20.06.2022 року м.Дніпро Справа № 904/6939/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чередко А.Є., Кузнецова В.О.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 (суддя Золотарьова Я.С.)
у справі №904/6939/21
за позовом ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1
про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3" та просив суд: - визнати недійсним та скасувати рішення установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , щодо створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " АДРЕСА_1 ", що оформлене протоколом установчих зборів від 28.08.2020; - скасувати державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " АДРЕСА_1 " (43884324) від 23.10.2020, зареєстрованого Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про що в Єдиний державний реєстр юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено реєстраційний запис №1002241020000095851.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3" подано до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 100,00 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 заяву задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3" витрати на правничу допомогу у розмірі 11 100,00 грн.
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 у справі №904/6939/21 у повному обсязі, та прийняте нове, яким повністю або частково відмовити у задоволені заяви.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не було надано правової оцінки доводам щодо того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки останнім не надано жодного належного та допустимого доказу повідомлення апелянта про проведення установчих зборів та ознайомлення з проектами запропонованих до затвердження документів. Судом першої інстанції без жодних обґрунтувань не було застосовано ч.9. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та стягнуто необґрунтовані витрати. Зокрема за ознайомлення з матеріалами справи у господарському суді сплачено 600,00 грн. при тому, що всі документи у справі направлялися відповідачеві, а у випадку такої необхідності голова правління мав повноваження самостійно виконати фотографування матеріалів справи, що не є правничою допомогою по суті, а тому жодної об'єктивної необхідності та потреби у витрачанні на такі послуги коштів не було, тобто понесення вказаних витрат не можна вважати такими, що є неминучими. Витрати на підготовку заперечення та відповідь на відзив також не відповідають критерію дійсності та реальної потреби, оскільки за змістом дублюють текст відзиву. Окрім того апелянт зазначає, що відповідач жодних витрат нести не може, оскільки досі не розпочав господарську діяльність (будинок в управління не взято), співвласниками не затверджено кошторис, не має рахунку в банку та не має відповідного кошторису та надходжень. Отже судом поверхнево однобічно та помилково вирішено питання обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/6939/21 передано для розгляду колегії у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.21 у справі №904/6939/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №904/6939/21 апелянтом до матеріалів справи надано заяву з доказами надіслання учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку тимчасовою непрацездатністю члена колегії суддів Чередка А.Є., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.21 у справі №904/6939/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 21.03.2022р.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв'язку з усуненням обставин, які обумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №904/6939/21 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Чередко А.Є.
Судове засідання, призначене на 21.03.2022 не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 розгляд справи №904/6939/21 призначено на 06.06.2022.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на правничу допомогу, зокрема надано Договір про надання правової допомоги від 27.08.2021, Додаткову угоду, Акти виконаних робіт у кількості 7 штук. Відповідач зазначає, що позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог і відповідач довів у суді необґрунтованість заявлених вимог, виклавши свою правову позицію в документах, зміст яких позивач намагався проаналізувати. При цьому останній не оскаржує рішення суду, яким було відмовлено в задоволені його вимог. Щодо доводів, що керівник ОСББ міг самостійно ознайомитися з матеріалами справи, то останній не є юристом та не має знань у галузі права, томі скористався послугами адвоката. Всі інші доводи позивача, зводяться виключно до викладення своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог та аналізу рішення суду першої інстанції, яке ним не оскаржується. Окрім того відповідач у відзиві просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 200,00 грн., зокрема за підготовку та складання відзиву у розмірі 900,00 грн. та за представництво інтересів відповідача в судовому засіданні у розмірі 1300,00 грн.
У судовому засіданні 06.06.2022 відкладено судове засідання на 20.06.2022.
В судове засідання 20.06.2022 з'явився представник відповідача.
Апелянт не з'явився в судове засідання. Про поважні причини неявки не повідомив. Повідомлявся про час розгляду скарги.
Ухвали суду надсилалися на адресу апелянта зазначену ним в апеляційній скарзі. Разом з тим конверти з ухвалами поверталися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку про неотримання з причин "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" та "за закінченням терміну зберігання".
