примірниках (зразок наведено у Додатку №4 до даного Договору). Датою поставки товару виконавцем замовнику вважається дата підписання замовником Акту прийому-передачі товару (Додатку №4) (п.п. 3.2, 3.4, 3.6 Договору).
У п. 11.2 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Термін дії Договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як зазначено позивачем, відповідачем на виконання пп. 2.5.1 п. 2.5 Договору сплачено аванс у сумі 8700000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.10.2018 року. Решту суми - 3092326,80 грн. замовник зобов'язувався сплатити протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання Акту прийому-передачі товару.
У відповідності до п. 3.4 Договору, сторонами 24.12.2019 року підписано Акт прийому-передачі товару та Акт технічного приймання товару. З боку відповідача зазначені акти підписано без зауважень.
Однак, відповідачем, в порушення умов п. 2.5 Договору не здійснено оплату поставленого товару у сумі 3092326,80 грн.
Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію вх. №541 від 18.05.2020 року з вимогою в строк до 10.06.2020 року сплатити заборгованість за поставлений товар за Договором у сумі 3092326,80 грн., а також, нараховані штрафні санкції.
Згідно відповіді на претензію від 10.06.2020 року №729/06-20 відповідач повідомив позивача, що ТОВ «НВК Техімпекс» з ДК «Укрспецекспорт» укладено Договір комісії №USE-20/4-237-Д/К-17 на експорт виробів (далі - Договір комісії). Однак, ДК «Укрспецекспорт» за зазначеним договором було прийнято для передачі кінцевому покупцю за зовнішньоекономічним контрактом лише частину виробів, передбачену для реалізації за Договором комісії. Решта виробів знаходяться на зберіганні у ДП «Львівський радіоремонтний завод» згідно Договору зберігання №44/08-18 від 27.08.2018 року. У зв'язку із викладеним, відповідач зазначає, що решту оплати за вироби зможе здійснити після їх прийняття ДК «Укрспецекспорт».
Позивачем на адресу відповідача повторно надіслано претензію №180 від 22.02.2021 року, №256 від 17.03.2021 року, №496 від 17.05.2021 року з вимогою погасити заборгованість у сумі 3092326,80 грн., а також, штрафні санкції.
Відповідач у відповідь на претензію позивача №256 від 17.03.2021 року та №496 від 17.05.2021 року листом №372/03-21 від 23.03.2021 року та №687/05-21 від 27.05.2021 року повідомив, що триває завершальний процес експортної реалізації виробів, які виготовлено за умовами Договору, однак, товар повністю не реалізовано, а розрахунки за такий товар не проведено. Враховуючи зазначене, а також, тяжке фінансове становище через пандемію хвороби COVID-19, відповідач просить надати додатковий час до 30.092021 року для надання можливості повного розрахунку за Договором.
Позивачем листом №570 від 04.06.2021 року повідомлено відповідача про відмову у наданні часу для погашення заборгованості за Договором та визначено остаточний строк для погашення заборгованості у сумі 3092326,80 грн. до 30.06.2021 року.
Однак, відповідачем зазначені претензії залишено без виконання, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за Договором складає 3092326,80 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, ТОВ «НВК «Техімпекс» не є особою, яка повинна відповідати за пред'явленим позовом, враховуючи наступне. 30.11.2017 р. між ТОВ «НВК «Техімпекс» та ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» укладено Договір комісії №USЕ-20.4-237-Д/К-17 від 30.11.2017 року (далі - Договір комісії). З метою виконання зазначеного Договору комісії, 21.02.2018 року між ТОВ «НВК Техімпекс» та ДП «Львівський радіоремонтний завод» укладено Договір на виконання робіт з переробки давальницької сировини №21/2018-1 від 21.02.2018 року. Зі слів відповідача, метою укладення Договору №21/2018-1 з переробки давальницької сировини від 21.02.2018 року було виконання Договору комісії (реалізація продукції). Платником за Договором №21/2018-1 з переробки давальницької сировини від 21.02.2018 року виступає ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ», що підтверджується Додатковою угодою №4 до Договору комісії. Кошти у сумі 8700000,00 грн. сплачено на користь позивача саме ДК «Укрспецекспорт», що підтверджується випискою банку. Тому, решту оплати у сумі 3092326,80 грн. повинен здійснити ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ».
