Рівненський апеляційний суд
Іменем України
28 червня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника-адвоката - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ
«Рівненський слідчий ізолятор» та Ківерцівським районним судом Волинської області кримінальне провадження № 12020030180000206 щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє - вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 19 липня 2013 року за ч. 2 ст. 187 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,-
Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, і призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - два роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України - шість років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначено - шість років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, строк відбування якого рахується з 05.07.2020 року.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_7 04 липня 2020 року близько 13.00 год, перебуваючи неподалік магазину “Дункан”, розташованого на вул. Мазепи 1А в м. Рожище Волинської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, викрав з кишені штанів Збігнєва Суморека грошові кошти в сумі 400 грн та ключ від автомобіля марки “Пежо 607” н.з. НОМЕР_1 чорного кольору номер шасі НОМЕР_2 , який був припаркований поблизу будинку № 19 на вул. Менделєєва в м. Рожище.
Того ж дня, в обідню пору доби ОСОБА_7 незаконно проник в салон вказаного автомобіля, запустив двигун і поїхав в напрямку м. Луцьк Волинської області, незаконно заволодівши належним потерпілому ОСОБА_8 транспортним засобом марки “Пежо 607” н.з. НОМЕР_1 чорного кольору, з якого згодом викрав грошові кошти в сумі 3000 грн.
У поданих на вирок суду апеляційних скаргах:
Захисник - адвокат ОСОБА_6 зазначає, що суд обґрунтував оскаржуваний вирок висновками, не відповідними фактичним обставинам справи, суперечливими і недопустимими, на її думку, доказами, які не підтверджують винність ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні. Доводить, що обвинувачення ОСОБА_7 будується лише на припущеннях потерпілого, який з власної волі дав дозвіл підзахисному на використання транспортного засобу.
Просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати із закриттям кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді.
Обвинувачений ОСОБА_7 доводить, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не дав відповідної оцінки його показанням, безпідставно взявши до уваги лише показання громадянина Польщі ОСОБА_9 , з яким він познайомився біля магазину, де останній розпивав спиртні напої.Доводить, що всі докази обвинувачення є безпідставними, оскільки транспортний засіб потерпілий, будучи в стані алкогольного сп'яніння, надав йому добровільно, для вирішення особистих питань, у зв'язку з чим просить вирок суду скасувати та визнати його невинуватим.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримання поданих ними апеляційних скарг, доводи прокурора щодо законності оскаржуваного вироку і залишення його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягають задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується сукупністю розглянутих в судовому засіданні доказів, яким дана правильна юридична оцінка, і є обґрунтованим.
Покликання обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в апеляційних скаргах щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, побудованих на сумнівних, з їхнього погляду, доказах, як і твердження апелянтів про добровільну передачу ключів ОСОБА_7 від свого транспортного засобу потерпілим ОСОБА_10 без визначення терміну повернення автомобіля, спростовуються зібраними у справі доказами і не заслуговують на увагу.
Як вбачається з технічного носія інформації перебігу судового розгляду провадження, обвинувачений ОСОБА_7 стверджував, що познайомився з ОСОБА_11 04 липня 2020 року біля магазину «Крамниця» у м. Рожище, де розпивали спиртне. Зазначив, що дійсно володів автомобілем марки “Пежо 607” н.з. НОМЕР_1 чорного кольору, однак ОСОБА_10 добровільно передав йому ключі від свого транспортного засобу, щоб він поїхав до м. Луцька для вирішення власних справ. Вказав, що у цей же день автомобіль, у якому не було грошових коштів, потерпілому не повернув, оскільки був зайнятий у справах, і вони з Сумореком не обговорювали дату повернення транспортного засобу.
Між тим, потерпілий ОСОБА_12 , як на досудовому розслідуванні, так і в суді першої інстанції послідовно стверджував про те, що 04 липня 2020 року дійсно вживав спиртне з маловідомими йому особами біля магазину «Крамниця», серед яких ОСОБА_7 не було. Згодом, неподалік магазину «Дункан» на вул. Мазепи у м. Рожище він заснув, а коли прокинувся, виявив відсутність у кишені ключів від автомобіля, грошей в сумі 400 грн. та телефона. На місці, де залишив свій автомобіль марки “Пежо 607” н.з. НОМЕР_1 чорного кольору, транспортного засобу не було, він шукав автомобіль, розпитував всіх, в тому числі, і дружину, після чого подав заяву в органи поліції. Наголошує, що обвинуваченого ОСОБА_7 побачив вперше, коли поліцейські знайшли його автомобіль, ніяких домовленостей з ним не мав, ключів від автомобіля йому не передавав, як не давав і згоди на керування його транспортним засобом.
Свої показання ОСОБА_12 підтвердив і при проведенні слідчого експерименту (т. 1 а.с. 24-29), протокол якого досліджено судом.
З показань свідка ОСОБА_13 - дружини потерпілого слідує, що 04 липня 2020 року після сварки з чоловіком вона настояла, щоб він забрав автомобіль з подвір'я, що ОСОБА_12 і зробив, перегнавши транспортний засіб неподалік їхнього будинку біля лісового насадження, де залишав і раніше. Близько 18 год. Збігнєв подзвонив їй, запитав, чи не брала вона автомобіль, оскільки з місця стоянки він зник, котрий, після написання заяви в поліцію, шукали разом, і який наступного дня був розшуканий поліцією із затриманням за кермом ОСОБА_7 . Були викрадені і кошти в загальній сумі 3400 грн.
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що 05 липня 2020 року він із ОСОБА_15 заступили на патрулювання м. Луцька, під час якого о 14 год. 15 хв. надійшло орієнтування, що автомобіль марки «Пежо 607» темного кольору на французькій реєстрації перебуває в угоні. Приблизно о 16 год. побачили цей автомобіль на вул. Тарасова, за кермом якого знаходився ОСОБА_7 , котрого було затримано.
Аналогічні показання щодо обставин, місця та часу виявлення автомобіля марки «Пежо 607», за кермом якого перебував ОСОБА_7 , дала і свідок ОСОБА_15 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив та перевірив зібрані у кримінальному провадженні докази і вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки судом не здобуто доказів довірливих, дружніх чи родинних стосунків між потерпілим і обвинуваченим, які б слугували підставою можливої згоди на володіння автомобілем, як не встановлено і обставин обмови ОСОБА_7 з боку потерпілого, який не знав обвинуваченого раніше.
При обранні покарання ОСОБА_7 суд, як видно з вироку, дотримався положень ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз'яснень, що містяться в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) „Про практику призначення судами кримінального покарання”, і врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу ОСОБА_7 , який за місцем проживання характеризується негативно, як особа, що зловживає алкогольними напоями, раніше неодноразово судимий, в тому числі, і за вчинення тяжких корисливих злочинів (крадіжки, грабежу і розбою), досудову доповідь Рожищенського районного сектору філії ДУ» Центр пробації» у Волинській області, згідно якої існує високий ризик повторного вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і обрав ОСОБА_7 за скоєне покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, належним чином вмотивувавши прийняте рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення повного тексту ухвали, а засудженим ОСОБА_7 - в цей же строк з моменту вручення копії рішення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3