майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"29" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/241/22
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Адлєр"
до Фермерського господарства "Агро-Союз"
про стягнення 70495 грн.25 коп.
Процесуальні дії по справі.
Приватне підприємство "Адлєр" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Агро-Союз" 70495,25 грн.: 20966,93 грн. пені, 38600,16 грн. 30% річних, 10928,16 грн. інфляційних, нарахованих за невиконання умов договору поставки товару №163/АДЛ від 29.03.2018р.
Ухвалою суду від 25.04.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
13.05.2022р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.40-48).
Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із неналежним виконанням ФГ "Агро-Союз" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки товару №163/АДЛ від 29 березня 2018 року, ПП "Адлєр" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою про стягнення суми заборгованості та інших нарахувань (штраф, пеня, 30%- річних та інфляційних втрат) за період із 16 листопада 2018 року по 07 червня 2021 року.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2021 року по справі №906/658/21, частково задоволено позов та стягнуто із ФГ "Агро-Союз" на користь ПП "Адлєр" суму коштів у загальному розмірі 532681,30 грн., в тому числі й 250095,44 грн. основної заборгованості згідно договору поставки товару №163/АДЛ від 29 березня 2018 року.
Позивач вказує, що грошове зобов'язання згідно договору поставки товару №163/АДЛ від 29 березня 2018 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2021 року по справі №906/658/21, в частині сплати суми основного заборгованості у розмірі 205095,44 грн., було виконане відповідачем 13 грудня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №1049.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання, за період з 08.06.2021р. по 12.12.2021р. позивач нарахував до стягнення з відповідача 20966,93 грн. пені, 38600,16 грн. 30% річних, 10928,16 грн. інфляційних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що ФГ "Агро-Союз" являється суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур і несприятливі погодні умови 2020 року, посприяли низькій врожайності усіх зернових культур, що і вплинуло на платоспроможність відповідача як у 2020 так і у 2021 роках.
На сьогоднішній день, загарбницькі та злочинні військові дії РФ, фактично унеможливлюють залучення кредитних коштів у посівні роботи 2022 року.
Звернув увагу, що рішенням господарського суду Житомирської області від 22.09.2021 р. у справі № 906/658/21, судом було зменшено штрафні санкцій до 10%, підставою такого зменшення є очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Просить зменшити суму нарахованих 30% річних із суми 38 600,16 грн. до суми 1% - 386,00 грн. та зменшити суму нарахованої пені із суми 20963,93 грн. до суми 1% - 209,63 грн.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.09.2021р. у справі №906/658/21 позовні вимоги Приватного підприємства "Адлєр" до Фермерського господарства "Агро-Союз" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 532681,30 грн., з яких: 250095,44 грн. основного боргу; 204904,99 грн. 30% річних; 42588,76 грн. інфляційних нарахувань; 5001,91 грн. штрафу; 19022,08 грн. пені та 11068,12 грн. судового збору.
При розгляді справи № 906/658/21 господарський суд Житомирської області встановив наступні обставини.
29 березня 2018 року між Приватним підприємством "Адлєр" (постачальник) та Фермерським господарством "Агро-Союз" (покупець) було укладено договір поставки товару №163/АДЛ, згідно умов п.1.1 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння (далі - товар).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1850095,44 грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши постачальнику 1600000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх обов'язків за договором у ФГ "Агро-Союз" перед ПП "Адлєр" виникла заборгованість в сумі 250095,44 грн. боргу.
13 грудня 2021 року згідно платіжного доручення №1049 відповідач сплатив позивачу кошти в загальній сумі 532681,30 грн, що відповідає сумі, яка стягнута рішенням суду у справі № 906/658/21 від 22.09.2021, а саме: 250095,44 грн. основного боргу; 204904,99 грн. 30% річних; 42588,76 грн. інфляційних нарахувань; 5001,91 грн. штрафу; 19022,08 грн. пені та 11068,12 грн. судового збору..
У зв'язку з тим, що відповідач заборгованість за договором поставки товару №163/АДЛ від 29.03.2018р. в сумі 250095,44 грн. погасив лише 13.12.2021, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 20966,93 грн. пені та 38600,16 грн. 30% річних, нарахованих за період 08.06.2021 по 12.12.2021 та 10928,16 грн. інфляційних, які нараховані за період з травня по листопад 2021.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Наведена правова норма кореспондується зі ст.174 ГК України, якою визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Отже, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.09.2022 у справі №906/658/21 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 250095,44 грн.