Також, відповідач зазначає, що Договір комісії та Договір №21/2018-1 на виконання робіт з переробки давальницької сировини від 21.02.2018 р. пов'язані між собою, що додатково підтверджується тим, що за умовами обох Договорів перед поставкою виробів повинна бути проведена попередня інспекція виробів (технічне приймання). Відповідач здійснив передачу виробів ДК «Укрспецекспорт» за Договором комісії про що було складено Акт приймання-передачі від 24.12.2019 р. однак, ДК «Укрспецекспорт» за Договором Комісії прийнято лише частину виробів, передбачену для реалізації за Договором комісії, що підтверджується Актом приймання-передачі від 24.12.2019 року, решту виробів, залишено на зберіганні позивача. На думку відповідача, ДК «Укрспецекспорт» не виконало свої зобов'язання за Договором комісії, що призвело до утворення заборгованості за Договором №1/2018-1 з переробки давальницької сировини від 21.02.2018 року.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 193 ГК України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У Цивільному кодексі України договори давальницької переробки окремо не виділяють, останні регламентовані загальними положеннями глави 61 «Підряд». Такі договори є договорами підряду з виконанням роботи з матеріалу замовника (ст. 840 ЦК України). Виконавець (переробник) за договором переробки давальницької сировини виконує саме роботи (а не надає послуги).
Стаття 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору 24.12.2019 року між сторонами підписано Акт прийому-передачі товару за Договором, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв товар на загальну суму 11792326,80 грн.
В Акті прийому-передачі товару від 24.12.2019 року сторони погодили, що даний Акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами за товар та одержання виконавцем оплати за товар на загальну суму 11792326,80 грн.
Пунктом 2.5 Договору визначено, що оплата за Договором буде здійснюватися замовником в національній валюті України на реквізити, зазначені в п.14.1. цього Договору, наступним чином: аванс, що складає 8700000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, буде перераховано замовником на рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після набрання чинності цим Договором; решта оплати, що складає 3092326,80 грн., в тому числі ПДВ 20%, буде перераховано замовником на рахунок виконавця, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання Акту прийому-передачі товару.
Відповідачем, на виконання пп. 2.5.1 п. 2.5 Договору сплачено аванс у сумі 8700000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.10.2018 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, відповідачем в порушення умов пп. 2.5.2 п. 2.5 Договору, не здійснено на користь позивача оплату у сумі 3092326,80 грн.
Посилання відповідача стосовно того, що він є неналежним відповідачем у даній справі не приймаються судом до уваги, оскільки, частинами 3, 4 ст. 45 ГПК України визначено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Так, замовником за Договором є саме ТОВ «НВК «Техімпекс», на якого згідно п. 2.5 Договору покладено обов'язок оплатити вартість виконаних робіт.
У постанові Верховного Суду від 12.10.2021 року у справі №910/8823/19 зазначено, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Таким чином, відповідач - ТОВ «НВК «Техімпекс» взяв на себе зобов'язання відповідно до пп. 2.5.2 п. 2.5 Договору по перерахуванню на рахунок позивача грошових коштів у сумі 3092326,80 грн., в тому числі ПДВ, а тому, він є належним відповідачем у даній справі.
Стосовно посилань відповідача щодо взаємопов'язаності Договору №21/2018-1 від 21.02.2018 на виконання робіт з переробки давальницької сировини та Договору комісії №USЕ-20.4-237-Д/К-17 від 30.11.2017 року та стосовно того, що платником за Договором №21/2018-1 від 21.02.2018 року виступає ДК «Укспецекспорт», що підтверджується п.п 4, 6 Додаткової угоди №4 від 18.10.2018 року до Договору комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Аналізуючи умови Договору №21/2018-1 від 21.02.2018 на виконання робіт з переробки давальницької сировини, судом встановлено, що умови вказаного Договору не містять умов про відкладальну обставину щодо настання (виникнення) грошового зобов'язання відповідача з оплати вартості виконаних робіт. У Договорі відсутні будь-які умови, які б пов'язували настання обов'язку відповідача здійснити оплату за виконані за його дорученням роботи за Договором з обставинами виконання Договору комісії.
Таким чином, факт пов'язаності Договору №21/2018-1 від 21.02.2018 на виконання робіт з переробки давальницької сировини та Договору комісії не має значення для розгляду даної справи та не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за Договором. Суд також зазначає, що Договір комісії укладено 30.11.2017 року, в той час як Договір №21/2018-1 від 21.02.2018 на виконання робіт з переробки давальницької сировини, який є предметом розгляду у даній справі, укладено 21.02.2018 року.
