вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
01.07.2022м. ДніпроСправа № 904/1473/22
за позовом Фізичної особи-підприємця Гудова Олександра Миколайовича, м.Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Парахіної Олени Анатоліївни, м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 203 364,63 грн.
Суддя Колісник І.І.
Без участі представників сторін.
Фізична особа-підприємець Гудов Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Парахіної Олени Анатоліївни заборгованості в сумі 203364,63 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідачку.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачкою зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого їй товару за видатковою накладною № 1 від 01.12.2021 згідно з договором купівлі-продажу від 01.12.2021.
Ухвалою суд від 14.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачці для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
21.06.2022 від Фізичної особи-підприємця Гудова Олександра Миколайовича до суду надійшла заява про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 22.06.2022 повернуто заявникові.
30.06.2022 Фізична особа-підприємець Гудов Олександр Миколайович вдруге звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Парахіній Олені Анатоліївні.
В обгрунтування заяви позивач зазначає про те, що у нього є підстави вважати, що виконання рішення суду може бути істотно ускладнено у зв'язку з тим, що відповідачка намагається провести державну реєстрацію припинення своєї підприємницької діяльності з метою ухилення від виконання рішення суду.
Правовою підставою поданої заяви позивач указує статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
Cуд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, у першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
З огляду на викладене, оцінюючи доводи позивача, наведені в обгрунтування заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу заявника, що вони не підтверджені ним належними й допустимими доказами.
Крім того, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати.
Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду України у його постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144 цс 18) (п. 38).
За змістом статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя на засадах верховенства права. Одними з його елементів є законність, заборона свавільності, недискримінація та рівність перед законом.
Тому, правові підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову відсутні.
Утім заявник не позбавлений права повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Фізичній особі-підприємцю Гудову Олександру Миколайовичу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 01.07.2022 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Колісник