Вказана заборгованість сплачена відповідачем 13.12.2021р. згідно платіжного доручення №1049 (а.с.27).
Предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення з відповідача інфляційних втрат та 30% річних за неналежні виконання відповідачем грошового зобов'язання за період, що не охоплений рішенням суду у справі №906/658/21.
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Таким чином, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.
Враховуючи викладені обставини, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 30% річних та інфляційних нарахувань.
Відповідно до п. 8.6 договору №163/АДЛ від 29.03.2018р. сторони згідно п.2. ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Згідно розрахунку (а.с.5) позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 10928,16 грн. (за період з травень-грудень 2021 року) та 38600,16 грн. 30% річних (за період з 08.06.2021р. по 12.12.2021р.).
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив правильність нарахування інфляційних втрат в заявленій сумі, тому стягненню на користь позивача підлягає сума 10928,16 грн.
Здійснивши розрахунок 30% річних, суд встановив, що сума річних становить 38644,88 грн. і є більшою від заявленої, тому враховуючи право позивача на заявлення меншої суми, стягненню з відповідача підлягає сума 30% річних в розмірі 38600,16 грн.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору №163/АДЛ від 29.03.2018р. передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача 20966,93 грн. пені за період з 08.06.2021р. по 12.12.2021р. (розрахунок на а.с.5).
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розрахунок є вірним, а вимога позивача про стягнення 20966,93 грн. пені правомірною.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити суму нарахованих 30% річних із суми 38600,16 грн. до суми 1% - 386,00 грн. та зменшити суму нарахованої пені із суми 20963,93 грн. до суми 1% - 209,63 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.
Слід вказати, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Суд враховує, що сума основного боргу, а також нараховані на неї штрафні санкції, річні та інфляційні, стягнуті за рішенням суду від 22.09.2021р. у справі №906/658/21, відповідачем сплачені 13.12.2021р. в повному обсязі.
Окрім того, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним критеріям, зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10% від правомірно заявленої суми, а саме до суми 2096,69 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 30% річних, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду в своїй ухвалі від 18.05.2021, повертаючи справу №904/3177/20 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду вказала на те, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення відсотків річних, суд враховує, що заборгованість за договором №163/АДЛ від 29.03.2018р. погашена відповідачем самостійно 13.12.2021р.
Сторони встановили у договорі процентну ставку річних на рівні 30% та збільшили період нарахування пені та строк позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій (п.8.3 договору), тобто суттєво збільшили встановлену законодавством відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Окрім того, позивач звернувся з даним позовом до суду майже через 5 місяців після остаточного погашення відповідачем заборгованості за договором, що може свідчити про можливе зловживання позивачем своїм правом на стягнення сум річних, інфляційних і пені та на явну невідповідність принципу справедливості.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості та пропорційності, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд дійшов висновку про зменшення суми річних до 10% від заявленої до стягнення суми, що складає 3860,02 грн.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 16884,87 грн., з яких: 10928,16 грн. інфляційних, 3860,02 грн. 30% річних, 2096,69 грн. пені.
В стягненні 34740,14 грн. 30% річних та 18870,22 грн. пені суд відмовляє у зв'язку із зменшенням заявлених до стягнення сум.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10928,16 грн. інфляційних, 38600,16 грн. 30% річних та 20966,91 грн. пені, нарахованих за невиконання умов договору поставки товару №163/АДЛ від 29.03.2018р., судовий збір в сумі 2481,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Союз" (13642, Житомирська обл., Ружинський р-н, село Білилівка, вул.Леніна, будинок 19 А, код ЄДРПОУ 36928650)
на користь Приватного підприємства "Адлєр" (03860, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 150 А, код ЄДРПОУ 35954742):
- 10928,16 грн. - інфляційних;
- 3860,02 грн. - 30% річних;
- 2096,69 грн. - пені;
- 2481,00 грн. - витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек..з повід)
3 - відповідачу (рек. з повід)