Як зазначено вище, пунктом 2.5 Договору визначено, що оплата за Договором буде здійснюватися відповідачем (замовником) наступним чином: - аванс в розмірі 8700000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 20%, перераховуються відповідачем (замовником) на рахунок позивача (виконавця) протягом 5 (п'яти) банківських днів після набрання чинності спірним Договором (пп. 2.5.1 п. 2.5 спірного Договору), решта оплати, що складає 3092326,80 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % перераховуються замовником на рахунок виконавця протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання Акту приймання-передачі товару (пп. 2.5.2 п. 2.5 спірного Договору).
Згідно п.п. 3, 4 Додаткової угоди №4 від 18.10.2018 року до Договору комісії, з метою своєчасної передачі продукції на комісію за Договором комісії та можливості позивача ДП «Львівський радіоремонтний завод» якісно та в строки виконувати наступні етапи робіт, відповідач (комітент) доручає третій особі (комісіонеру) виступити платником за Договором №21/2018-1 від 21.02.2018 року в частині перерахування на користь ДП «Львівський радіоремонтний завод» коштів в сумі 8700000,00 грн. Комітент (ТОВ «НВК «Техімпекс») доручає комісіонеру (ДК «Укрспецекспорт») протягом 5 банківських днів після отримання грошових коштів від покупця відповідно до п. 5.7.1 Договору комісії та за умови надання Акту виконаних робіт відповідно до п. 3 цієї Додаткової угоди, здійснити перерахування грошових коштів в сумі 8700000,00 грн. на рахунок ДП «Львівський радіоремонтний завод».
Згідно п. 6 Додаткової угоди №4 від 18.10.2018 року до Договору комісії, протягом 10 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди відповідач (комітент) зобов'язаний внести зміни в умови оплати за Договором №21/2018-1 від 21.02.2018, де платником виступає (комісіонер).
Відповідно до ст. 1018 ЦК України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Таким чином, зі змісту пунктів 3, 4 та 6 Додаткової угоди №4 від 18.10.2018 року до Договору комісії та норм ЦК України вбачається, що відповідач (комітент) доручив третій особі - ДК «Укрспецекспорт» (комісіонеру) здійснити перерахування коштів, що належать відповідачу (комітенту) на праві власності, на рахунок позивача лише в сумі 8700000,00 грн.
Обов'язку третьої особи (комісіонера) - ДК «Укрспецекспорт» щодо здійснення платежів на користь позивача у сумі 3092326,80 грн., умовами Договору комісії та додаткових угод до нього не передбачено.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно пп. 2.5.1 п. 2.5 Договору, на рахунок позивача сплачено аванс у сумі 8700000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з банку від 19.10.2018 року, де в графі «призначення платежу» вказано: «оплата за виконання робіт згідно договору №21/2018-1 від 21.02.2018, за дорученням ТОВ «НВК Техімпекс.без ПДВ. Не є замовниками», в графі кореспондент вказано: «ДК «Укрспецекспорт».
24.12.2019 року між сторонами підписано Акт прийому-передачі товару за Договором, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв товар на загальну суму 11792326,80 грн., в якому сторони погодили, що даний Акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами за товар та одержання виконавцем оплати за товар на загальну суму 11792326,80 грн.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, на підтвердження належного виконання зобов'язань за Договором зі сплати 3092326,80 грн. за виконані роботи.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3092326,80 грн. є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім стягнення основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 154616,34 грн. пені згідно п. 7.3 Договору, нарахованої на заборгованість відповідача за період з 21.01.2020 по 21.07.2020, а також, 140312,30 грн. 3% річних та 353762,09 грн. інфляційних втрат за період з 21.01.2020 по 26.07.2021 згідно виконаного ним розрахунку.
Згідно п. 7.3 Договору, за прострочення платежів, передбачених у п. 2.5 цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного платежу за кожний день прострочення, але не більше 5% від суми відповідного платежу.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним. Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 154616,34 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 140312,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 353762,09 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені факти та вимоги правових норм, за наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, у зв'язку із доведеністю в сукупності наданих прокурором доказів та встановлених судом фактичних обставин порушення відповідачем вимог земельного та водного законодавства та, як наслідок, порушення інтересів держави.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14, код ЄДРПОУ 32499006) на користь Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 11, код ЄДРПОУ 07676441) 3092326 (три мільйони дев'яносто дві тисячі триста двадцять шість) грн. 80 коп. основного боргу, 154616 (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 34 коп. штрафу, 353762 (триста п'ятдесят три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 140312 (сто сорок тисяч триста дванадцять) грн. 30 коп. 3% річних та 56115 (п'ятдесят шість тисяч сто п'ятнадцять) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 01.07.2022 року.
Суддя Д.Г. Заєць