Згідно із частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Верховний Суд в постановах від 05.07.2018 у справі 44/227-б, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19, від 08.04.2020 у справі №909/747/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19 вказав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Повідомивши суду як засіб зв'язку свою адресу, особа має вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження за його апеляційною скаргою, стан надходження поштових відправлень.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Апелянт був обізнаний про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою. Незважаючи на повернення до суду поштового конверту з ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, останнім було усунено недоліки апеляційної скарги та надано докази зазначені у вказаній ухвалі.
Згідно інформації з сайту АТ "Укрпошта" та повідомлення про вручення поштового відправлення №4910010997187 ухвалу суду від 07.06.2022 про призначення судового засідання у справі на 20.06.2022 апелянтом було отримано 14.06.2022.
Окрім того апелянт додатково повідомлявся про призначення судового засідання телефонограмою за телефоном, зазначеним останнім в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 Верховним Судом викладено правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 3, щодо створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3", що оформлене протоколом установчих зборів від 28.08.2020; скасувати державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3" (43884324) від 23.10.2020, зареєстрованого Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про що в Єдиний державний реєстр юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено реєстраційний запис №1002241020000095851.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 заяву задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3" витрати на правничу допомогу у розмірі 11 100,00 грн.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення господарський суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що послуги з надання правничої допомоги були надані адвокатом відповідачу в повному обсязі, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Окрім того даним рішенням призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 08.12.2021.
Відповідачем 29.11.2021 подано до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 100,00 грн.
Окрім того відповідачем надано докази понесення витрат на зазначену суму, зокрема, Договір про надання правової допомоги від 27.08.2021 укладений між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3" (клієнт) та Яланською Юлією Петрівною (адвокат), згідно умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору розмір та порядок оплати клієнтом гонорару та фактичних витрат визначається за домовленістю сторін у кожному випадку окремо, шляхом підписання відповідної додаткової угоди, з урахуванням складності справи, кваліфікації та досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 27.08.2021 до договору про надання правової допомоги від 27.08.2021, на виконання вимог пункту 4.2 договору сторони погодили, що за надання адвокатом правової допомоги клієнту у зв'язку із розглядом господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/6939/21, Клієнт сплачує адвокату гонорар на підставі такого розрахунку:
- за одне ознайомлення з матеріалами справи у господарському суді Дніпропетровської області - 600 грн;
- за підготовку та складання відзиву на позовну заяву - 4 500,00 грн;
- за підготовку та складання заперечень - 1 800,00 грн;
- за представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні - 1 200,00 грн.
Оплата послуг згідно з цим договором здійснюється у безготівковій або готівковій формі шляхом несення 100% вартої послуг протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (п.2 Додаткової угоди).
На виконання умов договору, адвокатом було надано клієнту послуги на загальну суму 11 100,00 грн, що підтверджується наданими в матеріали справи та підписаними сторонами договору актами прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 27.08.2021, № 1а від 27.08.2021, № 2 від 22.09.2021, № 3 від 22.09.2021, № 5 від 11.10.2021, № 6 від 25.10.2021, № 8 від 24.11.2021, відповідно до яких надано наступні послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи у господарському суді Дніпропетровської області - 600 грн;
- підготовка та складання відзиву на позовну заяву - 4 500,00 грн;
- підготовка та складання заперечень - 1 800,00 грн;
- за представництво інтересів клієнта в судовому засіданні (4 засідання) - 4 200,00 грн.
Відповідачем надано квитанції про сплату витрат на правничу допомогу на суму 11 100,00 грн. Вказані квитанції в призначенні платежу містять посилання на акти виконаних робіт та договір про надання правової допомоги.
Разом з тим за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Отже в силу приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, саме на сторону яка не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу та яка заперечує їх розмір покладається обов'язок доведення неспівмірності таких витрат.
