ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2022Справа № 910/9934/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ "НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ ІМЕНІ М.М.АМОСОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ"
до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ "УКРІНТЕРЕНЕРГО"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 125 067,95 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ ІМЕНІ М.М.АМОСОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 125 067,95 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла заява про залучення до справи відповідача - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО".
10.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 вирішено здійснювати розгляд справи №910/9934/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.10.2021.
20.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 03.11.2021. Явку представників учасників справи визнано обов'язковою.
Підготовче засідання, призначене на 03.11.2021 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 призначено підготовче засідання на 24.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та відкладено підготовче засідання на 22.12.2021.
01.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 02.02.2022.
У підготовчому засіданні 02.02.2022 представник позивача надав пояснення, а також не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання 02.02.2022 не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 23.03.2022.
Судове засідання, призначене на 23.03.2022 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 розгляд справи призначено на 23.06.2022.
Представники учасників справи у судове засідання 23.06.2022 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направленням на адресу місцезнаходження копії ухвали суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
Між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 5.1. Договору Споживач розраховується за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються згідно методики (порядку), затвердженої Регулятором.
Спосіб визначення ціни (тарифу) зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п.5.2. Договору).
Відповідно до п.5.8. Договору розрахунковим періодом ж календарний місяць.
За умовами Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, яка є додатком № 1 до Договору, споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії.
Згідно з п. 4.2. Комерційної пропозиції остаточний розрахунок здійснюється споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Так, матеріалами справи підтверджується, що згідно з актом 009200 купівлі-продажу електричної енергії до Договору від 29.03.2021 постачальником було попередньо визначено за березень 2021 року обсяг електроенергії - 189 043 кВт*год вартістю 618 268,15 грн. з ПДВ.
Відповідач не заперечує той факт, що згідно з платіжним дорученням № 450 від 30.03.2021 споживачем було сплачено на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 618 268,15 грн. з ПДВ
Натомість, актом 012339 від 31.03.2021 постачальником було визначено фактичний обсяг спожитої електроенергії у розмір 134 341 кВт*год вартістю 493 200 грн.
Таким чином, у підсумку позивач надмірно сплатив грошові кошти на рахунок відповідача у розмірі 125 067,95 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією №04-34/1464 від 11.05.2021, в якій просив повернути надлишково перераховані кошти у сумі 125 067,95 грн., однак відповідач грошові кошти не повернув, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15 міститься такий висновок: характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним .
Крім того, суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (статті 1213 Цивільного кодексу України ), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (стаття 1214 Цивільного кодексу України ).
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України , які дають право витребувати в набувача це майно.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19).
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що сума надмірно сплачених позивачем грошових коштів, які були перераховані на рахунок відповідача, склала 125 067,95 грн.
Відповідно до п. 4.5. Комерційної пропозиції у разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.
У свою чергу, судом приймаються доводи позивача про те, що саме 31.03.2021 було останнім днем постачання електричної енергії за Договором, а отже надлишок отриманих коштів не має правових підстав бути зарахований в рахунок оплати за наступні розрахункові періоди, зважаючи на фактичну відсутність таких періодів. Таким чином, подальше збереження відповідачем суми надлишково сплачених споживачем коштів є безпідставним, з огляду на відсутність правовідносин між сторонами, що продовжували б регулювалися умовами спірного Договору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми надлишково сплачених коштів у розмірі 125 067,95 грн. є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 125 067,95 грн. основного боргу.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (Україна, 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) на користь ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ "НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ ІМЕНІ М.М.АМОСОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" (Україна, 03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ АМОСОВА, будинок 6, ідентифікаційний код 05493562) грошові кошти у розмірі 125 067,95 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2022.
Суддя І.В. Приходько