Відповідачем не зазначено у чому саме полягає неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу витраченому часу та наданими адвокатом послугами, не наведено свого розрахунку щодо розміру правничої допомоги, яку слід стягнути із зазначенням кількості часу необхідного для виконання послуги та її вартості, не вказано обставин, що ставили б під сумнів доцільність, необхідність, обгрунтованість відповідних витрат.
Як зазначено в додатковому рішенні в судовому засіданні представник позивача заперечував проти заяви про розподіл судових витрат та посилався на факт, що позивач є фізичною особою та покладення на нього таких витрат буде надмірним тягарем.
Разом з тим колегія зазначає, що позивач не спростував обґрунтованості наведеного відповідачем складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх вартості, не подавши до суду заперечення та докази щодо не співмірності заявлених до відшкодування витрат.
Господарським судом було дотримано критерії визначені кодексом, які необхідно врахувати при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ГПК України).
Кожна сторона реалізує свої права на власний розсуд, але в той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В даному випадку, колегія суддів звертається до правової позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20); постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18.
Заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та адекватною до обсягу наданих послуг, співмірною із предметом спору, враховуючи складність справи, а їх понесення підтверджено належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Щодо доводів апеляційної скарги що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та судом стягнуто необґрунтовані витрати колегія зазначає наступне.
Приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,
Як вже було зазначено в силу приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, саме на сторону яка не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу та яка заперечує їх розмір покладається обов'язок доведення неспівмірності таких витрат.
Апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять клопотання апелянта про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами із зазначенням критеріїв невідповідності наданих послуг, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат - відсутні.
При цьому посилання позивача на той факт, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача судом відхиляються, оскільки враховуючи висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не свідчить про вчинення відповідачем неправильних дій.
Окрім того колегія зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що державна реєстрація об'єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Згідно з частиною четвертою статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Отже в силу наведених вище положень діючого законодавства, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків з моменту її державної реєстрації.
Таким чином колегією відхиляються доводи апеляційної скарги, що відповідач не може нести будь-яких витрат, оскільки останній не розпочав свою господарську діяльність, не відкрив рахунку в банку, а співвласниками не затверджено відповідний кошторис.
При цьому перелічені обставини не є предметом розгляду даної справи, судом не досліджувалися та не впливають на результат розгляду справи.
Враховуючи встановлені вище обставини, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, з огляду на що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного додаткового рішення господарського суду у даній справі відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянтом не доведено належними та допустимими доказами порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення без змін.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з апелянта 2 200,00 грн. витрат на правову допомогу, понесених під час апеляційного перегляду додаткового рішення суду.
На підтвердження понесення таких витрат відповідачем додано Додаткову угоду №2 від 03.06.2022 до договору про надання правової допомоги від 27.08.2021, укладену між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3" (клієнт) та Яланською Юлією Петрівною (адвокат), згідно умов якої, на виконання вимог пункту 4.2 договору сторони погодили, що за надання адвокатом правової допомоги клієнту у зв'язку із розглядом Центральним апеляційним господарським судом №904/6939/21, Клієнт сплачує адвокату гонорар на підставі такого розрахунку: - за підготовку та складання відзиву на апеляційну скаргу 900 грн., представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні 1 300,00 грн. Також в матеріали справи надано Акти прийому-передачі виконаних робіт від 04.06.2022 на суму 900,00 грн. та на суму 1 300,00 грн. Окрім того відповідачем надано квитанції від 05.06.2022 про сплату 2 200,00 грн.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , відповідно суд вбачає підстави для стягнення з останнього витрати на послуги адвоката, понесені відповідачем під час перегляду додаткового рішення в апеляційному порядку у розмірі 2 200,00 грн.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.21 у справі №904/6939/21 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.21 у справі №904/6939/21 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Героїв, буд.3" (49100, м. Дніпро, пр. Героїв, 3; ідентифікаційний код 43884324) витрати на правничу допомогу за перегляд додаткового рішення в апеляційному порядку у розмірі 2 200,00 грн.
Видати наказ.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.07.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя В.О.Кузнецов